Зелені ришкви і осні теспани устилали долину. Був місяць ранг. Десь вдалині , у блакитно-золотавому серпанкові, таємничо бовванів меденський ліс, повітря було насичене ароматом теспанів і співом птаханів. Трава була оксамитовою, журма – такою поталою-поталою, і Віндзгандз подумав, що він ще ніколи не був таким щаслаковим. Сьогодні до нього мала прийти Курма. Його уява вигадувала найпотаємніші картинди їхньої незабарної зустрічі, коли це раптом до нього викирнув Рондзгандз.
- Що таке, се ? – запитав Рондзгандза Віндзгандз.
(***вилучено автором - читайте цей твір у збірці оповідань "ТРАНС"***)
