ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 720
Творів: 10809
Рецензій: 16413

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка для дорослих

Казка для малюка

© Світлана Івашньова, 04-05-2008
Найхоробрішому з усіх Малюків – Данилку

Ось послухай мене, малюк, я розкажу тобі казку. Вона незвичайна! Це правда, бо звичайні казки знають всі діти. Ось і про Курочку-рябу знають, і про Колобка, про Бабу Ягу та Крокодила Гену. А ця казка – незвичайна, бо її знаєш лише ти. Ну, ще й я трошки, але це не рахується, бо я ж її просто розповідаю  Ось послухай!
Жила-була Мама. Втім, вона ще не була Мамою, а лише хотіла нею стати. І чекала Мама  не просто на дитинку, а саме на Малюка. Такого милого, сміливого хлопчика з великими очима. Малюк обов’язково повинен бути сміливим - так вирішив Тато, а Мама радо погодилась. Адже це добре, коли Малюк сміливий.  
Мама і Тато раділи тому, що у них скоро з’явиться Малюк. Тато поводився, немов мала дитина –накупив Малюкові іграшок-різних машин, маленьких та великих. Мама лише посміхалась, адже татки іноді поводяться, немов малі діти і це нормально. Але коли Татко привіз додому справжнього маленького мотоцикла, Мама здивовано поглянула на Татка і суворо запитала:
- Чому ти вирішив, що Малюку потрібен  саме мотоцикл?
Але Тато теж посміхнувся у відповідь, адже всі татки знають, що  насправді подобається Малюкам. Особливо якщо вони сміливі і хоробрі.
І ось настав день, коли Малюк народився. І всі були раді – і Мама, і Татко, і ще багато-багато людей. Вони йшли по вулицях маленького містечка і вітали одне одного:
- Доброго  дня! Ви чули, народився Малюк! Вітаємо Вас!
- Дякую! Я теж вітаю Вас! - було чутно у відповідь.
- Так, це справді надзвичайний малюк! Він буде знаменитим!
- Він буде щасливим!
- Він буде заможним і довго житиме!
Всі люди бажали Малюкові добра. Але життя не складається лише з хороших моментів. Адже вже при народженні дитини кожен Янгол отримує два мішечки - один з радістю, а інший - зі смутком. Радість – це дні народження та ласощі, усмішка мами та татові сильні руки, хороші оцінки в школі та щирі друзі. Смуток – це недоречний дощ та поганий настрій без причини, маленькі неприємності від невивчених уроків та непорозуміння із сусідським котом Васьком.
Але крім маленьких, дрібних, мов порошинки, веселих та сумних моментів лежать там і великі. Якщо це щасливий випадок –то схожий він на сяючий діамант, а якщо навпаки - на велику чорну вуглину.   От і Янгол нашого малюка отримав два мішечки. Спочатку отримав він білий мішечок  з радістю - і засміявся від щастя так голосно, що інші Янголи звернули на нього увагу! Адже мішечок був великий і просто сяяв з середини! Його Малюк  буде щасливим, і всі добрі побажання обов’язково здійсняться! Янгол  навіть змахнув крилами і зробив у повітрі сальто – ти можеш цьому не вірити, але Янголи іноді поводяться, мов малюки!
Але потім Янгол отримав чорний мішечок зі смутком -  і так засумував, що навіть сьорбнув носом  - один раз чи двічі – я не знаю, але Янголи іноді плачуть, хоча плакати  їм суворо заборонено. Але ж мішечок зі смутком був також великим! Йому навіть здалося, що чорний мішечок набагато важчий за білий! Невже його Малюк буде нещасним? Але чому ж тоді білий мішечок такий великий? Як це розуміти? ЯНгол навіть хотів когось запитати, однак пригадав, що кожній людині смітку і радощів відведено порівну.
Янгол Малюка був зовсім юним і дуже сміливим - майже таким сміливим, як і сам Малюк! Тому він спочатку посумував, а потім знайшов вихід. Він заховав чорний мішечок подалі і скрізь носив з собою лише білий. І його Малюк був завжди щасливий.  У Малюка з’явився перший зуб, але, на відміну від інших дітей, Малюк не плакав вночі, а навпаки, тихо спав, щоб на ранок здивувати новим маленьким зубиком маму й тата -  це маленька сяюча порошинка з рук Янгола потрапила у його ротик. Малюк зробив перший крок – і не впав. Це ще одна маленька порошинка з білого мішечка впала на його плече. Потім Малюк сів на мотоцикла, що його давно вже приготував тато - і не впав, як багато дорослих, в першу ж хвилину, а поїхав так швидко, що аж дух перехопило! А це просто Янгол просипав під колеса камінчики щастя з білого мішечка.  Потім Малюк приїхав на змагання і виграв їх - і ще на один діамант схуд білий мішечок. Малюк був щасливий, щасливими були Мама і Татко, щасливими були їх друзі і друзі їхніх друзів - адже коли ти щасливий, легко зробити щасливими інших.
Але одного разу Малюк проснувся вранці кволий – почувався він не дуже добре. Янгол вже простягнув руку по білий мішечок - але який жах! - той виявився зовсім порожнім! Янгол перелякався не на жарт – невже хтось вкрав щастя його Малюка? Він зовсім не знав, що робити, перерив всю свою комірку - але знайшов лише зовсім дірявий брудний мішок чорного кольору. Невже хтось забруднив мій мішечок? - подумав Янгол, та ледь він взяв до рук чорного мішечка, як на Малюка крізь дірки посипались нещастя.
- Ви чули, наш Малюк захворів? - казали люди, зустрічаючись  місті.
- Так, він слабкий і йому потрібна операція! - відповідали інші і сльози капали з їхніх очей.
- Ви бачили Малюка? Від хвороби він неначе схуд! - турбувались сусіди і  друзі.
- Нещасний Малюк! - сумно зітхали бабуні на лавці біля будинку.
- Янголе, захисти нашого Малюка! - просили Мама і Тато.
А Янгол сидів на хмаринці і тихо плакав, розмазуючи сльози по личку брудним порожнім чорним мішком. Так, чорний мішок теж був порожнім - всі нещастя, що отримав Янгол, коли Малюк народився, висипались  просто на Малюка - і саме тому йому було так погано, а Янгол картав себе за необережність і плакав. Адже це погано, коли через твою необережність страждають інші, особливо ті, кого ти любиш найбільше в світі - а Янгол дуже-дуже любив свого Малюка!
А тепер-що робити? Всі радощі й смутки в обох мішечках закінчились – що б це мало значити? Він так голосно схлипував, що його відразу помітили інші Янголи - дорослі і не дуже -  і всі зібрались на термінову нараду. Погомоніли трохи між собою і швидко розлетілись в різні боки. А потім почали повертатись -і у кожного на долоньці сяяла біла порошинка. У когось вона була зовсім маленька, хтось приніс більшу, а інші - просто дуже великий діамант. Янголів ставало все більше. І білий мішечок із щастям малюка поступово ставав все більшим. А Малюк поступово набирався сил і йому ставало все краще. Операція, яку зробили Малюкові, була складна. І хоча Малюкові було справді боляче, він набирався сил і терпляче витримував усі процедури-уколи і крапельниці. І навіть пігулки ковтав дуже-дуже мужньо! І з кожним днем Малюк набирався сил.
А Янгол Малюка стурбовано поглядав на чорний мішечок, побоюючись, що той теж почне наповнюватись. Адже щастя і смутку повинно бути порівну, ти ж пам’ятаєш? Але, як це не дивно, чорний мішечок залишався порожнім. Янгол трохи потоптався по своїй хмаринці, але потім спитав якогось зовсім незнайомого Янгола:
- А що буде з чорним мішечком?
- А нічого. Він же  майже порожній.
- Але ж інші Янголи наповнили білий мішечок! А щастя та смутку повинно бути порівну - мене так вчили, але я не послухав. Невже це неправда?
- Правда. Але сьогодні білий мішечок наповнюється побажаннями щастя, добрими думками про Малюка, молитвами за його здоров’я. А все добре, що його нам бажають інші, наповнює лише білий мішечок.
- Тобто у мого Малюка більше не буде смутку? - зрадів Янгол.
- Буде, звичайно, адже чорний мішечок вкритий пилом зовні та зсередини. Але все це – дрібнички: недоречна хмаринка в сонячний день, краплі дощу, що потрапили  на сторінку книжки, невирішена задачка з математики - адже Малюку скоро до школи!  Там не буває все зовсім легко, ти ж знаєш! –і дорослий Янгол погладив маленького по голівці.
- А з моїм Малюком все буде гаразд, правда?
Дорослий Янгол лише кивнув головою та посміхнувся, а Янгол Малюка відразу заспокоївся. Адже дорослі завжди знають більше, ніж маленькі. Хто б вони не були – люди чи Янголи.
***
ВСІМ НЕБАЙДУЖИМ!
http://alnet.com.ua/pomogite-spasti-rebenka/

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 06-05-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0098249912262 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif