ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 754
Творів: 11456
Рецензій: 17377

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авантюрна проза

Брудна досконалість

© Марія Щедріна, 02-05-2008
Цікаво, що спонукало його на таку дивну затію? Навіщо йому говорити про це усьому світові, який сам потребує допомоги від людей? Я не знаю, що може вдосконалювати його душу, якщо він сам цього не прагне?
Його виродковість дивувала людей, тобто не людей, а просто змарнілих істот, які сідають у метро, загострюють свою увагу на такому
ж пасажирові, як вони ... Видивляються...
Так і він пожерав своєю інтимною пристрастю дивні спідниці жінок, їх глибокі вибори і червону помаду на  пухлих губах. Він мріяв, щоб хочаб колись до нього підійшла така красуня із довгим русявим волоссям, заплетеним у косу, поцілувала його у запотілі від несподіванки губні стрічки, аби вона віддалася йому повністю... Але цього ніколи  не буде, тому що він - підданий іншій силі, яка також губить його, намагаючись провокувати на гріх.
Замовкли дерева, зашуміла трава - він знепритомнів. Прокинувшись, він нічого не міг зрозуміти, тому що сяйво  жовтогарячого кольору виблискувало у нього в очах. Він зрозумів, що це- інша планета. Він був у космосі...
місяць здавався таким великим на землі, а зараз, стоячи на поверхні Марсу, він розумів, що місяць - це така велика сила, що здатна впливати на людей многоголосо. його думки були спрямовані лише на те, щоб удосконали зараз і негайно свої потреби.  Він розумів, тепер він дійсно самотній.та самота, яка оточувала його на землі була несправжньою,фальшивою, тому що він просто грав у цю гру, видуману ним самим, а зараз самота - реальна, дійсна, метофізична. так , тепер він смакував плоди своєї праці. і навіть мрії про
оголених дівчат, занедужаних похіттю, не мали сенсу - вони були порожніми... Я впевнена у тому, що він - геній, а він впевнений , що  я - Бог, який творить. Це - неправда...Безмозкле створіння , пронизане тишею, повертає мене до берегів Атлантиди. Я помираю разом з ним,  бо його не люблять,  а я - його творець. Хто буде памятати про нього , а чимдуж про мене, коли він- подоба реальності. А кому подобається усвідомлювати те, що ти просто безмізкле створіння, виродок. Він помирав разом зі мною, бо суспільство, саме суспільство, відокремило себе  від людей.
Він мовчав. його мовчання було незрозумілим. він продовжував говорити, але мовчання ставало тихіше. він шепотів мені власні поезії.
я почала закохуватися у нього, в його кудряве пожовкле волосся. я хотіла його. він відчув це і прямував до мене. Зупинившись, зареготав. всесвіт став ще огиднішим мені, тому що він не хотів бути зі мною. він - був іншим. знав, що огидно бути будь-кому  із ним. він був жертовним по відношенню до всесвіту , але самого всесвіту не існувало. він - герой наших часів. він - романтик. але я все одно кохаю його, бо він - моє створіння. я прагну зблизитися із ним, але він- ілюзія. він - мій дім,мій храм я молюся за нього.
спочатку він розумів мене, а потім я його не розуміла. я знала, що все так і закінчится. без любові, я покинула його планету, а він  продовжував далі дивитися на мої груди - він не любив мене. його приваблює лише тіло. виродок... таких багато я знову йду з його планети. тепер назавжди. я видаляю його з моїх думок, але дещо залишається. ні, я все одно люблю його думки, але він- потвора. я все одно кохаю його мрії , але він - дійсність.
я теж непритомнію. це так дивно. тепер я на його планеті, проте він пише сценарій для моєї долі. він тепер захотів мене. коли я була його володаркою
він відштовхнув , а зараз - бере-таки скалічену душу. як мені дістатися до його площини? де він? я його не хочу, але просто прагну. я не можу  жити без його бруду. він - без моєї чистоти. я - геній, бо створила його. Я кохаю його, бо мені нема з чого обирати. Він - один, самотній. але я одинока - не одна.
І все ж таки ми зустрінемося з ним, бо мій герой піде зі мною на небо. про це ніхто не дізнається і не захоче знати про це. я - вибірковий атом,
а він - моя молекула. Я кохаю його...    

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00964403152466 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif