Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 9319, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.84.231.140')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Авторська проза

Він Вона

© Phoenix, 29-04-2008
                                                                          

     Вона завжди готова була його прийняти. Чекала на нього не зводячи рахунки з часом. Без докорів вітала кожен крок, сповнений ніжністю.
     Він залишився із своєю самотністю віч-на-віч. Відчуття втрати так нестерпно пекло душу, і нікуди дітись од болю. А ще був нездалим актором. Не вмів грати ті штучні ролі людей закоханих, хороших, щедрих та й ще багато інших ролей, котрими оперують люди для того лиш, щоб здаватися кращими, ніж вони є насправді.
     Якщо життя – великий театр, то для таких, як він, на сцені місця немає. Тому роль глядача стала звичною в щоденному спектаклі.
       Пролетіло не так уже й багато часу, а доля вже встигла випустити стріли. Не так щоб на смерть, - лиш би були рани, котрі кровоточать і не гояться. Про таких кажуть, що дивак, не формат суспільства. А люди ж звикли до алгоритмів: усе що не стандарт – неправильне, непотрібне, незаконне, і таке, яке  не має місця в середовищі. То правда. Він жив без полону правил, а також довіри. Як до себе, так і до всіх.
       Знаєш, у нього були красиві очі. Настільки щирі… Згодом з’явилось бажання втопитись у цьому погляді. Такі вони магічні. В ті очі не шкода закохатись, то наче дзеркала бездонності. Буває, глянеш – синь чистого неба. Інколи, огорнені якимось дивним сумом, ставали сірими, як хмари перед грозою. Часом приходила приречена журба, - суцільна поверхня найчорнішої води.
       Йому подобалось золото осені. О цій порі його кохана особливо прекрасна. В ній завжди знаходив лише правду. Дарувала вміння бачити красу у всьому, навіть у потворному, бо насправді… ідеального немає. Існує набагато більше, ніж все те, що здатні побачити вони. Віддавала все тепло свого тіла, образу. Вона боялась кохати людину. Боялась піддатись спокусі, щоб не вбити коханого в своїх безсмертних обіймах. Тремтіла од поцілунків, божевільних думок. Він приходив до лісу, до річки, до гір, і там їхні зустрічі тривали повні миті вічності. Бувало, вона дарувала йому тихий спокій. Від цих чарів втрачав свідомість і поринав у неземний сон. Так сталось і того дня, коли обоє летіли в небесне марево.
       … Крок за кроком не залишає слідів на мокрому від дощу асфальті. На вулицях незвично мало людей, ніби зливаються із будинками в кам’яних  завмерлостях. Завжди так картину малювала думка, коли в реальності хотілось втекти од денного світла, жорстокості світу. Місто начебто рідне, але якесь зовсім інше. Може, то уява так зіграла цю химерну архітектуру? А мені подобається! Адже це музика, застигла у камені. Чи навпаки? Все одно в результаті своєю красою затьмарює розум… готика. Заходить у знайомі двері своєї ілюзії. Десь тут живуть рідні душі. Дивний образ величного вітражу пропускає скрізь сонячне проміння. Його раніше тут не було. А ще, услід дивляться люди – знайомі незнайомці. Музика проводжає до іншого входу, вгору по старих закручених сходах із чорного дерева. Іду на зустріч із свідомістю, такими гірко – солодкими спогадами. Можливо, це востаннє. Він не любить довгого прощання. Досить тільки багатозначного погляду нестерпно красивих очей.
       Коли він прокинувся – зрозумів: більше нічого втрачати. Мене земля відпускає, так як колись не втримала тебе. Чи буває кохання між стихією та людиною? У цьому світі все можливе. Люди не знають про неможливе, а про можливе і не здогадуються. Але згодом смертне стане вічним.
       Одного разу Він став вітром. Тепер вони залишуться разом назавжди. Разом проведуть останній опалий лист золотого срібла. Він і Вона засинатимуть разом щодня, а з ними гратимуть музику Вітер і Земля…
Phoenix

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Уважніше...

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Микола Цибенко, 29-04-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.71221494674683 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …