Темний зал старенького кінотеатру вже давно став моїм добрим другом. А я його. Ми часто зустрічаємося. Він радо приймає мене і дозволяє Бачити.
Сьогодні я сів у перший ряд на шістнадцяте місце подивитися ще один фільм. Мені рекомендували його ці стіни. У тому фільмі є все – комедія і драма переплелися, даруючи мені, невибагливому глядачеві, справжнє задоволення. Герої того фільму живі, я це знаю. Я дивлюся на них, а вони дивляться на мене. А ще вони люблять пояснювати.
Пояснювати геть усе.
У фільмі згадують навіть мене. Там я називаюся Місяць, однак мені подобається „Небесний об’єкт”. Їх намагання пояснити і довести все із власної точки зору доволі кумедне. Скажімо, в фільми вони пояснюють, що я - результат зіткнення якогось „метеорита” з їх рідною „планетою”. Вони навіть пояснили мою усмішку. В них і сумніву не виникає, що це відбиваються промені світла від того дивного чувака.
В залі нас двоє. Я і чувак. Чувак постійно метушиться та обходить зал навколо, регулюючи світло та контрастність стрічки. Його називають Сонцем. Так і називають. Мені ж "Сонце" не подобається. Я його періодично прошу відійти від екрану і не заважати дивитися. Та той не звертає на мене жодної уваги.
Ось у фільмі з’являється ще одна впевнена всезнайка ,за якою йдуть інші і безперестанку повторюють його слова. На моєму обличчі це завжди викликає посмішку, що одразу трактують „відбиттям світла".
Час від часу мене дратує повторюваність сюжету і я думаю, що слід вимкнути екран. Чувак буде не проти. Здається, він божевільний, що і далі ходитиме кругами, навіть не помітивши вимкнутого екрану. Божевільні, що з них візьмеш.
Але як тільки я збираюся встати і вимкнути той фільм, герої демонструють ще одну неповторну грань, ще одну маленьку історію, що перериває і змінює нескінченну сюжетну спіраль. І я продовжую дивитися.
Цікаво, що ті герої навіть не здогадуються, що я їхній глядач.
Я встану з свого крісла, а вони пояснять "об’єкт змінив кут нахилу". Підуть титри, а вони - "всесвітня катастрофа". Дивні герої, дивний фільм. Стара класика, яку час від часу витягують з архіву. І навіть, коли ту стрічку в черговий раз переставлять у сховище фільмів, герої і досі будуть щось вигадувати, вигадувати, вигадувати...
В них там на когось яблуко впало, так вони пояснили "будову всесвіту".
Комедійна драма. Цікаво, хто режисер?
