ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 719
Творів: 10782
Рецензій: 16391

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза "Містерія"

Холодно...

© Оля BarabOl'ka:) Купріян, 01-04-2006
І засинати холодно, й прокидатись. Іноді сниться один і той самий жахливий сон: у мене по одному розхитуються і випадають усі зуби. Бр-р-р! Хоча й кажуть, що дурному різне насниться, проте ліпше вранці після таких от жахів перемацати усі свої тридцять два (в кого як) рідненькі... Ну, про всяк випадок...
Цієї ночі я мало не закричала від переляку: що, скажіть на Бога, може бути жахливішим від „зубних” жахів?! За звичкою спросоння стала тикати навмання рукою у всі нерівності мого обличчя. Фу! Знову Ліза – моя безхвоста кицька – спала на подушці! Треба, мабуть, її кудись завезти. Чи ж це діло – за сезон двічі по четверо котенят, сімдесят п’ять відсотків з яких – потенційні заводики по виробництву котів? Тут же чиста математика, справжнісінька геометрична прогресія!
І що це з моєю ру... лапою?! ЛАПОЮ?! Ой, лишенько! Знову сон... Досить, може, з мене, бідолашної, снів поганих на одну ніч? Тепер давай, Гіпносе, про хлопців, про хлопців... Це ж треба: я сплю, і сниться мені, ніби оця сама „я” стала моєю ж кицькою Лізою, безхвостою лишайною Лізою! Кажуть, різне дурному насниться... Сміх та й годі! Казав мені батько: „Не читай на ніч модерністів!” Що ж, до ранку, мабуть, далеко ще... Нехай собі сниться, що нам сон?
Ранок. Тато будить. Зараз, зараз, татусю... Я ще трі-і-шечки посплю... Тато, ти що?! Чому це мені не можна лежати на власному ліжечку?! Подумаєш, вся спина у лишаях... Ой, можна подумать, – хвоста мені відкусили! Це ж тільки сон, татусю...
Добре-добре, посплю і на підлозі... Холодно тут. Хоч би ковдру дали... Ха, шубка в мене є! А під шубкою?! Хотіла б я на вас подивитися: голяком в шубці на підлозі...
Ну, скільки вже можна мене смоктати? Я вам що, молокозавод? Ай, боляче! Ну вас усіх у баню... Діти ж як-не-як... Ліза ж їх завжди годує, хоч і сама нічого не їсть.
Хвіст болить... Хто ж нам з тобою, Лізко, відкусив того хвоста? І де це наш Рудий котисько? Гарний котяра був, всі вони його любили... Хоча мишей не вмів ловити, та й я не вмію, чесно кажучи... А у мене, себто у Лізки, і колір шерсті негарний, і, що головне – жінка я, хромосоми у мене не ті, що треба, розумієте, у двадцять третій парі... Чи якій там у нас, кішок?
О! Тепер вже й із хати виперли... Почали з мого ліжка, продовжили моїм домом, закінчать чим, моєю країною чи моєю планетою? Жлоби ви всі! За що?! Я ж у хаті сьогодні ще зовсім не гадила, на столі вже з місяць не лазила... Тепла їм шкода чи що? Шерсть у мене не підходяща, лишай, хвоста нема... Люди-люди... Вони нас люблять за колір шерсті і форму хвоста... Дурні!
Холодно. Ідіть, малі до мамки грітись. А де це ще двоє? Нема. Їсти хочеться... Молочка б...
Хвіст болить. Хазяйка, як із хати виходила, по моєму обруб очку ногою вдарила. Боляче... А вона не бачила... Я вже й нявкати навчилась! І муркотіти! Я ж кицька! А вони й досі мучаться, думають, як-то воно виходить. А отак: мр-р-мр-р-ррм... Жаліслива в мене хазяйка: хлібчика дала з молочком, а раніше – картоплю жери. Чимось хвостика помазати хотіла, а в кімнату до себе не впустила-таки... Добра в мене хазяйка... Спати, мабуть, теж на вулиці доведеться.
Нарешті, хазяїн на руки взяв. Люблю його. Дивиться... Куди несе? Мишку б... Ваша киця купила б „Віскас”! Спатки хочеться... Гей, хазяїне, ми куди? Там же темно, а я темряви боюся! М-м-так... Зате тепло. Спатки... Трусить трохи, але нічого. Спробуйте на ходячій людині поспати! Практика – велике діло.
Не трусить вже. Хто це? Руки теплі – хазяїн. Куди це він мене? То туди, то звідти... Я пригрілася... Спати хочу... Ледача! Куди це він мене несе? Кинув. Як завжди. І з чого він взяв, що коти завжди на лапи падають?  Брехня це все... Гей, ти куди? А я? Подиринчало...
Холодно тут!  

2005

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© Петро, 02-04-2006
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00974297523499 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif