

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	720
Творів:	10809
Рецензій:	16413

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Авторська проза

Мрійник і Романтик

© Юля Смаль, 11-04-2008
Ну от, я подивилась на балкон, по якому розмазала вологою губкою останні пилинки. Чистішим не став, але сюди завітала весна. Сьогодні зібрала таку купу сміття аж дивно. Чомусь взимку нічого не викидається, складається і складається, спочатку по кутках, потім, коли вдаряють морози, вже прямо з дверей закидається черговий кульок з чимось ДУЖЕ потрібним. Взимку чомусь здається, що через місяць-два воно буде потрібно. Не знаю, як хто, але взимку навіть стосунки шкода отак взяти і викинути. Вони теж складаються в шурхий пакет "Наш Край" чи "Вопак" і виносяться мерзнути на застиглий балкон. Останні шматки зими безжально витрушені з мого багатостраждального житла, разом зі спогадами, павуками і старими лахами. А знаєте, я справжній мрійник. З тих, які зовсім навіть не живуть в цьому світі. Вони десь в задзеркаллі, на вивороті, в міжзоряних перельотах. Мрійники понад усе люблять казки і фантастику, не знаючи при цьому, скільки коштує хліб. Вчора я довго думала, чи вистачить мені витрушеної з кишень двушки, чи треба буде розбивати сотню... Не вистачило, а сьогодні я зрозуміла, що, все одно, не пам’ятаю, скільки ж він, той хліб, коштує. Зате я пам’ятаю сюжети хронік Амбера, Перну, Нарнії. В мрійників закохуються, бо вони не оптимісти. Вони знають, що добре там, де їх нема, і саме про це добре мріють. Вони відсторонені і ніжні, вони мрійливі. А найбільше у мрійників закохуються романтики... Можете зі мною сперечатись, але романтики – це особлива когорта людей. Вони читають поезію, хоча живуть в цьому світі. Вірять, що цей світ – це соловей на світанку та палкі зізнання в альтанках надвечірнього присмерку. Романтики – песимісти, хоча завжди шукають своє, єдине кохання. По-своєму, романтики дуже вірні – вірні описаному собою ж образу, зацілованому в фантазіях, жорстокому і доброму одночасно. І коли романтик, справжній романтик, який так любить по-доброму страждати зустрічає справжнього мрійника, що мріє про інші світи, Земля на крихітну секундочку, мить, півдихання припиняє рух. Завмирає, без іскор, без фанфар і салютів, просто вмовкає все, щоб романтик зрозумів – от воно, його єдине кохання, найніжніше і найдальше, відсторонене і тепле, закохане до безтями у свої божевільні казки. Мрійника тряси-не тряси – душу з нього не виб’єш, адже вона не тут. Мрійник любить, пристрасно, палко, але він... мрійник. Не вірячи у щастя, мрійник дарує себе вигаданому світу, розчиняючись в ньому. Горе тому, хто закохався в мрійника, горе мрійнику, в якого не закохані. Замків, навіть повітряних, не буває без фундаменту. Романтик вимотує серце по нитці, накручує тоненькі пасемця сердечного м’яза на свою заплакану душу, мордує і мордується. Вірить в любов і тут же зраджує з вітром, проливає гіркі сльози, їдучи на побачення до інших, та тремтить кожного разу, коли уявляє своє єдине, най-най-найрідніше створіння. Романтик мусить кохати, романтик без кохання не пише віршів. Горе тому, хто покохає романтика, горе романтику, якому немає кого покохати. - Почитай мені вірші. - Зараз? - Так. Романтик читає, а мрійник живе в його світі. Романтик виливає на бідолашного мрійника моря пережитих пристрастей, прив’язуючи до себе непорушними ланцюгами. - Я пам’ятаю, як ти пахнеш. Зимові яблука. А знаєш? - Що? - Я тебе кохаю... Ніхто не зрозуміє романтика, якщо поруч не буде мрійника, ніхто не вміє так мріяти, як романтик, що гріється біля мрійника. Вони ідеальна пара, та вони ніколи не будуть разом. Бо романтик не вірить у щасливе кохання, романтик просто не вміє щасливо кохати, а мрійник ніколи не навчиться по-справжньому, повністю віддаватись, він не живе в цьому світі. Струшуючи руки і задоволено посміхаючись по-весняному ненормальному сонцю, бачу свій прибраний балкон. Тут не лишилось минулорічного мотлоху і весняний вітер видув звідси нафталіновий запах старих прив’язаностей. Шкода тільки, що сусіди так насмітили під вікнами за зиму, треба якось зібратись і там поприбирати, поки мій романтик зраджує мене з вітром. Цьогоріч весна прийшла штормом в моє життя, накрила мене, як колись, дуже-дуже давно, накривала вже. Обожнюю весну. Хмарки, що нагадують драконів та лицарів на білих коней, і ніколи не подібні до принцес та царівен... Їх вистачає і тут, на землі. - Ти знаєш? - Що? - Я тебе кохаю. - Не вірю. - Чому. - Бо я навіть собі не вірю. - Повір, бо знаєш? - Що? - Я знаю твій запах... Ти пахнеш яблуками. - Віриш? - Вірю. А ще я знаю смак твоїх губ і шовкову ніжність твоїх доторків, я навіть знаю, яка навивороті твоя куртка. - І я тебе... люблю. Будь зі мною.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0104010105133 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Мрійник і Романтик

моя найкоротша реца

Мрійник=Романтик