Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2557
Творів: 46387
Рецензій: 90536

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Міттєво

© Волошка, 07-04-2008
Як розриваєшся ти між двома коханками, як ділиш між ними третини себе?
О, ні! Ти, здається, щасливий серед них: тобі світла богиня покаже красу і навчить кохати, володіти тілом своїм і душею, а друга розкриє таїну, звідки виходить усе і куди повертається знову, явить таємниці кам’яних підземель, під ногами покаже цілі міста із жителями в алебастрових гробницях.
Ти все умієш, чорнобривий, і навіть, коли загинеш. Навіть, коли загинеш, із землі живодайної возродишся знов. Забуяєш пишними квітами. Воскреснеш.
Бодай ти був далеко, чи саме помирав, а я тебе знаю.

Я знаю його, бо тепер він є в мені. Тепер він є. Тепер в мені. Розпростовує в легенях моїх крила чорного легендарного лебедя, обплітає судини жовто-блакитною стрічкою, лунає в голові моїй звитяжними нічними піснями.
О, як він пахне, як він духмяніє! Ще від часів, як мати його перекинулася на дерево, в повітрі висить благоуханна мирра. З усіх прянощів тут обирають кмин. І чи не достатньо цих трунків, коли тут навіть нічим не задимлено! Та ж ні, головне, чим тут дихається – весна. Паросток, зародок, напівпогода.
Косі промені бентежать прекрасних жінок з оголеними персами, ковзають повз лікті титанів, одвічних тих рабів нескорених, і встромляють свої вогняні списи у вологу млосну і помираючу землю, лишаючи в ній тонкі рухливі смарагдові вістря.
Поряд із народженням діється тут багато страждань і лихоліть, та не чутно стогонів – зухвало стоять люди, тягарями несосвітенними нав’ючені. Нескорені, неподолані – співають вони про воскресіння, що вжЕ здійснилось, про свободу, що вжЕ завітала. Дай їм, Боже, здоров’я ще сто літ вистояти, ще сто сот пісень виспівати, по тисячі молодих на кожного запалити, навчити цей вогник підтримати, а коли сили покинуть, ми підхопимо, ми – зуміємо.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

І ось завівся сам Діоніс з несамовитими вакханками...

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© , 07-04-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.7263720035553 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …
Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …