

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	686
Творів:	10324
Рецензій:	15698

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза стаття, інтерв"ю

Готика та воронововки від М.Микицей

© Phoenix, 06-05-2008
Марія Микицей – дивовижна суміш, в якій поєднався цілий спектр творчих барв. Як журналістка працювала у багатьох виданнях, найчастіше пише про культуру. Займається також літературною творчістю, їй підвладні і проза, і поезія. В поезії відчувається музика слів, душ, небес… У білих віршах майже відсутні розділові знаки, але їх і не потрібно, щоб торкнутись глибин творчості. Коли вона читає вірші, приваблює якимось дивним магічно-емоційним голосом. Їй притаманний науково-творчий підхід та парадоксальність думки. Цікаво, ким вона була у попередньому житті? Може вороною?.. На початку нашої розмови пані Марія зізналась, що вона залюбки повернулася б за шкільну парту, але це, на жаль не можливо. - З чого все ж таки почався шлях у журналістику? - Все почалося з віршів. Перший написала на п’ятому курсі. Якось по дорозі в інститут ядерних досліджень їхала у тролейбусі і побачила вірш, який висить у повітрі. Мені трохи дивно було, що окрім мене ніхто не бачить. Так я почала писати. - Чи мали Ви намір стати поетесою? Адже, навчалися на ядерного фізика, якось ці речі не зовсім сумісні… - У мене була тоді якась така гарна мрія – видати книжку. В той час я була впевнена, що стану фізиком. В Києві був магазин "Поезія". Коли мені сильно хотілося книжки, то приходила туди. Там лежало безліч книжок, закладених від підлоги до стелі. Їх ніхто не купував. Тоді я запитувала себе: "Невже ти хочеш, щоб твоя книжка отак лежала і її ніхто не купував?" Ні, я цього не хочу. Отже, мені цієї книжки не потрібно. - Переді мною лежать дві Ваші поетичні збірки "Саламандра" та "У затінку шафранів". Мрія здійснилася? - Це не перші і, очевидно, не останні книжки. Тобто, ніколи не потрібно зарікатися, що ти у житті чогось не будеш робити чи чогось не хочеш. Найважливіше – це займатися тим, чим подобається. - Обидві Ваші збірки мають незвичні назви. Мені здається, наче в них є прихований підтекст. - Спочатку хотіла назвати збірку "Саламандра" інакше: "Хвіст комети", але потім вирішила, що не всі зрозуміють. Назва з'явилась, я була в горах. Дивлячись на зоряне небо, побачила напис вогняними готичними літерами. - Про що Вам найбільше подобається писати? - Про те, чого немає в дійсності, але що живе у моїй голові. Те, що я можу вигадати. Я це бачу. Мені цікаво писати про те, чого не існує, бо те, що вже є не надто приваблює. Відкрию таємницю – почала писати роман. В ньому різні казкові герої: кривенька качечка, Івасик Телесик. Я їх ніколи в житті не бачила, але я про них пишу. Отже, все можливо. Але намагаюсь писати переконливо. Наприклад, гортала підручник з зоології, коли писала фрагмент, як ворона перетворюється на вовка. Сиділа місяць і вчила анатомію цих тварин, бо для мене це було дуже важливо. Писала так, щоб в це повірили, якби це могло б відбутися. Так би мовити, за всіма законами природи. - Чи є якесь найулюбленіше місце, де приходить натхнення? - Біля вулиці Ленкавського (неподалік старого млину) є старий єврейський цвинтар. Там приходить натхнення, бо так тихо, спокійно, затишно. Там навіть цікавіше, аніж на стометрівці. Ще я люблю їздити в гори. - У Вас є письменники, яких любите перечитувати? - Однозначно, в першу чергу – Станіслав Лем, Габріель Гарсіа Маркес. Пам’ятаю, читала його книжку, а в той час видалась така осінь холодна, падали дощі, а в книжці цього автора, була суцільна спека, сонце. Це було так добре, склалося враження, що я грілася під тим сонцем, а не дивилася у холодне вікно. Ще є така класна книжка, яку я прочитала останнім часом – "Гіпер простір" (Мічіо Кайку). І там дійсно цікаві речі, автор пише, наскільки людські можливості обмежені в порівнянні з Всесвітом. - Ваш стиль написання – справжня готика, і у ваших поезіях переплітаються готичні мотиви. Вам подобається цей стиль архітектури? - Люблю готичний стиль, архітектуру, але в нас цього немає. Навіть у Львові. - Чи керуєтесь Ви у житті якимись принципами? І чи маєте певне кредо? - Так, я собі придумала якісь принципи. Ніколи не роблю те, чого робити не треба, тобто те, що справді не потрібно. Щодо кредо, то я ніколи не йду на компроміси. Вони ні до чого не приводять. Завжди залишаюсь при своїй думці. - Отже, у тому, що Ви покинули ядерну фізику, винна поезія. А як склалось, що Ви поринули у журналістику? - Виявилось, що у Івано-Франківській газеті "Комсомольський прапор" потрібна журналістка. Коли я прийшла, мені запропонували декілька тем. Я це випробування успішно подолала і почала там працювати. - Скільки часу Ви вже працюєте у сфері журналістики? - Ой, давно вже. Певне, п'ятнадцять років. Після "Комсомольського прапора" (потім він називався вже "Світ молоді") я працювала у газеті "Високий замок". Власне, газета виходила у Львові, а я була регіональним представником, і робила івано-франківські сторінки. - Розкажіть більше про те, що ви робите сьогодні. - Працюю в Головному управлінні МНС Івано-Франківської області, роблю відомчу газету для рятувальників та пожежників "Лінія 01". Вона пише про страшні випадки, які у нас трапляються та про те, як запобігти трагедіям. - Тобто це газета жахів? - Саме так. Але вона має невеликий наклад і призначена лише для працівників структур МНС. - Чи подобається Вам робити таку роботу? Постійно писати про такі страшні речі. Чи потребуєте психолога після того, як напишете про всі повені і пожежі? - Нічого подібного. Я знаходжу релакс у якихось добрих книжках. Це майже те саме, що й дивитися американські фільми. - Як сприймають газету читачі – рятувальники, пожежники? - Не знаю, чи вони все в газеті читають, але знаю, що дуже люблять бачити себе на фотографіях. - Що саме Ви робите у редакції газети "Лінія 01"? - Абсолютно все. Моя робота – це взагалі унікальний випадок у журналістиці: сама пишу тексти, сама редагую, макетую, верстаю і відношу все в друкарню. Словом працюю за п’ятьох. - Зате, мабуть, Вам не доводиться, як іншим журналістам, шукати справжніх героїв. Поряд з Вами люди, які рятують людські життя… - Справа в тому, що ці люди, які роблять героїчні вчинки, вони себе героями зовсім не вважають. Ось був випадок у Рогатині минулого року, коли завалився старовинний підземний хід і потрібно було рятувати людей, що там залишилися. Я спитала 21-річного рятувальника, який спустився у вузький тунель, чому він це зробив, адже він міг відмовитись. Він просто відповів, що був найхудішим і тому тільки він зміг пролізти у тунель, а про все інше не думав. - Дякую за розмову.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00961709022522 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Готика та воронововки від М.Микицей

Привіт однофакультетниці !