

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	754
Творів:	11443
Рецензій:	17364

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Стаття

Школа абсурду

© Phoenix, 06-05-2008
Школа абсурду Пам’ятаєте, як в дитинстві нам змальовували чудове майбуття:”От виростеш, підеш в школу, там буде так цікаво...” Але зрештою, рано чи пізно, школа вже сидить нам в печінках. Хто ж у цьому винен і чому так виходить? Як все починається Учнів поділяють на: заучок, пофігістів, доганяючих, середнячків, вундерів та ін. Ця класифікація більше стосується навчання. Але є ще всіляка позакласна робота, тобто наша необов’язкова праця, і тут теж є пофігісти та ще якісь. Взагалі, якщо вже на те пішло, то кожному в класі має дістатись однаковий шматок позакласного “торта”.Лише чомусь ніколи так не буває. Не дай Боже хтось із дирекції зауважить в тобі якогось ентузіаста. Вважай ти пропав. В переважній більшості випадків вчителі шукають собі жертву. Далі тобі із задоволенням вішають такі крихітні завданнячка на кшталт тексту до стінгазети. І все б нічого, якби оте крихітне з шаленою швидкістю не збільшувалось в розмірах до такого собі гігантика. Вчителі всіляко намагаються переконати тебе в тому, що ти просто геній і ніхто краще за тебе з цим завданням не впорається. А далі починають “посилати”. І це вже зовсім не прикольно. Знайомся, -¬¬¬ Вася Уяви собі середнячка з відтінком пофігізму, але котрий троха любить вчитися та грати Філіпа на різних там шкільних дійствах. Було декілька епізодів у шкільному житті Васі, коли вчителі спостерегли, що він ЩОСЬ МОЖЕ .І почалось! Ага, ще вони зауважили, шо Вася не може, як інші, відразу відмовити. “Пропозиції” посипалися, перетворюючись у лавину. Про турнір Ну от, нашого учня вкотре викликають у кабінет завуча. Цього разу його посилають на міський турнір правового всеобучу дітей. Цей турнір організований “білою хатою”. Про нього нашому Васильку повідомили лише за три дні, два з них – субота, неділя. Ну звичайно, плювали вони, що до таких серйозних заходів треба готуватися щонайменше тиждень. Літали, знаємо. Комусь фіолетово, що Вася цей предмет не вивчає в принципі (його вже два роки просто не існує в розкладі). Потім ще цікавіше. Василька роблять капітаном команди, яку він в очі не бачив. Після усіх намагань зв’язатися з учасниками, з’ясовується, що організатори ще самі не знають, хто буде в команді...”І взагалі, Ви заважаєте нам працювати!” Отак, сидить Васик, готується самотужки до такого важливого дійства. Наперекір усьому наш герой, відчуваючи відповідальність все-таки добивається зустрічі з командою. Проте було певне розчарування. Дві дівчини дивилися великими квадратовими баньками на Василька, а він пояснював їм питання турніру, розуміючи, що то дохлий номер. Потім на горизонті з’являється якась учила і закидає Ваську непрофесійність його викладання та занадто складне пояснення ситуацій, мовляв, нашим діткам таких розумних фраз не треба. В результаті наш капітан був єдиним учасником команди, котрий бавився на турнірі з іншими командами. Так було весело! А такі поняття як регламент, опонування, полеміка та рецензування були взагалі відсутні. Після бою один проти п’ятьох Вася отримав “заслужене” друге місце з відривом у три бали. А взагалі, учасники були відзначені неграмотними дипломами та на диво тупими подарунками. Ото турнір! Тільки кому це насправді потрібно? А три дні вбиті наніц... ”Зразковий” староста За іронією долі Василька цього року обрали старостою класу. Все на його бідолашну макітру: і відзначення відсутніх, і збір коштів на все потрібне і не потрібне, і відповідальність за всі душі класу (котрі аж ніяк не можна назвати святими) плюс всяка позакласна робота. Всім же відомо що у добі старости 48, а то й 96 годин. Якось Вася прихворів на тиждень. І чомусь, сидячи удома в ліжку, не відзначав присутніх у класі. Не встигла ще нога нашого старости переступити поріг любого навчального закладу, як його вже схопили: “Де запис відвідування?!” З того всього Вася в тому згорьованому журналі написав, що протягом тижня у їхньому класі не було жодного відсутнього. Типу, на кожній сторінці: “Всі присутні”. Ну хоч раз хотілося бути зразковими. Та де там! Педагоги гумору не зрозуміли і Вась добре дістав. За шо ...ніхто не знає та й самий факт існування такого журналу повна дурість. Парадокc Раптом Васик помічає, як на нього гострить клешні інший мисливець, з “дисципліни і порядку”. Гірше не придумаєш. На перерві його хапають за руку і тягнуть в учительську на діалог. Виявляється, їм не подобається зовнішній вигляд нашого хлопаки, точніше відсутність форменого піджака. Якось до цього часу ніхто не помічав, що Василько от уже три місяці як не у формі, - росте він не лише інтелектуально і духовно, - от і з піджака виріс. Словом, йому запропонували зараз же шити новий. - Ви серйозно? На другий семестр? Нащо він мені здався? Я ж випускник. - Після школи підеш в ньому на ділову зустріч (без коментарів). І от яка парадоксальна штука: в такій ситуації всі твої заслуги перед Вітчизною і навчальним закладом зводяться до нуля. Можна щотижня “захищати честь школи”, але в дурній історії з піджаком тебе ніхто не захистить. Чорний список Субота. Навчання. Як добропорядний учень Вася йде на ОБЖД. І що ж? Голос ззаду питає: - Ти вже готовий іти? - Куди? - На міську олімпіаду з географії. - Як?! Я ж її вже не вивчаю, а на шкільному етапі олімпіади мене взагалі не було!!! - Нічого не знаю, ти – у нас в списку! Отакий розклад...Вибачте, а хто замовник абсурду? Чортова “ГАЛОЧКА” На тій олімпіаді з географії, куди посилали Васю, жандармом була досить кумедна учила. Прийшла і сказала, що вона не є нормальна, тобто хвора на всю голову. Пояснила це своїм педагогічним стажем – 13 років: “Всі вчителі, в яких стаж зашкалює за 10 років, не можуть бути психічно врівноваженими”. Цікавий факт! А що ж тоді робити учням, щоб вберегти поміж таких вчителів своє психічне здоров’я? (Особливо коли ти вже звична мішень). Адже попереду – ціле життя. Якщо в тебе буде геть негаразд з головою, навряд чи тебе радо приймуть на гарну роботу. У всякому випадку, брате, не ведися на дешеві приманки “мисливців”, які “для галочки” вбивають твій час. Тебе ніхто і не похвалить – будуть на нараді хіба що хвалити твого директора, завуча – це вони ПОПРАЦЮВАЛИ. Одне добре – наш Вася ще трохи пофігіст...Мабуть, саме це може бути запорукою його психічного здоров’я. Зрештою, не тільки Васі, а й цілої нашої нації. А ви як гадаєте?
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00973701477051 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Школа абсурду

Я так гадаю