Темна ніч. Місяць сховали хмари. Обриси близьких дерев ледь-ледь розрізняються серед усепоглинаючої темряви.
Від кожного шурхоту листя, від кожного хрускоту гілки під ногами, серце завмирає. Слід продовжувати йти. Ніч на Купала коротка.
Блукання винагороджуються. Серед заростей папороті мріє самотня квітка. На довгій ніжці вмостились п`ять білих пелюсток, вкритих ворсинками. Вони променяться слабким світлом, що виділяє із суцільного мороку кущі навколо. Тонка й незвична краса цвіту причаровує...
Папороть, дерева, різні трави, що їх не впізнаєш поночі... Все зливається у надзвичайній тиші глибокої ночі.
Лишити все, як є. Зберегти лиш відроджені знання.
