Гадаю, що у кожного з нас є своя мрія, та, до якої ми прямуємо, здійснення якої ми прагнемо. У когось вона досить матеріальна – машина, комп’ютер, гроші, подорожі, у когось вона з числа абстрактних категорій – слава, визнання, повага, дружба, кохання. У кожного вона своя, неповторна.
За течією бурхливих днів, тижнів, місяців, я не помітила, що втратила змогу мріяти, просто живу, бігаю, щось вирішую, спілкуюсь, посміхаюсь, пишу, вигадую, проте не мрію… Зупинилась, озирнулась… Так не можна! Мрія прийшла сама собою. Вона прилетіла з поривом вітерця, який пахнув морем, якому подобалось грати з моїм волоссям, від якого ставало прохолодно, а згодом тепло, тепло. Я зрозуміла чого не вистачало. Нажаль за своїм стрімким життям ми не знаходимо часу для звичайних речей. Моя мрія для декого може виглядати безглуздою, незрозумілою… та це моя мрія і я не зважатиму на міркування інших.
Я мрію, коли стане достатньо тепло, поїхати на берег моря, забути вдома телефон, сторонні думки, небажаних знайомих, бажаних, але зайвих у моїй мрії друзів. Знайти таке місце, де я буду на самоті зі своїми думками, фантазіями, де зможу осягнути ціну того, чого не вистачало. Занурити босі ноги в теплий, а не гарячий пісок. Підійти ближче до моря, сісти. Відкрити себе для заспокоєння хвилями, для напування новою силою. Бракувало нових емоцій, почуттів, не було сили. Повернувшись додому я буду оновленою, свіжою, готовою до нових блукань думками, світом мрій і сподівань.Ось яка моя мрія – легка і проста, чудна і звичайна, необхідна і буденна. А про що мрієте ви?
