

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	722
Творів:	10881
Рецензій:	16566

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Мініатюра

Така історія

© Світлана Івашньова, 28-04-2008
… Давно вже … Хоча… п’ять років – це давно? Але іноді здається, що цілу вічність я чекаю. Чого? Не знаю. Ось сиджу тут, а люди приходять та йдуть геть. А я сиджу собі… Ні, я не тут живу! Хоча іноді й думаю собі - ось аби хоч трохи ближче перебратись… А то щодня кілько годин на дорогу… Та я один живу, то тут хоча б з людьми погомоніти… а люди тут різні, у всіх свої історії… Ага… Он, бачиш? Така родина гарна була… Ото приїдуть у неділю, всі разом - дід з бабою, онуки, донька з чоловіком - все як у людей…. Сваху провідували - онде вона….Хоч і машина старенька, і не багаті, але жили собі помаленьку… А тепер бач… Он, поглянь, ото – онука. А дідо - он де. Молодий дідо, гарний. Та й донька оно, зовсім поряд, бачиш? Та ні, не та, біля діда відразу! Ага, ага…. А Бог його знає, чому так сталось…. Та й він чи знає… Ото я свою стару навідую, та і їх заодно… Ні, спочатку тут онука оселилась…. Хворіла кажуть… така весела, все посміхалась, он і зараз посміхається. Ага, ага…. Зараз дівчата все інакші, а ця - он коса яка, бачиш? - нижче пояса… А густа яка… а очі сині-сині, як літнє небо гожої днини! Ото йде собі, посміхається всім, кожного привітає, та ще й питає було - як здоров’я… Да… Таку онуку мати – ого-го! Живи собі, дідо, правнуків чекай! Да… Ні, дідо сюди через два з половиною роки переселився… Бачиш, майже день в день два з половиною… не витримав без своєї улюблениці… Привезли і діда. А потім уже і вона - до доні, до тата… Не змогла, бач… Та бач, хто ж його знає… Жили собі, діток ростили… А доні майже сімнадцять було-думали, лихо минуло… А воно лише причаїлось… Та й забрало собі найдорожче… Серце в неї хворе було.. Бач, така молода - а серце… Та й не просто так - дідо з бабою на став повезли, жарко … А мама не дозволяла - не можна було… То мамі і не казали… Думали, погуляє мала на воді, відпочине - та й потому… Все краще біля води у спеку, ніж у місті. Там і … Ось як сталось таке горе, дідо і не витримав. Все думав - його вина, що онука померла… Не можна ж було…. Та й пішов слідом - через два з половиною роки, день в день як малу ховали… Ні, вона не сварилась з батьком - допомагала, як той захворів. Та йому, мабуть, краще було б, якби прокляла! Він у неї найдорожче відняв, а тепер з її рук допомогу на старість прийняти… От серце в старого і не витримало… А вона хворіла сильно… Працювала багато, як каторжна… Бач, горе у кожного по-своєму… Хтось плаче, хтось горілку п’є, а вона, бач, в роботу пішла…. Та й згоріла…. Ні, бачиш, ще й тижня не минуло… Ага, і ти помітив? Два з половиною роки, день в день… Ага, біля доні, біля тата… Молода ще зовсім, а що поробиш… Я її ще дитиною знав… Така була… А бач, як воно… А, ти також? Не встиг… Ну, хлопче, не плач… Тепер вже все, не плач… Що ж тепер… Жити треба, треба жити! І вона так казала? Правду казала…. Жити треба! Така історія….
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.0213048458099 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design