Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 9023, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '54.157.35.140')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Авторська проза

Вона

© Саша Бондар, 08-04-2008
- Це кінець? – запитала вона.
- Так. – відповів він.
Перша мить була приголомшливою.
„Так” – постріл із пістолета майже в притул. Боляче, але швидко.
Розум аналізував, а вона вже вирішила.
- Гаразд. – спокійно з гордістю мовила вона. – Прощавай.
І пішла. Спокійно. Тіло рухалося граціозно. Крок, ще один, піднята голова, випрямлена спина.
Він не вірив.  Сльози, прохання, крик, ось чого він очікував. Цього ж... Перемога втратила солодкий присмак полуниці і віддавала недозрілим лимоном.
А вона йшла. Вперед.
Ось, нарешті, і домівка.
Двері відчинилися – вона зайшла. Будинок пустий. Це добре, що вона зараз сама. Сіла в крісло.
З очей бризнули сльози. Тепер можна не ховатися. Сльози лились безперервним потоком.
Боляче, як боляче. За що? Чому? Мені страшно.
Світ лякав її. Що вона буде робити там сама?
Хоча ні, вона знає ціль, і буде йти туди.  Та який ж це поштовх назад. Яке ж це величезне провалля.
Реальність не вибачить помилки. Потрібно йти. Він ще пошкодує. Я буду сильна. Більш ніхто не побачить моїх сліз. Ніхто.
Я буду сильна.
Обіцяю.

Почалось нове життя. Важке, але те яке вона вибрала сама. Це її власний вибір. І від цього робиться тепло й мета наближається.
Прірва зменшується.

Минав час.

Що ж світ більше не побачив її сліз. Обіцянка була стримана. Вона сильна і витримає все. Такі люди, зобов’язані пройти шлях до кінця.
Знову ця хода. І перехожі оглядаються через плече, милуючись її грацією.
Пантера.
Чоловіки – жадають.
Жінки – заздрять.
Сила, що випромінюється змушує їх це робити.
Легенька посмішка ворушить кінчик вуст, і блиск у зіницях робиться світлішим.

Але час від часу під ковдрою, в непроникній темряві й самотності вона плаче. Адже це всього лиш жінка, що прагне щастя.
Сльози закінчуються, біль притуплюється (але не зникає) і вона знову виходить на вулицю.

З грацією пантери вона йде у майбутнє.  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Жан, 10-04-2008

Ода сильним людям

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Костенко Олександр, 08-04-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.46275615692139 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …