Найбажаніша мить в житті справжнього дальнобійника – це повернення додому. Цю просту істину усвідомлюєш не відразу. Спочатку здається, що найголовніше – це бабки. Рейс відмотав, отримав "на карман" – і ходиш щасливий. У декого з наших мірилом щастя є кількість плечевих , котрих оприходував за один рейс. Ну, після кількох візитів до шкірвендиспансеру це теж минає. І врешті , коли наче шкаралупа відпадає все зайве, починаєш розуміти : щастя – це коли тебе вдома чекають, і кожне твоє повернення додому сприймається близькими та рідними, неначе прихід Діда Мороза чи Святого Миколая в новорічну ніч.
***
- Алльо ! Прівєт, це опять я. Чуєте, а як отой жопаес работає ? Так, записую, любий комп"ютер … так … компакт диск був у бардачку ? Тю, а я думаю, шо то за компакт-диск ? Вставив у плейєр, а воно не грає, да. То я його сказав мужикам почепити на вірьовочці в качєствє антірадара, да . А воно, оказується, нужно, да. Драйвер там ? А шо воно таке, драйвер ?
(***вилучено автором - читайте цей твір у збірці оповідань "ТРАНС"***)
