Доброго часу доби, шановний читач!
Ця невеличка бібліотека була створена для того, щоб зібрати посилання на найкращі твори, опубліковані від часу заснування "Гоголівської Академії".
Оскільки упорядник бібліотеки має свої погляди на літературу, відмінні від звичних на цьому сайті, то Ви не знайдете тут посилань на стьоб, потік свідомості, твори, написані суржиком, і тексти з надмірним вживанням ненормативної лексики.
Твори подаються у двох режимах: часовому (в порядку опублікування) і за абеткою (наприкінці є перелік імен авторів та назв їхніх творів з посиланнями на сторінки авторів, а не на твори).
Також Ви майже не знайдете тут посилань на щоденники і твори про кохання, де немає сюжету або героїв, бо такі твори зазвичай незавершені сюжетно або емоційно, тому погано запам’ятовуються.
Бібліотека буде поповнюватися раз на місяць або квартал в залежності від кількості якісних творів, що були розміщені на сайті і привернули мою увагу. Кожен твір перевіряється часом, і якщо залишається в пам’яті більше кількох тижнів або місяців, то потрапить до списків бібліотеки.
Імовірно, що якісь якісні твори зостануться поза цією бібліотекою, але перелік того, що "не варто читати", я вирішила не робити. Якщо ж якісь якісні твори будуть пропущені, то також є імовірність, що потім я ще повернуся до творчості обійденого увагою автора, коли він розмістить на сайті нові твори.
Натхнення, творчих здобутків! І багато цікавих творів!
Як власних, так і тих, після читання яких хочеться створювати щось своє, нове, оригінальне і повне життя та енергії.
Це другий зал бібліотеки. Твори, що знаходяться в першому залі, можна знайти тут - http://gak.com.ua/creatives/1/8287
З повагою, упорядник бібліотеки, Хижий Птах
Сьогодні в бібліотеці знаходиться 86 творів від 33 авторів.
Моріка "Жадана Марія" Жанр: Містика/Фентезі Обсяг: 26,9 тис. зн. з пробілами Додано: 08-02-2008 З твору: "Вона зайшла до ванної кімнати і повернула краник з холодною водою. Скинувши з себе усе, стала під душ. Холодно... Неприємно...
Вона стояла під струєю холодної води і не зважала ні на що. Вода била їй у спину, змочувала волосся, стікала швидкими потоками по обличчю, руках, ногах.
А вона все стояла, дивлячись в нікуди. Холодно...
Вона почала наспівувати пісню, спочатку тихо, а потім все голосніше й голосніше, поки звуки не перетворилися у плач, чи то просто скавуління. Сльози змішувалися з водою, що стікала по обличчю, і зникали у швидкому потоці.
Вона підняла голову і широко розплющила очі. Вона дивилася нагору, а краплі розбивалися об її зіниці, щоки, губи. Вона відкрила рот з наміром захлинутися цією водою... Не вийшло". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/8162 (1 частина) http://gak.com.ua/creatives/1/8216 (2 частина) http://gak.com.ua/creatives/1/8295 (3 частина)
Наталка Дев’ятко "Казка про Січеслав" Жанр: Казка/Спогади Обсяг: 6,9 тис. зн. з пробілами Додано: 15-02-2008 З твору: "Усю ніч в Дніпропетровську, що розташувався на трьох пагорбах величного Дніпра, ішов сніг. Лапатий, гарний, але трохи сумно ставало активістам громадського руху "Не будь байдужим!", коли вони дивилися на лінивий снігопад за вікном.
Як же не будуть байдужими люди, коли наче сама природа змовилась проти української мови?.. Чи це така кара місту за те, що колись носило ім’я цариці-руйнівниці Запорізької Січі?..
Вранці місто накрила заметіль. До початку акції залишалося кілька годин". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/8247
Ігор Скрипник "Духи загублених речей" Жанр: Містика Обсяг: 11,1 тис. зн. з пробілами Додано: 18-02-2008 З твору: "Раптово мандрівка у часі перервалася. Я спочатку не второпав, що саме перервало мій заплив по річці спогадів, а потім зрозумів, що не чую муркотіння Любчика та його вовтузню під ногами.
Оглянувся, шукаючи кота. Той завмер, і стиха та уважно заглядав у кімнату.
„Що тебе там зацікавило?” – теж заглянув у вітальню.
Спочатку нічого дивного не помітив. Втім, я знав, що коти можуть бачити те, чого не вздрить людина. Тому і подумав, що Любчик теж зирить на щось видиме лише йому.
Аж глип! Я помітив якийсь рух на комп’ютерному столі. Придивився і обімлів.
Невеличкий чоловічок, у сірому діловому костюмчику, діловито хазяйнував серед моїх речей, вочевидь щось вибираючи. Повністю заглибившись у цей процес, він не помічав нічого навколо. Нарешті він знайшов те, що шукав. Це був годинник фірми „Орієнт”, презентований мені співробітницями на минулорічний День Збройних Сил". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/8281
Юля Смаль "Безмежності і двозначності" Жанр: Фантастика Обсяг: 6,9 тис. зн. з пробілами Додано: 27-02-2008 З твору: "А в школі вони придумали фокус. Виявилось, що йому сумно на всяких літературах-географіях, а їй зовсім не цікава геометрія з хімією. Коли доводилося писати контрольну або здавати екзамен, один з них просто робив свою роботу, а потім тихенько, по лінії відрізу, вони перестрибували з тіла в тіло і другий теж виконував свою роботу на відмінно. Їм було весело – інші рідко до цього додумувались. Дівчата з іншої паралелі змінювали резинки на волоссі, щоб досягти того ж результату, але ніколи не були настільки рідними, щоб помінятись не лише одягом, а й тілами. Певно, ті дівчата, вперше в цьому світі". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/8387
Вікторія "Оце життя!" Жанр: Казка для дітей молодшого шкільного віку Обсяг: 7,6 тис. зн. з пробілами Додано: 17-03-2008 З твору: "– Оце життя... – ліниво протягнув гарячо-рудий кіт, виваливши величезне волохате пузце на зелену травичку. – А як гріє... – повільно промовив сам собі, перекинувши кругленьке барильце на інший бік.
– Ану геть, м’ячоподібне страховисько! Зовсім вже подуріли! Людям і проходу нема за цими ненажерливими волоцюгами. Згинь, кому кажу!
– За-раз, тьо-тю Мо-тю, – так само ліниво протягнув кіт. – Тільки попрошу Вас так не репетувати, бо в мене чутливі вуха й до того ж...
Пухнастий зупинився на півслові, вилупив здорові блискучі очі, підігнув хвоста, бо відчув, що зараз щось буде, адже ж це неспроста Мотя Михайлівна скинула з ноги дуже знайому котові пантофлю". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/8652
Анжела Левченко "В чому сила людська" Жанр: Казка для маленьких Обсяг: 4,6 тис. зн. з пробілами Додано: 25-03-2008 З твору: "Відьма тільки глянула на нього та й каже:
- Знаю, здалеку ти ідеш. Велика біда тебе веде. Маю я для тебе добру новину – допоможу я твоєму братові. Але ти маєш виконати три моїх умови.
- Я згоден, - не роздумуючи, мовив Остап.
- Маєш до сходу сонця убити страхіття лісове, звіра-велетня, від якого нікому тут життя немає. Це буде перше моє завдання тобі.
Що робити Остапові? Пішов він того звіра чатувати. Цілу ніч билися вони, аж земля горіла. А на ранок знайшла відьма перед порогом своїм голову страхіття лісового.
- Бачу хлопець ти мужній, не злякався. Голими руками на звіра, якого ніхто не міг знищити, пішов. А чи згоден ти свою мужність за братове здоров’я мені віддати?" Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/8779
Саша Бондар "Перехожий" Жанр: Містика/Фантастика Обсяг: 9,8 тис. зн. з пробілами Додано: 01-04-2008 З твору: "Вулицею йшов чоловік. На вигляд йому було років сорок. Джинси синього кольору, що побачили чимало на своєму віці, і чорна шкіряна куртка на манжеті сиділи на ньому як вилиті. Чорні черевики з шматочками засохлого бруду несли свого господаря впевненою, рівномірною ходьбою. Голова була не покрита. Чорне волосся покрила перша, ще рідка, сивина. Обличчя не випромінювало жодних емоцій. Чоловік спокійно йшов ні на кого не звертаючи уваги.
Здавалось.
Насправді, його погляд постійно стежив. Він шукав жертву. Йому вона потрібна. Уже десять днів він жив як проста людина, а так хотілося вдовольнити свою сутність. Вдовольнити те, що його створило". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/8905
Камаєв Юрій "Розвіяні вітром" Жанр: Історична проза Обсяг: 13 тис. зн. з пробілами Додано: 04-04-2008 З твору: "Тато ввечері знову крутить ручки телефункена. Німці бомбили Варшаву... Польські війська чинять героїчний опір і дають відсіч агресору... Оголошена суцільна мобілізація.
Батько повернувся з роботи ще до обіду. На ньому був новенький польовий однострій і по одній маленькій зірочці на погонах. Він мовчки обійняв маму і мене...
Жандарми заарештували Мюллера. У місті подейкували, що у нього знайшли радіостанцію і він наводив німецькі літаки. Літаків ми тут ще не бачили. Та воно й не дивно - військ у місті не було. Я й досі не вірю, що цей жвавий, дещо ексцентричний дідок, що з ціпком постійно ходив лісами разом зі своїм песиком і збирав гербарії місцевої флори міг бути агентом абверу. Втім, як забрали Мюлера, у цьому ж почали звинувачувати українців". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/8943
Маріанна Маліна "Персонаж і Автор. Або чому Лєв Толстой не повинен кидатися під поїзд" Жанр: Критика та аналітика Обсяг: 5,6 тис. зн. з пробілами Додано: 05-04-2008 З твору: "Якщо читач вчився у вітчизняній школі, то хоч раз у житті йому доводилося писати твір, наприклад, за подібною оригінальною темою: «Образ Анны Карениной, как образец трагической судьбы русской женщины в лицемерном дворянском обществе конца XIX века». І якби, ваша, читач, вчителька, якби вона побачила ваші роздуми про те, що це мабуть сам Лєв Ніколаєвич описував особисті пригоди, згадував, як плигав у гречку, а потім клав голову на рейки... вона, мабуть, вас би не зрозуміла... Вліпила б двійку і була б правою на всі сто відсотків. Бо ніякій здравомислячій людині не спаде на думку шукати у Толстого тягу до суїциду або в Набокова пристрасть до зваблювання неповнолітніх". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/8950
Ігор Скрипник "Острів" Жанр: Містика/Фентезі Обсяг: 63,3 тис. зн. з пробілами Додано: 07-04-2008 З твору: "Довкола панувала якась неприродна, неймовірна тиша, викликана, вочевидь, страхом перед стихією, яка невпинно наближалася.
Мабуть будучи тверезим, Василь, як мінімум б захвилювався, страх навряд чи відчув, але невпевненість таки точно. Тому був би обережним. А так йому було все по цимбалам. Він відчував повну розслабленість у м‘язах і добрячий бардак у голові. Цей стан був приємним, приносив задоволення, не навіював думок про ранковий посталкогольний синдром.
Ось він опинився біля явора і зупинився на хвильку, щоб прикурити цигарку. Це в нього зайняло чимало часу – сірники гаснули один за одним, і мабуть десь після десятого черкання, він зміг повноцінно затягнутися сизим димом.
Коли він підвів погляд, у вічі йому дивилися чорні бездонні очі.
Прямо перед ним пурхала невідома птаха. Ба навіть не птаха, а істота, яку може вигадати лише уява хворої людини, або накуреного наркомана.
Це була невелика, менше голуба, але більша горобця, птаха з барвистим пір’ям та дуже довгим вогняно-червоним хвостом. У неї не було лапок, принаймні Василь їх не зауважив. Але це було півбіди. Основне, що його шокувало – це людське обличчя з виразними красивими рисами та бездонними чорними очима.
Навколо густою патокою розлилися чудесні пахощі.
Істота хвильку дивилися на нього своїми моторошними очима, а тоді промовила.
- Кохання – незбагнена штука, одним несе щастя й радість, іншим – горе і муку. Втікайте! Ви можете втратити тут свої життя!" Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9017 (1 частина) http://gak.com.ua/creatives/1/9084 (2 частина) http://gak.com.ua/creatives/1/9185 (3 частина) http://gak.com.ua/creatives/1/9244 (4 частина)
Маріанна Маліна "Форма існування" Жанр: Фантастика Обсяг: 15,4 тис. зн. з пробілами Додано: 16-04-2008 З твору: "Ірина цідила безалкогольний коктейль та спостерігала за тим, як поступово п’яніють чоловіки. Скоро вони, майже, про неї забули і гаряче сварилися стосовно ідеї безсмертя. При чому обидва не заперечували сам цей, доволі фантастичний, як на думку Хмельницької факт.
– Ти зрозумій це зовсім інший світ! Всі, – професор обвів рукою, вже майже порожній зал, – всі – однаково безсмертні! Всі молоді, сповнені сил! Це ж нове людство! Уявляєш?
– Уявляю, – п’яно кивав Вадим.
– От! В цивілізованих країнах чверть населення діти, чверть – старі. Тільки половина людей у країні працює. Серед безсмертних не буде ні дітей, ні пенсіонерів. Це економіка! Економі-ка! А не абищо!
– Для чого економіка? Воно ж все обридне до чортиків! І, взагалі – я не хочу жити вічно! Це нудно... – махав рукою в нього перед носом Новак.
– От і ти туди. А мав би бути прогресивною людиною... А я тобі кажу, це відкриття зробить світ новим, кращим! – не вгамовувався Іванчук.
Нарешті вони випили останню чарку, і дискусія стосовно безсмертя закінчилася філософською сентенцією Вадима:
– Життя, це лайно, а вічне життя – це вічне лайно!" Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9168
Світлана Івашньова "Крила" Жанр: Казка для дорослих Обсяг: 3,7 тис. зн. з пробілами Додано: 23-04-2008 З твору: "Вони стояли на самому вершечку старовинної вежі. Навкруги, скільки не дивись – лише безкраїй степ розбурханим морем б’ється об підніжжя вежі.
- Вчителю, я вже можу літати! Я знаю все про повітря, його хімічний склад та особливості поведінки повітряних потоків, турбулентність та зміни тиску, я можу передбачити зміни погоди за кілька діб... Я вже готовий, Вчителю! – струнка постать юнака, здавалось ось-ось злетить у повітря, зірвана з місця сильним поривом вітру – настільки худим та виснаженим той здавався.
- Ні, мій хлопчику, ти ще не готовий! Ти слабкий і навіть не зможеш підняти власні руки, обтяжені крилами! Тобі потрібно ще багато готуватись". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9262
Марія Щедріна "ЧОВЕН" Жанр: Казка Обсяг: 5,2 тис. зн. з пробілами Додано: 02-05-2008 З твору: "Серед буйних хвиль Чорного мора розгублено хитався Човен. Він стрімко підіймався вверх і вниз, намагаючись утриматися на сильних морських хвилях. Але море було вже дуже старим і мудрим – воно навмисно випробовувало Човен, аби той перетворився у мужній корабель.
Довго Човен мандрував по морю. Вже проходив п’ятий рік, а берега досі і не видно.
"Чому, чому мені доля не дає можливості зустрітися з новим життям? Мені так тяжко, я ледве виживаю, але знаю, що це не просто: так треба. Я вже давно не бачив своїх отців. Вони мене змайстрували і відпустили у життя, але я хочу повернутися до них і показати, що я на щось гідний і маю право бути поруч з ними, допомагаючи батькам у всьому, чим зможу”, - завжди повторював Човен ці слова". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9391
Олекса Мельник "Колискова" Жанр: Соціальна драма Обсяг: 10,4 тис. зн. з пробілами Додано: 03-05-2008 З твору: "Пам’ятаєш, мамо, ось ту колискову? Я ніколи не міг подумати, що ті слова не твої, а вигадані кимсь до тебе, але ці слова завжди були такими сильними, що брали мене за душу. Ти співала про те, що я маленький синочок твій і ти пошиєш мені вишиванку, а батько зробить мені дерев’яного коника і шабельку. От коли я все це буду мати, тоді і поїду від вас, залишу. І ще мені, чомусь, здавалося, що я в тій колисковій повинен загинути". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9412
Олекса Мельник "Стіна" Жанр: Казка, легенда Обсяг: 9,4 тис. зн. з пробілами Додано: 03-05-2008 З твору: "Моя історія не про те, як саме я здобув довіру старшини, і як одружився на його донці. Не буду я казати і про те, якою була моя хата в цьому селі. Мабуть промовчу і про те, що я більше не хотів мандрувати, а хотів залишитися і ростити дітей. Ні, не буду я про це все розповідати, я краще розповім про те, як одного дня у село ввійшли люди з дзвінкою зброєю. Їхня злість не знала ніяких меж, вони порозносили половину хат, старих і дітей порубали в шинку, бо тільки вони не могли тікати і як слід ховатися. А потім розбійники позабирали з села усе, що їм сподобалося і пішли геть.
Ми просиділи на деревах у лісі цілу ніч, і тільки коли почало світати ми спустилися і повернулися до села. Спочатку, як завжди, був жіночий лемент. Потім прийшли прокльони чоловіків, після чого усі дружно стали шукати винного. Звичайно першого звинуватили старшину, адже це він не виставив вартових і нас ніхто не попередив. Я приєднувався до такої думки, але мовчав (я ж тепер член його родини!).
І тут старшина, моя йому честь і хвала (негіднику), вказав на мене своїм жирним пальцем і заявив, що це я забив йому баки і приспав його пильність. Отакої! Я хотів щось відповісти та старшина видав, що я збезчестив його доньку (збожеволів старий) і взагалі мало не зґвалтував його дружину! Ну мене це ще не дуже хвилювало і я збирався відповісти тим же (нутром відчував, що вже до вечора цього дня старшиною стану я).
Та в цей момент хтось із натовпу крикнув: "Чужий!!!" Тоді я мало не посивів і зрозумів, що треба тікати. Та куди?" Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9421
Олекса Мельник "Театр" Жанр: Філософська проза Обсяг: 4,3 тис. зн. з пробілами Додано: 03-05-2008 З твору: "Всі, кого я пам’ятав від початку, вже давно зійшли зі сцени. На їхніх місцях у залі з’явилися нові люди, такі ж голі, і такі ж не певні. Траплялися і справжні людопади, після яких завжди на сцені було щось масштабне.
Дивно, але я не пам’ятав, щоб коли-небудь я їв, чи пив, чи спав. Я пам’ятав тільки театр. Тут не бувало перерв. Все дійство було безперервним і його ніхто не режисував. Все відбувалося саме собою.
Якось, пам’ятаю, один хлопчина, що сидів зліва від мене, зірвався з крісла, але встиг вхопити мене за руку. Він був дуже наляканим і благав мене врятувати його. Його ноги намагалися дотягнутися до крісла, а я намагався його відпустити. Він довго боровся, але раптом його тіло розсипалося, і у мене на руці повис сіруватий скелет. Впавши на сцену, він став чудовою декорацією для одного маленького етюду". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9423
Олекса Мельник "Він їхав додому" Жанр: Психологічна проза Обсяг: 6,9 тис. зн. з пробілами Додано: 03-05-2008 З твору: "Проснувся, коли вже почало світати. І його погляду, тоді відкрилися гори. Рідні гори його краю, та не це зараз важливо, важливо те, що відстань до неї вже стала значно меншою. А поїзд продовжував вистукувати свою дурнувату мелодію в такт вибухам у грудній клітці. Дихати ставало тяжче, а нетерплячка все більше пекла його зсередини. Ще година в поїзді. А люди ходять, вони не бачать його мук, і він ненавидить їх, бо вони такі щасливі.
Ось, ось, поїзд вже уповільнює хід, вже видно початок перону. Вже колеса скриплять, і разом з цим звуком йому здається, що він от-от задихнеться від захоплення. Все, годі сидіти, рюкзак видовищно залетів за спину, і він впевнено рушив до виходу. Люди ще не встигли позбиратися біля дверей вагону, і він стояв перший. Клац, і двері відчинилися, триклята черепаха-провідниця, розклала свій зад в проході і повільно протирала поручні. Та ось нарешті вона забрала свою лапу від поручнів і він стрибнув на перон. Нема часу оглядатися. Він іде прямо до автобуса, а думки тільки про неї. Як вона посміхалася йому... Як зізнавалася у коханні, третій день... Як він уривчасто дихав цілуючи її..." Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9424
Олекса Мельник "Дивні речі" Жанр: Містика Обсяг: 18,1 тис. зн. з пробілами Додано: 03-05-2008 З твору: "Так усе й почалося знову. Вона перебралася до мене, і ми жили разом. Вона стала справжньою дружиною, хоч ми і не одружувалися. Мій дім став справді затишним. Мої сусіди – привітними (я перестав водити до себе різних шльондр), мої обіди – смачними. Мені було справді добре. Вона намагалася догодити у всьому, в тому числі і в ліжку. Лиш час від часу я помічав, що її щось мучить, але вона не хотіла ділитися.
Однієї ночі, коли ми удвох лежали поруч і спали, я побачив жахіття. Там була яскрава місячна ніч. Я був серед якоїсь широкої галявини, а позад мене – ліс. Я був сліпим. Точніше мої очі випали. Хтось ішов переді мною і насміхався з моєї сліпоти. Він сіяв очі на галявині, а я намагався серед них знайти свої. Мені ніяк не вдавалося. Я ходив з простягнутими вперед руками і босими ногами чавив очі. Коли вдавалося намацати якесь око, вставляв його і бачив світ, але не такий, який він мав би бути, а спотворений. Тоді я розумів, що це не моє око, і викидав його. Сіяч реготав кожен раз. З кожним новим оком він виглядав по інакшому. Все жахливіше і жахливіше. Він сказав:
- Ти – сліпий.
- Ні, я зараз знайду їх.
- Ти і з очима сліпий, дурню! Озирнись.
Я почав озиратися і щось побачив, та що не пам’ятаю. Тільки закричав від побаченого і прокинувся. Наді мною нависла якась потворна фігура з безліччю зморщок на обличчі. Чув, як за вікном виють собаки, а те, що сиділо на мені, тихо гарчало. Я почав відбиватися і смикатися. Та почув її голос і побачив, що це не потвора. Це вона, моя кохана. Просто під впливом сну я так її побачив". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9435
Олекса Мельник "Едем" Жанр: Містика Обсяг: 6,1 тис. зн. з пробілами Додано: 03-05-2008 З твору: "Сонце опустилося до самого краю неба, забарвлюючи хмари червоним сяйвом. Останні промені пройшли крізь простір і торкнулися його спокійного обличчя. Він сидів у дзвіниці свого чорного готичного будинку і спокійно спостерігав, як день агонізує, не бажаючи віддаватися ночі. Це було неминуче. Тіні видовжувалися і повзли вверх по стінах його будинку, аж поки не торкнулися вікна.
Чомусь він злякався, руки стисли підлокітники великого крісла. Погляд перевівся з неба, в якому досі палали хмари, на мегаполіс, який оточив його маленький острівець старовини. Він не хотів вірити у те, що все це називається життям. Він не бачив жодної живої істоти, тільки коробки, в які вони самі себе заточили, і ці коробки неслися автострадою кудись. Все довкола рухалося, але воно було не живе, штучне. За автострадою височіли хмарочоси. Йому здавалося, що він може розгледіти обличчя у вікнах цих велетенських упаковок людей. Обличчя не висловлювали нічого, окрім ненависті. Хотілося ненавидіти їх у відповідь, але він не зміг відшукати в собі причину для цього. Це просто нещасні невільники. Вони не живуть – відбувають термін. Це покарання за народження. Їх примусили це зробити, вони не хотіли, не могли хотіти народитися". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9437
Олекса Мельник "Метаморфоза" Жанр: Авторська проза Обсяг: 5,9 тис. зн. з пробілами Додано: 03-05-2008 З твору: "Чорні хмари нависли над водою. Вода бурхливо била в стіни гранітної скелі, а він стояв на краю урвища і дивися далеко вперед. Там була відповідь на запитання, які він ще не задав. Вітер підганяв його у спину, а він впирався ногами у край урвища і нажаханим поглядом дивися вниз, де хвилі розрізалися камінням і перетворювалися на руки, що кликали його. Він злякався і відступив, пішов геть від урвища.
Вітер збожеволів і став твердим. Дихати не було можливо, але він йшов. Він подолав десяток кроків і почув як за спиною щось шелестить. Він кинув погляд наліво і побачив, що вітер зриває з нього шматочки шкіри і вони летять до води перетворюючись на зелене листя, яке миттєво жовтіє і розсипається на вітрі. Він побачив як руки його помножилися і стали гілками, як шкіра стала корою, а пальці на ногах видовжилися і вгризлися у землю. Він ставав деревом і вітру було все важче його зсунути до краю, але і йти він вже не міг. Він дерев’янів і втрачав себе. Це було страшніше ніж вода і скелі, тому він зробив зусилля і вирвав ногу з землі, розриваючи кількаметрове коріння. Він відчув, що вітру це до вподоби. і він послабшав". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9438
Олекса Мельник "Здивування" Жанр: Містика Обсяг: 16,9 тис. зн. з пробілами Додано: 03-05-2008 З твору: "Ту корчму я почув іще здалеку. Загравали музики і репетували п’яні голоси. Коли я видерся на пагорб, сонце вже сховалося за гілки дерев поперед мене. І там, низько у яру, на самому краю лісу, біля стежки, якою я йшов і яка пролягала крізь той ліс, я побачив корчму. Вона була наче видерта із якоїсь казки. Красива, велична та водночас стара і занедбана. Сто чортів у горлянку тому, хто міг би байдуже пройти попри неї! Звісно, що я зайшов". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9441
Олекса Мельник "Не болить" Жанр: Містика Обсяг: 9,6 тис. зн. з пробілами Додано: 03-05-2008 З твору: "Сніг під ногами приємно рипів, і чоловікові вчувалася музика поламаних сніжинок. Він йшов впевнено доки, проходячи повз старенький двоповерховий будиночок, не почув лункий дитячий сміх. Це змусило його трохи вповільнити ходу. З незрозумілих причин йому страшно закортіло побачити власника цього чудового сміху.
А в цей час у домі обабіч засніженої дороги самотня матір готувала свого єдиного сина до його першого катання на ковзанах. Вони гралися у полювання. Вона вже встигла натягти на нього маєчку, трусики і штанці і тепер гасала за ним по всьому дому, щоб надягти светрика. Щоразу, наздоганяючи синочка, матір вдавала, що не може втримати його, і маленьке звірятко втікало від лиховісного мисливця. Іноді, тримаючи сина в обіймах, пирхкала в його оголену шийку, а він при цьому запускав свої рученята у довгі пасма кучерявого волосся і дзвінко сміявся своїми маленькими дитячими грудьми.
Вони забігли до дитячої кімнати і разом впали на ліжко. Син виліз на маму, скривив хижу гримасу і гарчачи промовив:
- Я страшний лев! Гр-р-р! Тобі не вдасться мене вполювати! – При цьому він підняв руки, вдаючи величезні пазурі і вишкірив біленькі зубчики.
- О, великий і страшний повелителю звірів! Відпусти мене, я обіцяю більше ніколи не вбивати тварин. А на знак нашого примирення дозволь подарувати тобі захисну шкуру, яка вбереже тебе від інших мисливців! – Мама підняла над головою дитини светрика і хлопчик встромив свої рученята у рукави.
- А тепер лев і мисливець вирушають у подорож до Антарктиди, щоб маленькі пінгвіни дізналися, хто їхній справжній правитель". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9442
Олекса Мельник "Не моли за мене" Жанр: Психологічна проза Обсяг: 21,1 тис. зн. з пробілами Додано: 03-05-2008 З твору: "Отче наш, що ти єси на небесах...
Притлумлений горілкою погляд вже кілька хвилин чіплявся за вікно з чотирма маленькими, наче круглими, шибками. І здавалося, що людина намагається щось розгледіти у темряві весняних гір, що розкинулися за вікном, подвір’ям і селом взагалі. Та насправді людина ніяк не могла зрозуміти, чому ці, з дитинства і до юності, рідні шиби зараз видавалися такими чужими. Ба, радше не чужими, а якимись дикими, не доречними до часу і, можна сказати, - місця, не зважаючи на те, що рідне село розташовувалося в долині біля самісіньких гір.
Він п’ять років намагався забути село. Стати повноправним членом суспільства, ввести в кров пластикові вікна і пластикову ж обшивку стін і підлоги. Він хотів стати людиною двадцять першого сторіччя і заробляти гроші не руками, а головою. Насправді ж йому вдалося лише здичавіти і обізлитися на суєту міського життя". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9443
Олекса Мельник "Актор" Жанр: Психологічна проза Обсяг: 3,7 тис. зн. з пробілами Додано: 03-05-2008 З твору: "Важко. Завжди дуже важко перед виходом на сцену. Скільки б не ходив туди та все одно хвилююся за кулісами. В такі моменти здається, що в животі щось бурхливо обертається, а по скронях хтось б’є маленькими молоточками. Та зараз я хвилювався і боявся більше ніж будь-коли тому, що мене удостоїли тієї ролі, з якою ніхто раніше не справлявся. Це була одна із тих ролей, після якої можна померти, бо кращого вже все одно ніколи нічого не зробиш. Я відчував свого персонажа, здавалося, що все, зроблене мною до сьогоднішнього дня робилося лише для цієї ролі. Знав, що справлюсь, та все одно переживав". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9451
Василь Доконт "Кришталева Корона"
(Роман "Кришталева Корона" розміщено на ГАКу поки не повністю, посилання на повний текст роману знаходиться на авторській сторінці). Жанр: Фентезі Обсяг: 187 тис. зн. з пробілами (зараз 7 розділів) Додано: 07-05-2008 З твору: "Переписувач Фумбан був старий, товстий, лисий і добрий. Круглі рожеві щоки напливали на очі, ховаючи їх у складках повік, і не відразу вдавалось роздивитися, якого вони кольору.
На зріст він уродився невеликий і, якби носив бороду та й був у плечах ширше, аніж у талії, ніхто не відрізнив би його від гнома.
Майстерню Фумбана було розташовано у великій, добре освітленій кімнаті, із двома широкими вікнами. Попід вікнами розмістилися столи підмайстрів, яких у Фумбана малося аж двоє: Тахат – кутастий вісімнадцятирічний хлопець із дитячими пухкими губами, та Сетиф – середнього віку ледар і великий цінитель смачної випивки.
Сам Фумбан сидів у глибині кімнати за високим столом – короткозоро жмурячись, зшивав переписані аркуші й переплітав їх у буйволову шкіру.
Зовні, поміж вікнами, над дверима з невисоким – усього три щаблі – ґанком, розмістилася солідна вивіска, ретельно виписана різними шрифтами й стилями:
«Переписувач Фумбан
книги на будь-який смак
швидко й безпомилково
гарантія якості
і довговічності»
– Сетифе, я вижену тебе, – гніватися Фумбан не вмів, і голос його звучав непереконливо. – Я б давно уже вигнав тебе, якби не жалів твоїх дітей. Який з тебе годувальник? П'яниця й ледар!
Сетиф непевно захищався:
– Майстре, у мене ж відмінний почерк, де ще такий знайдеш...
– Від почерку мало користі, коли тремтять руки. Ми виконуємо замовлення Його Величності й, якщо не дамо якості, знеславимося на весь Раттанар. Нашу роботу цілком доводиться виконувати дитині, – кивок убік Тахата. – Я сліпну, ти п'єш... Десять сторінок довелося переписувати минулого разу... Десять сторінок! Забирайся з моїх очей, однаково від тебе ніякої користі сьогодні не буде. Не зможеш працювати завтра – більше не приходь. Моє терпіння лопнуло, цього разу остаточно лопнуло...
Тахат посміхнувся, але так, щоб Фумбан цього не бачив – такі сцени відбувалися по два-три рази на місяць, і нікого не лякали – ані Сетифа, ані Тахата.
Сетиф, полегшено зітхнувши, зник за дверима – пішов похмелятися, і в майстерні настала тиша, якщо не вважати шелесту сторінок, що зшивав майстер, та легкого поскрипування пера Тахата:
«...і тоді провів для них Алан границі по самих гребенях гірських хребтів, і створив Дванадцять королівств. І дав він кожному королівству Кришталеву Корону, Грошову Скриню й Прапор з вишитим на ньому Гербом.
Гербами ж він вибрав звірів і птахів, що удосталь водилися в землях Соргону:
Вовка – для Сарандару,
Барса – для Пенантару,
Орла – для Тордосану,
для Рубенару – Вепра,
для Феззарану – Сокола,
для Ясундару Гербом він вибрав Лисицю,
Тигра – для Хайдамару.
Шкодеран одержав Рись,
Эрфуртар – Росомаху,
Сову – Скіронар,
Ворона – Хафелар,
Раттанару ж дістався Ведмідь...»
Тахат відклав перо й розім'яв занімілі пальці:
– Майстре Фумбан, невже хтось ще вірить у ці казки? – він вклав закладку й, закривши, відсунув від себе товстий фоліант з напівстертими буквами на обкладинці «Історія Соргону, складена професором Морсоном після довгих вишукувань у бібліотеках Дванадцяти королівств».
Фумбан підняв голову, побачив, що підмайстер відпочиває, і охоче підтримав розмову:
– Це не казки, Тахате. Морсон – видатний історик, і під сумнів його працю у всім Раттанарі, а, може, і в Соргоні, ставиш тільки ти. У книзі Морсона немає ані слова вигадки: і Корона, і Скриня, і Прапор із Гербом існують насправді...
– Я не про це, майстре. Я про те, що такі речі не могла створити звичайна людина. Якби їх дав людям будь-який бог, Вмілець, наприклад, я б погодився – це зрозуміло: над сила, над вміння й все таке... Але про Алана Морсон пише, що він був звичайною людиною, хіба що – маг. Я бачив, як працюють маги – нічого особливого, ніяких чудес.
– Де ти бачив їхню роботу?
– На будівництві нового Храму Матінки. Ну, поставили магічне поле. Ну, насипали усередину його піску та щебеню. Ну, одержали з них щільний камінь потрібної форми – коваль так само робить із залізом: з лома виплавляє, що хоче. Але ж коваль – не маг.
– Таких сильних магів, як Алан, зараз дійсно немає, і низка деяких його вмінь забута, загублена. А секретів його й зовсім ніхто не знав: Алан не залишив учнів. Тому й здається все створене ним самим і чудесним, і незвичайним – нам просто не вистачає потрібних знань, аби повторити зроблене Аланом. Просто не вистачає знань...
– І що ж, за п'ятсот років не найшлося нікого, рівного йому по силі? Нікого, настільки розумного, щоб заново відкрити забуте або знайти загублене?
– Одних знань і сили недостатньо – потрібний ще й талант, а талант у будь-якій справі рідкість.
Тахат промовчав. Взяв перо й, розкривши книгу на закладеному місці, знову став виводити, буква до букви, на чистому аркуші паперу:
«...Кришталеві Корони самі вибирають собі королів – ні вкрасти, ні привласнити Корону не може ніхто: дотик до неї загрожує смертю кожному, окрім обранця й Гінця, що несе Корону під час пошуків нового короля...»
Здалеку, з боку Скіронських воріт, донеслися тупіт та іржання коней.
Тахат знову відклав перо й глянув у вікно – мимо пронеслася низка вершників, розкидаючи грудки снігу з-під копит. Яскравою плямою мигнув червоний вимпел вісника.
– Десь щось трапляється, щось відбувається... Ото промчався вісник... А мені – сиди, переписуй – старі історії зі старих книг.
– Сподіваюся, вісника надіслали не до тебе, – Фумбан дозволив собі піддразнити Тахата. – До речі, ним є, кому займатися – не наша з тобою ця справа.
– Слово честі, майстре, довго на цій роботі я не витримаю. Майстер Тусон говорить, що в мене гнучка кисть, тверде плече й пружні ікри, і що я буду гарний у рукопашній, коли ввійду у вік...
– Рука в тебе, справді, гарна – рука майстра. Ну, навіщо тобі це фехтування? Я вже старий і погано бачу – ще рік-два, і передам тобі свою справу... Скажи-но мені, що за радість ти вбачаєш у тиканні в іншу людину залізом, намагаючись відібрати в неї життя?
Тахат немов не чув:
– Майстер Тусон нікого так не хвалить, як мене. Хіба, що – Довера. От буде набір у солдати – піду на узбережжя, і ніхто мене не зупинить.
– Навіть дочка купця Ахаггара?
– Заради неї й піду, – Тахат почервонів. – Доможуся слави, положення, і ніякий купець не наважиться мені відмовити в руці своєї дочки.
– Не по собі ти дерево рубаєш, повір мені, старому, не по собі...
Тахат, не відповідаючи, вмочив перо в чорнильницю:
«...Грошова Скриня видає монети: золоті, срібні й мідні з портретом правлячого короля. Після смерті короля з монет зникає його портрет і з'являється портрет нового..." Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9518 (1-2 розділ), http://gak.com.ua/creatives/1/9520 (3-4 розділ), http://gak.com.ua/creatives/1/9521 (5-6 розділ), http://gak.com.ua/creatives/1/9522 (7 розділ)
Наталя Клименко "ПЕРША РИБАЛКА" Жанр: Проза Обсяг: 2 тис. зн. з пробілами Додано: 12-05-2008 З твору: "Дід Іван завжди вставав удосвіта. Попоравшись коло худоби, він брав вудку і рушав на пологий, зарослий верболозом, берег Унави ловити рибу. Цього вечора п’ятирічний Сашко напросився з дідом. Сонце ще тільки-но залоскотало першими променями краєчок неба, а Сашко вже вмивався холодною криничною водою, поливаючи її собі то на одну, то на іншу руку з старого ківшика, ухкаючи і остаточно проганяючи ранкову дрімоту.
- Діду, а ви вже черв’яків накопали? – спитався у старого Івана, котрий ладнав вудочки.
- Накопав.
- А можна я рибу хлібом приманювати буду?
- Можна". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9602
Олексій Спейсер Кацай "Реплікація Неймана" Жанр: Фантастика Обсяг: 24,8 тис. зн. з пробілами Додано: 16-05-2008 (текст тимчасово знятий автором з сайту) З твору: "Ніч була напрочуд зоряна. І від цього особливо небезпечна.
Неймани наступали з трьох боків. З четвертої височила холодна стіна старої "хрущовки", силікатна цегла якої була вкрита незрозумілими готичними графіті. Наче немита шкіра старого п‘яндалиги – тюремним татуюванням. А за ним, десь в глибині кімнати, що перелякано зачаїлася в безелектричній темряві – міська електростанція була захоплена ще вчора вранці, – на Бориса мала чекати Ванда. Чи те, що від неї залишилося.
Юнак крутнувся на місці і розкарячені руки неймана з обідраною в кров щокою майнули майже впритул до його обличчя. Але не дістали. А ліва нога Бориса, туго обтягнута старими джинсами, вже збивала на порепаний асфальт іншого, опецькуватого, усього виваляного в якійсь багнюці. Ще один здоровань в доволі чистенькій міліцейській формі – новенький, чи що? – вагомо здійняв правицю із затиснутим у ній чимось таким, що нагадувало величенький електрошокер. Завмерли всі. Й усе. Навіть біляві, вилизані вітром і перекособоченим Місяцем, хмарки над старим гременецьким двориком. Про Бориса, який зрозумів, що шансів йому не залишали, вже й не йшлося.
До рятівного під‘їзду він не дістався метрів зо п‘ять. Та й хто знає, що чигало на хлопця в ньому, на неосвітлених сходових маршах. Ванда жила на шостому поверсі". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9680
Іван Городиський "Чудний Мирон" Жанр: Проза Обсяг: 15,9 тис. зн. з пробілами Додано: 18-05-2008 З твору: "Хто Мирона на селі не знає? Всі знають! То той Мирон, що Юльці Петрової син. А хто його тата, та тато його сестри і брата – то тільки мама їх відала. А може й сама не відала, бо сильно гуляла і пила. І троє дітей собі десь нагуляла. Ті двоє здорові, а Мирон родовитий. Не дурний, але є трохи, як казав доктор, відсталий.
Юльця як його вродила, то й далі собі гуляє, а Мирона виходила баба його. Як підріс, то послала його в інтернат, де той читати і писати навчився. А як вернувся, то при бабі, а потім і при братові жив, по господарстві, що міг, то помагав. Але не то було для Мирона головним.
Ніхто не знає, чого він так, але колись давно зачав Мирон на похорони ходити. На похорони в селі самі відаєте – не кличуть, але ж людей то багато, і цілим селом до одного на похорон не ходять, бо то відаєте може між ними шо була яка образа, чи не зналися добре. А Мирон до всіх ходить – чи знав його добре, чи не знав, а до всіх. І не тільки в селі – якщо хто зі села помер в райцентрі чи в іншому селі, то Мирон і туди ішов". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9714
Настя Мельниченко "Коридори мого міста" Жанр: Казка Обсяг: 109,5 тис. зн. з пробілами Додано: 25-05-2008 З твору: "Спогади, що роїлися у голові, поволі розтанули. Стараючись ступати якомога тихіше, зрештою дійшла до самого кінця довгого приміщення і натикнулася на двері. Всередині все похололо. Відчинивши, потрапила у наступне приміщення, яке видалося мені трішки світлішим за попереднє, хоча я могла і помилятися, так як з ліхтариком важко визначати ступіть насиченості темряви.
Цей коридор і вивів мене на сходи.
Я торкнулася рукою дерев’яних перил, вкритих мохом. Промінь ліхтарика човгнув в боки. Там теж були сходи. І ще одні... Далі печерами виднілися темні проходи. Я зупинилася, роздумуючи.
Хотілося покликати в темряву, але страх паралізував горло так ціпко, що сама ідея видати добровільно хоч один звук кидала в паніку.
"Як же я його знайду?" – крутилося в голові.
Ліхтарик вихопив шматок стіни. Вона була вся подряпана якимись надписами. Десь значився рік: 1928. Чиїсь імена, зізнання в коханні, вірші... Невміло нашкрябана карикатура. І великими чорними літерами: "Я ЧЕКАЮ НА ТЕБЕ ТАМ!" – стрілочка праворуч і вгору... Якусь мить я розглядала надпис. Вочевидь, хтось скористався вуглинкою... Для кого висіло тут це послання і скільки десятиліть – я не знала. Але такі надписи звикла сприймати як підказки від долі, вони виникали завжди саме там, де важко зважитися, і я повернула до сходів праворуч, аби піднятися вгору...
Один поверх... Другий поверх... Третій...Четвертий..." Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9817 (1 частина), http://gak.com.ua/creatives/1/9818 (2 частина)
Оля Бреславська "Триптих материнства" Жанр: Психологічна проза Обсяг: 2,3 тис. зн. з пробілами Додано: 28-05-2008 З твору: "Я часто прокидаюся і знову засинаю, схиливши голову на мамине плече. У напівсні я чую як б’ється її серце і рука мимоволі гладить мою голову... відчуваю на чолі поцілунок її теплих губ. Про що вона зараз думає? Про що шепоче їй те добре материнське серце?" Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9868
Настя Мельниченко "Зміївна" Жанр: Містика, казка Обсяг: 4,8 тис. зн. з пробілами Додано: 31-05-2008 З твору: "Про мене кажуть: "Добра вона була дівка, доки не занапастили". Баби поспішають втекти з дороги, коли я йду. А коли таки перетну їхній шлях, то плюють потайки тричі через плече.
Баби пліткують: "У неї під сорочкою живуть гадюки". Я хапаю себе за пазуху і відчуваю, як під грубим полотном звиваються живі холодні стрічки. Вони ссуть мені груди, наче в матері, і слухають калатання мого серця та впиваються жаром крові, згадуючи, як то воно: бути людиною". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9932
Іван Городиський "Ошуканьство" Жанр: Гумористична проза Обсяг: 15,5 тис. зн. з пробілами Додано: 02-06-2008 З твору: "- Да пішов ти! - почув Олександр собі в слід.
В цей момент, йому схотілося повернутися і надавати Надьці ляпасів. Незважаючи на свій запальний характер, він більш-менш спокійно переносив лайку. Але коли його посилали – терпіти не міг. Особливо, коли цьому передувало довге і емоційне з’ясування стосунків. Як щойно.
Але власне небажання повертатися, і починати новий виток сварки і змусило його здавити гнів у зародку і продовжувати спускатися сходами. По дорозі він ледь не збив сусіда, з собакою, які поверталися з прогулянки, кулею вилетів з під’їзду, і заскочивши в авто, швидко поїхав геть.
Однак уже за кількасот метрів від дому, Олександр зупинився, заїхавши в якийсь двір, привідкрив дверцята і закурив. День пропав – і він це прекрасно розумів. На фірмі він сьогодні буде тільки пугалом – щоб ніхто навіть не подумав збігати в сусідній магазин за колою і морозивом чи вийти на перекур, а не покладаючи рук працювали. Але все одно – з’являтися на фірму "на взводі" йому не хотілося.
"І їй то треба було? Та скільки вже можна?! Мені вже та її машина в печінках сидить!"..." Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9945
Іван Городиський "Шість смертей Іцка-кравця" Жанр: Психологічна проза Обсяг: 19,3 тис. зн. з пробілами Додано: 04-06-2008 З твору: "Ніхто не міг сказати відколи предки Іцка, стали кравцями і мали невелику майстерню на Староєврейській. Принаймні Іцко точно знав від свого діда, що його дід, і батько діда теж були кравцями і теж мали цю майстерню. Здавалося цілими поколіннями тут жили навіть миші і коти – постійно в домі була чорна кішка, яка одного дня народжувала цілу купу кошенят, які з часом невідомо куди розбігалися і залишалося лише одне чорне-чорне кошеня, яке вірно служило Іцковій родині, справно ловлячи мишей.
Одного дня, коли Іцкові виповнилося п’ятдесят, він подумав, що це вже надійшла старість, і скоро смерть. В їх роду була традиція, що коли батько помирав, то син шив йому костюм, в якому його ховали. А обидва сини Іцка не пішли по батькових стопах – старший вивчився на правника, і зараз служив помічником у віденського меценаса, а молодший якраз закінчував студії медицини. І невже його поховають в старому одязі?
За життя він пошив багато чудового одягу з усіх можливих тканин, а собі завше шив з дешевої тканини, а на свята доношував допотопний костюм, який дістався йому в спадок від дядька-цадика. І так занило на душі в Іцка, що вирішив старий зшити собі костюм, який і цісарю не сором носити. Купив він найдорожчого шовку, і взявся до роботи". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/9995
Олекса Мельник "Останній крок у безтурботність" Жанр: Психологічна проза Обсяг: 15,8 тис. зн. з пробілами Додано: 10-06-2008 З твору: "Я зробив свій останній стрибок. Дивно, але першими відчуттями були не полегкість у купі з шаленим натиском вітру. Навіть шлунок не відразу відреагував. Не було у голові почуття відчаю, чи розкаяння у вчиненому. Єдине, що відчувалося справді яскраво – це примарне відчуття присутності твердої поверхні під лівою ногою. Моє тіло часто жахалося тому, на що вела його моя голова. Власне, як і голова ніколи не знала, на що ж справді спроможне моє тіло. Тому вона так часто змушувала тіло відступати.
Нарешті обличчя заворушилося від холодного руху майже твердого повітря. Зіниці розширилися, а ноги з іще більшим відчаєм почали шукати на що б опертися. І от залепетав порожній шлунок. Ліва нога пекла від болю у тому місці, яким вона опиралася на край, з якого відштовхнула усю цю конструкцію з м’яса та кісток.
Коли ж голова опанувала тіло своїм недоречно холодним спокоєм, в душі розквітла безтурботність. М’язи розслабилися і свідомість заполонив безкінечно твердий стержень логічного мислення. Я почав згадувати..." Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/10081
Наталка Дев’ятко "Дощ із чорних стріл" Жанр: Містика Обсяг: 13,5 тис. зн. з пробілами Додано: 10-06-2008 З твору: "У кімнаті стало задушливо, мов перед громовицею. Ольга підняла жалюзі і відчинила вікно. Свіже повітря крижаною хвилею омило її з голови до ніг. Таємничо миготіли вогні нічного міста.
Сама не розуміючи чому, вона проспівала:
Це є місто – мерехтіння вогнів,
Відображень закатованих днів,
І притулок для тьмяних тіней,
Покалічених гарних ідей,
– і швидко спитала: – Ви прихильниця гурту "The Road of Dark"?
– Ні, та я пишу для них тексти, – відповіла Світлана і продовжила:
Ляку, болю, нудьги, метушні.
До молитви глухі і німі
Порожнечі лихі володіння.
Тут розтрощено всі сновидіння.
...
Сірі стіни у давніх будинків,
І з-за рогу волання і крики.
Арки чорні мостів над водою,
Ніч вкриває міста пеленою,
...
Темне місто у місяця оці
Нагадає про дня поховання.
І прославлене в пісні світання
Не здійметься над стягами ночі,
...
Це є місто – мерехтіння вогнів.
Відображень закатованих днів,
І притулок для тьмяних тіней,
Покалічених гарних ідей..." Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/10089
Ira "Пригоди дубового листочка" Жанр: Казка Обсяг: 12,9 тис. зн. з пробілами Додано: 11-06-2008 З твору: "У повітрі запахло весною. Старий і кремезний Дуб, що стояв на галявині густого лісу, раптом стрепенувся, потягнувся після довгої холодної зими і ... прокинувся. А на молодій гілочці, що виросла тільки минулої весни, заворушилась маленька брунька.
- Ой-ой-ой, як же мені лоскотно, - почулось із середини. Перестаньте мене лоскотати. Ой, не можу більше, ой, зараз лусну.
І враз - бринь: розпукнулася брунька, а з неї виглянув молоденький, зелений Листочок.
- Як же тут цікаво та гарно! - вигукнув він. - А хто ж це мене лоскотав? Ану признавайтесь.
- Це я, - почулося десь за спиною.
- Хто - я? Я тебе не бачу, покажись. А як тебе звати? - запитав він з цікавістю.
- Я - сонячний Зайчик. І зовсім не хотів тебе лоскотати, а просто зігрівав своїм теплом, щоб ти скоріше народився.
- Ну, тоді спасибі, Зайчику. Давай будемо з тобою дружити. Приходь до мене у гості частіше, з тобою так тепло та весело.
- Добре, приходитиму. А зараз мені треба летіти та сповіщати про прихід весни інші листочки, - відповів Зайчик і, взявши свій сонячний ліхтарик з промінчиком всередині, миттю зник у дубовій кроні". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/10096
Далі буде
Копія архівів "Золотого фонду" знаходиться також на сайті http://zhurnal.lib.ru/h/hishnaja_p/huza_biblioteka_ukr.shtml
Автори бібліотеки (другий зал)
Ira (м. Тернопіль) http://gak.com.ua/authors/407 Пригоди дубового листочка Саша Бондар (Житомирська обл., смт. Чуднів) http://gak.com.ua/authors/1406 Перехожий Оля Бреславська (м. Івано-Франківськ) http://gak.com.ua/authors/1595 Триптих материнства Вікторія (м. Полтава) http://gak.com.ua/authors/1175 Оце життя! Іван Городиський (м. Львів) http://gak.com.ua/authors/115 Чудний Мирон Ошуканьство Шість смертей Іцка-кравця Наталка Дев’ятко (м. Дніпропетровськ) http://gak.com.ua/authors/597 Казка про Січеслав Дощ із чорних стріл Василь Доконт (м. Одеса) http://gak.com.ua/authors/1534 Кришталева Корона Світлана Івашньова (м. Олександрія) http://gak.com.ua/authors/1476 Крила Камаєв Юрій () http://gak.com.ua/authors/57 Розвіяні вітром Олексій Спейсер Кацай (Кременчук) http://gak.com.ua/authors/43 Реплікація Неймана Наталя Клименко () http://gak.com.ua/authors/715 ПЕРША РИБАЛКА Анжела Левченко (м. Умань) http://gak.com.ua/authors/1029 В чому сила людська Маріанна Маліна (Крим, м. Євпаторія) http://gak.com.ua/authors/1052 Персонаж і Автор. Або чому Лєв Толстой не повинен кидатися під поїзд Форма існування Олекса Мельник (м. Коломия) http://gak.com.ua/authors/1519 Колискова Стіна Театр Він їхав додому Дивні речі Едем Метаморфоза Здивування Не болить Не моли за мене Актор Останній крок у безтурботність Настя Мельниченко (м. Київ) http://gak.com.ua/authors/612 Коридори мого міста Зміївна Моріка (м. Київ) http://gak.com.ua/authors/925 Жадана Марія Скрипник Ігор (Івано-Франківська обл.) http://gak.com.ua/authors/517 Духи загублених речей Острів Юля Смаль () http://gak.com.ua/authors/1250 Безмежності і двозначності Марія Щедріна (м. Черкаси) http://gak.com.ua/authors/1512 ЧОВЕН
Автори бібліотеки (перший зал)
Ira (м. Тернопіль) http://gak.com.ua/authors/407 Virlena (м. Львів) http://gak.com.ua/authors/238 werwolf () http://gak.com.ua/authors/851 Анна (м. Кривий Ріг) http://gak.com.ua/authors/766 Ірина Антіпова (м. Київ) http://gak.com.ua/authors/39 Антоніна (м. Ніжин) http://gak.com.ua/authors/1021 Вікторія (м. Полтава) http://gak.com.ua/authors/1175 Наталка Дев’ятко (м. Дніпропетровськ) http://gak.com.ua/authors/597 Наталія Добжанська (м. Луцьк) http://gak.com.ua/authors/301 Камаєв Юрій () http://gak.com.ua/authors/57 Олексій Спейсер Кацай (м. Кременчук) http://gak.com.ua/authors/43 Віталій Кривоніс (м. Дніпропетровськ) http://gak.com.ua/authors/649 Оксана Лущевська (м. Тальне-Піттсбург) http://gak.com.ua/authors/195 Тетяна Мельник (м. Київ) http://gak.com.ua/authors/205 Настя Мельниченко (м. Київ) http://gak.com.ua/authors/612 Надія Петренко (м. Київ) http://gak.com.ua/authors/36 Олександра Пилипенко (м. Київ) http://gak.com.ua/authors/641 Тетяна Рижа (м. Бровари) http://gak.com.ua/authors/696 Скрипник Ігор (Івано-Франківська обл.) http://gak.com.ua/authors/517 Наталя Тисовська (м. Київ) http://gak.com.ua/authors/186 Василь Федорів (м. Миколаїв) http://gak.com.ua/authors/241
