- Ай-я-яй, - слідчий ходив колами, вивчаючи документи затриманих, - громадянин Триголовий Змій Горинич, так? – одразу три голови втупились очима в підлогу, - Ясно. Далі. Громадянин Безсмертний Кощей Костянтинович, так? - дядько Кощей щось хотів зауважити, але з рота в нього вилетіло лише позорне «е-е-е», - Те ж саме. Хто тут у нас ще? Ще один громадянин – Чорний Бабай Жахайлович, - дядько Бабай навіть голови не підняв. Чи то соромно було, чи то все горілка, - І ще хтось неповнолітній. Безсмертний Петро Кощейович-П*яточкін.
- Я всиновив його, - нарешті щось видавив з себе дядько Кощей. І справді він мене всиновив. Бо все одно інакше не могло бути тут в Межисвіті. З рештою він так і залишився для мене дядком Кощеєм.
- Не говорити, як тебе не питають!!! – кинувся на дядька Кощея слідчий, - А то я таке зроблю!.. Не дурно мене «Залізним» Феліксом звуть. Ох шкода, що тут не застосовують тих самих засобів, що й в КГБ. І ще! От вам трьом алкоголікам, хіба вам не соромно! Ви що з дитиною робите. Представники міської інтелігенції, блін! Що ви собі дозволяєте! – ну і що тут аж ТАКОГО він знайшов, той Фелікс. Повеселились трохи, - П’ять будинків згоріло дотла! У всій житловій зоні в радіусі 500 метрів повилітали шибки! Як ви це поясните і, що найцікавіше, - відшкодуєте?! – так, а в чому сама суть обвинувачень. Отож, вирішили ми собі, тобто, я - Петро, дядько Кощей, дядько Бабай і Горя (ми так Горинича звали) рок концерт влаштувати. Ну, щоб іншим не заважати, ми вирішили дати концерт в себе в тринадцятиповерхівці. На ній, якщо точніше. Вилізли собі на дах, тобто на гніздо Горі (його гніздо творило чотирнадцятий поверх, але будинок все одно вважали тринадцяти поверховим). Короче, поділились так: дядько Кощей – гітара, дядько Бабай – бас-гітара, я – перкусія, а вокал – Горя в лиці трьох його голів. Плюс Горя робив спец ефекти з видиханням вогню ротом (через, що і погоріли згодом кілька будинків, але то таке; головне музика, музика!!!). Від реву наших вокалістів повилітали шибки в радіусі і справді 500 метрів.
За те які тут інструменти хороші, в Межисвіті. На гітарах роль струн виконували людські сухожилля, перкусія – черепи, кістки і решта в тому роді. А як Горя ричить! То треба почути. Хоча ви самі можете таке спостерігати, чути і відчувати. Просто підіть на космодром і послухайте, як ракета піднімається в повітря – повірте, відчуття ті самі.
- Отож, панове, п'ятнадцять діб… плюс, вам, шановні представники місцевої інтелігенції в лиці громадянина Триголового, Безсмертного і Чорного, прийдеться відшкодовувати все з своєї кишені, тобто будемо відраховувати з вашої пенсії. І ще. Вам, громадянин Безсмертний, прийдеться відшкодовувати і за цей неповнолітній кусок м’яса, - слідчий презирливо подивився на мене.
_____________________
Так, а з чого, взагалі, то все почалось. Точніше, концерт був закінченням того, що почалось. Ну, коротше, я сам заплутався. Та й менше з тим.
Сиділи ми одного разу в дядька Кощея на квартирі в нашій тринадцятиповерхівці. Сам він на восьмому поверсі живе. От і сиділи ми і думали, що тут в Некрополі можна зробити такого цікавого. Ну Горя туди аж ніяк би не влізся. Але він, як завжди знайшов спосіб. Ми сиділи на кухні, а його три голови пролізли в три форточки. Тіло трималось на льоту за вікном. До речі про три голови. Ви не думайте, що в такого відомого дракона один мозок на три голови. То просто одне тіло на три мозки. Кожна голова – це особистість і кожна має ім’я. Середня – так і зветься – Горя. Друга (права) – Славко (Ярослав). І третя (ліва) – Льолік (він по життю дурак, але то не заважає йому бути частиною страхітливого Змія Горинича). От Льолік і каже:
- А я люблю співать!
- Ох, Льолік, да заткнісь ти! – це Горя.
- А чого сразу заткнісь. Я што нє можу висловіть сваю думку?!
- А, шо то ідея, - втрутився дядько Бабай, - Кощ, ти ж типу на гітарі граєш.
- Ну, і шо?
- Ну як шо? Групу замутимо! Будем рок грати.
- Ага, ага. А співать хачу! Да буду співать рок!
- А справді, давайте! – це вже я поставив крапку в тому гиблому ділі. Вийшли ми з підїзду нашої тринадцятиповерхівки. О я ж про неї ще не розказав. Це була найвища будівля у всьому Некрополі! Весь будинок тримався на стовбурі кремезного дуба, що обплітав його основу своїм віттям. Дуб вже давно зсох, але дім тримався. Тримався, навіть з додатковою вагою Горі і його кубла над тринадцятим поверхом.
_____________________
Так і домовились. Але бляха! В нас бас-гітари то нема! Пішли по Некрополю ходити, бас-гітару шукати. Хм, а ви хоч разок ходили по мертвому місту? Часом там гітари-бас не знаходили? От і я кажу – та шо там її шукати!
Йдемо ми (ну, Горя, як завжди, «пархал в аблаках»), а якась бабка до нас підходить і каже:
- Знаю я хлопці, що вам треба! Вам треба знайти чарівну принцесу і визволити її з лап злого чаклуна.
- Тьху ти, Яга! – сплюнув Кощей, стукаючи себе по лисому чолові, - То ж я, я – Кощей. То я злий чаклун. А викраданням я давно не займаюсь. Ти бачу в своєму лісі зовсім здичавіла.
- Та добре вже вам! Старих часів не можна вже пригадати! Ну, кажіть шо треба, - ну Кощей і сказав: «Так і так, бас-гітара треба», - Та шо там того діла! Буде вам бас-гітара!
- Так, стара, - знов Кощей, - знаю я тебе. Чого хочеш за бас-гітару.
- Та дрібниці… Треба мені мертву голову, - у всіх відвисли щелепи.
- То яку? – спитав дядько Бабай, - Того самого Мертвого Трупа?
- Ту саму, - рикнула Яга.
- Я боюсь, - зойкнув Бабай.
- Не сци, - покосився на дядька Бабая Кощей, - Шо там того Мертвого Трупа, - а того Трупа було таки шо! Це місцевий авторітєт на місцевому кладовищі. А знаєте які тут в Межисвіті (а особливо в Некрополі) кладовища. Та звичайні кладовища, тільки, як в звичайному кошмарі, де вириваються мертві руки з землі і пробують схопити тебе. Тут вони кладовищніші ніж звичано. Спитаєте як? Та так само, як Мертвий Труп, місцевий авторітєт. І голову того самого Мертвого Трупа нам і треба було дістати.
_____________________
Ну пішли.
На кладовище, само собою. Там було багато чого цікавого. Саме там знаходились вілли усіх Смертей. Там була перша квартира Кощея. І недалеко звідси вперше зявився в Межисвіті я.
Горя був занадто помітним, то його залишили на шухері біля воріт. Дядько Бабай непомітно переміщався від дерева до дерева, від могили до могили. То в нього добре виходило. Він так завжди непомітно шугав перед дітьми, а потім зненацька лякав.
- Псс, Бабай, ти чого, бл*дь, ганяєш, як навіжений, - зашипів Кощей, - Йди зі всіма!
- Ладно тобі, старі часи пригадував…
- Старі часи бл*! Пішли.
Добрались до могили Мертвого Трупу. Вся розрита. Труна наверха. Так в них, трупів, зара струйово. Старі пердуни і сцикуни в особах дядьків Кощея і Бабая випхали мене наперед. Козли! Чого я?!
- Йди, малий, - прошипів Бабай.
- Давай, Петька. Будь мужиком! – це Кощей.
Ну шо робити, поліз вперед.
- Не сци. Горя на шухері. Всьо під контрольом.
Легко їм казати, а мені в труну Мертвого Трупа лізти! Рачки підліз до зарази. Відкрив…
А там на мене два ока – луп, луп. В труні – тільки голова Мертвого Трупа. І та голова як заверещить:
- Тіло, тіло, ти де бл*, тут мене якісь деюіли вкрасти хочуть!!! – я не довго думаючи, схопив голову, - А!!! Трупи!!! Сюда!!! Злапайте тих засранців.
В нічне небо (воно тут завжди нічне і страшне) врізався потік вогню. То Горя показував нам, шо тре забирати ноги. Ну, ми вирішили не пропускати повз вуха пораду і кинулись навтіки. Голова боляче вкусила мене за руку.
- А!!! – я кинув голову Мертвого Трупа на землю. Ззаду назбиралась купа трупів, зомбі і вурдалак. А попереду тої орави біжить саме Тіло Мертвого Трупа.
- Тіло! Забери мене! – заверещала голова. Я копнув голову вперед і побіг. А це спосіб! Я почав гнати голову, як футбольного м’яча. Раз за разом я пасував на Кощея чи на Бабая, а ті пасувались між собою.
І картина в уповільненій зйомці…
Троє…
Біжать…
Пас на Кощея…
Кощей віддає Петрові…
Петька виходить на відкриті ворота (цвинтаря)…
Б’є…
І…
Гол…
Трибуни (трупи) ревуть від задоволення! Їм зриває дах! Воротар (Горя) пускає вогонь! Збуджені трибуни горять (буквально, від вогню Горі) від задоволення! Який гол! Яка техніка! Команда ветеранів виграє матч!
Зйомка в нормальному режимі…
Троє вистрибують на Горю і летять на швидкості звуку на фіг з цього клятого місця.
_____________________
Ото екстріму набрались! Так весело вже давно не було! Голову Мертвого Трупа замотали в мішок і віддали Язі. Вона з вдячністю подала нам гітару-бас і ми веселі пішли додому.
Ветерани в лицях Горі, Бабая і Кощея напились в дудку. Я не пив. Нє, ну справді – не пив! Ну ж не пив! Ну… випив… Та нє, не стільки! Ну трошки, для хоробрості…
А потім як вгатили концерт!!!
Ну а решта ви знаєте…
І оцініть правильно. Це – казка-експеримент. В ній не може бути чогось логічного і зв’язного :)
