Матюкливий гномік – це вам не жвачний король. І не конфєтний. Це сила!
Треба опівночі взяти дзеркало, запалити свічку і пильно не моргаючи вдивлятися в дзеркало. Сміятися не можна. Треба казати Матний гномік появись. Матний гномік появись (три раза!). Матний гномік появись. А коли випригне - не лякатися, а схопити за бороду. Чи за підштанніки, чи шо там підвернеться і… цей. Ну….. Що робити далі я не знаю точно, але Мар’янка Куценко знає – в неї сестри подруга, так в той брат на морі визивав і після цього мовчить і заїкається.
Ми з Ганькою хтіли визивати, але вона заснула як дровиняка ще в пів десятої, а Редька – той рже як ненормальний, ніякої консолідації!
- А я хрестовий король, бабуню?
- Червовий.
- Я не яблуко.
- А тобі хтось сказав, шо ти яблуко?
- Ти сказала червовий! А червові тіко яблука. Джонатан Голд. І сливи твої - «Вищий сорт, купуйте жіночко, я своїми руками поливала – собирала………»
- А в лоб?
- Олена Анатоліївна каже, брехати – нєхорошо.
- Твоя Олена Анатолівна – вертихвостка недоучена.
Беру ложку гарячого картопляного пюре і розмазую по батону. Смакота! А якшо зверху мівіной присипать…
- Ти б ще з гречкою зробив. Не дитина, а кухонний комбайн.
- А шо? Смачно хіба?
- Не видумуй. Хватило, що ти хліб із хлібом їв – мені перед тьотьой Ірою аж соромно було. Ніби ми тебе і не годуємо зовсім!
- Так весело же ж! На чорний кладеш білий – зєброчка.
- Зеброчка. Міша, не плямкай!
- Я не плямкаю.
- І не розмовляй.
- Я не розмовляю
- І не заперечуй бабусі.
- Я не заперечую!!!
- Так, зара батькові скажу.
- І кажіть!
- Міша!
- І кажіть, кажіть!!! Плямкаю, говорю, вилизую підливку, зламав відро. А то не я зламав!!! То дід щебень носили вчора !!! Щебень-но-си-ли-и-и-и-и!!!!..........
Я ніколи не буду дорослим. Ніколи. Шо хочте мені робіть – ріжте, бийте. До баскетбольного щита посеред школи в жовтих трусєлях прив’яжіть. Я не буду. Я не хочу. Мені і так добре.
Добре.
