Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2594
Творів: 47231
Рецензій: 91933

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

На жаль? не більшість.

© Тетяна, 19-04-2008
На дворі падав дощ.
  - Чому ходиш без парасольки? - спитав темноволосий юнак, що вигулював свого не зовсім приємної зовнішності собаку.
  - А мені так подобається!
  - Та ти хоч капюшона накинь, он маєш ззаду!
  - Ага! - Відповіла, ну щоб відстав.
А їй подобається дощ, подобається ходити під дощем, без парасольки, і капюшон тут ні при чому. Якби то не виглядало.
Світило сонце, погода видалась гарна. Людей в парку було багато. Присіла на лавочку, пила сік і дивилась на голубів, що навперегін збирали крихти, від кинутого кимось хліба.
Знову веселий погляд і з тим же „песиком”. Нічого, симпатичний хлопець з блакитними очима... Веселий вигляд... Гм... Все – одно, нещиро якось... Так, ніби вигляд „я знайомлюсь з дівчатами”.
- Привіт, чому сама?
- А що, самій не можна?
- Та можна... Чого така непривітна?
- Тобі здалось.
- Ага. Можна біля тебе присісти, чи ти, когось чекаєш?
- Та ні, присідай.  
- Мене Тарас звати, а тебе як?
- Юля.
- Дуже приємно. Гарна дівчина і одна, так не можна!
Посиділи, просто поговорили. Сонце радісно світило, створюючи уже одним цим гарний настрій.
    - Ти завтра не зайнята? Давай зустрінемось.
Не була зайнята, ну що ж можна ближче познайомитись, а там вже видно буде, може справді виявиться цікавим. Тим більше ні одної поганої риси в ньому ще не замітила.
- Добре – погодилась.

Зустріч була, але не було продовження. Бо він не зрозумів. Не міг. Бо був з тих людей, які з зовсім нерозумінням дивляться на людей, що ходять без парасолі з радісним виглядом. Не було, хоча б інколи необдуманої безтурботності в його вчинках. Деякі люди люблять пояснювати, що правильно робити, а що ні. Звичайно, правильним є те, що любить робити і сприймає більшість. Він був з таких людей. І все. Хороший просто.
А так хотілося щоб хтось думав її думками. Робити якісь такі вчинки і говорити про такі речі, які іншим і в голову ніколи не приходять. І знати це лише вдвох.

Необов’язково дарувати золоту обручку, можна замість цього подарувати ромашку, обмотану голубою стрічкою, при цьому щиро посміхнувшись. При цьому щиро люблячи. І все.
В таких простих вчинках виявляється щось справжнє.

Втрачене щось,
За чим вже не жалкуєш,
Лиш згадується інколи тоді,
Коли так любиш дощ,
А хтось його не любить
І нема кому це розповісти.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Сумно...

© basement_of_my_heart, 01-05-2008

хммм

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Віталій Дерех, 19-04-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.88758397102356 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …