Хто такий півень Пінь? Розмістивши про нього анекдоти, я не подав початку казки, тому виконую це зараз. Хотілося б узнати враження не дорослих читачів, а їхніх дітей ( чи менших братів та сестер ).
Автор.
П І В Е Н Ь П І Н Ь
К а з к а
І
Цирк
Із-за лаштунків на арену цирку повільно крокував клоун Пірат. Ліва нога клоуна закінчувалася дерев’янкою , взутою, як і права нога, у звичайний клоунський черевик із закопиленим угору носком. Одяг у Пірата – повністю піратський. Голова, із заплетеною ззаду кіскою, навскіс перев’язана через праве око чорною пов’язкою. З лівого боку висіла довга шпага, а на плечі сидів… ні-ні – не папуга, а півень Пінь.
Глядачі бурхливими оплесками зустріли Пірата з півнем. Клоун, дякуючи глядачам за оплески, низько вклонявся, а Пінь в цей час з плеча клоуна встигав перебиратися на спину і теж чемно вклонявся. Коли Пірат підійшов до краю арени, Пінь злетів на бар’єр і смішно застрибав по ньому, наче горобець.
– Пінчику! – голосно звернувся Пірат до півня. – Скажи, будь ласка, котра зараз година?
Пінь зупинився, підняв лапку, до якої був прив’язаний годинник, і два рази прокукурікав.
– Пінчику! Але ж зараз не друга година! – присоромив клоун півня.
Треба зауважити, що хоча півень не папуга, але вродився таким талановитим, що навчився розмовляти. Тому, після зауваження Пірата, гордовито глянув на нього і відповів:
– Старий жлобе! Якщо купиш мені не іграшкового, а справжнього годинника, тоді я буду правильно визначати час!
– Ич, чого забажав! – клоун аж сів на манеж. – Я тебе годую, виховую, забезпечую роботою, а тобі цього мало?
– Дякую за все! – глузливо промовив Пінь. – Я росту, розумнішаю і мої потреби з часом теж ростуть…
– Виховав на свою голову! – клоун простягнув до глядачів обидві руки, мов просив у них співчуття, потім знову звернувся до півня. – Може, ти ще скажеш – купи мені телевізор, комп’ютер, підключи Інтернет?
– Може і скажу! – погрозливо відповів Пінь. – Якщо не виконаєш моє прохання, то відмовлюся виходити на арену. От так!
– Оце так ? – Пірат підхопився на ноги і закричав. – Помічники! Несіть сюди гриль!
Доки помічники виносили гриль на середину арени, Пірат підбіг до Піня і схопив його двома руками.
– Якщо ти відмовляєшся слухатися, то зараз трішки погрієшся! – клоун налаштувався рішуче.
Пірат закрив Піня в пічці, а сам звернувся до глядачів:
– Я його трішки полякаю, щоб слухався мене, і витягну…
В цей час гриль ввесь затрясся, почувся стукіт, брязкіт.
Пірат звернувся до глядачів:
– От бачите, що буває з неслухняними! Нехай Пінчик пострибає в пічці! Чи, може, вже пора його витягати?
Із залу почулося багатоголосе: – Пора! Пора!
Пірат підійшов до гриля і витягнув… обсмажену до темно-рудого кольору курячу тушку. Схопивши тушку, клоун став на коліна і розпачливо заволав:
– О, бідненький Пінчику! – Як же це ти так швидко засмажився? Де ж я тепер знайду такого дотепного і розумного товариша?
Пірат не бачив, що із гриля вилетів Пінь, тримаючи в роті сигарету. Півень тихенько підійшов до Пірата і лапкою постукав ззаду по нозі. Доки клоун повертався, щоб подивитися, хто його чіпає, Пінь непомітно, вже з іншого боку, постукав клоунові по нозі.
– Хто там? – волав Пірат.
Погравшись із клоуном, Пінь вилетів йому на плече і замахав крилами.
– Любий Пінчику! – Пірат зворушено звернувся до півня. – Так ти цілий? А що це в тебе у дзьобику?
Пінь виплюнув сигарету додолу:
– Тьху! Яка бридота! Оце все, що залишилося від молоденької курочки… вона сама у тебе в руках… Уявляєш, Пірате, які яєчка вона несла б – із запахом диму!
– А я думаю – чому це вона так смердить димом? – висловив здивування Пірат. – Я зараз її побризкаю пахучою рідиною…
Клоун витягнув із кишені величезного пульверизатора.
– Ой ні! – Пінь злетів із плеча Пірата. – Не треба витрачати на неї одеколону. Краще побризкай мені…
– Добре, – згодився Пірат, – куди тобі побризкати?
Пінь підняв одне крильце, потім друге, а клоун бризкав пульверизатором.
– Тепер, Пірате, прикрий мене хустинкою…
– Для чого? – дивується клоун.
– Та-а-а… При всіх не буду говорити, – півень соромливо нахилив голівку.
– Гаразд, Пінчику, – Пірат прикрив півня хустинкою так, що з-під неї виглядав тільки хвостик.
– Тепер бризкай! – попрохав Пінь, а клоун довго «пшикав» під хвостиком.
Півень вистрибнув із-під хустинки, став на бар’єрі і звернувся до залу:
– Друзі! Чи є в залі хоча б одна курочка? Якщо є – я запрошую її на побачення! Немає? Шкода! Передайте своїм знайомим курочкам, що я запрошую їх познайомитися, окрім тих, кому до вподоби смоктати сигарети.
Пірат рішуче підійшов до Піня:
– Ти чого оце тут розбазікався? Ще не вистачало, щоб у цирку ти мені влаштував курятник!
– Піратику! – дивується Пінь. – Так у мене ж така природа – бути з курочками…
Пірат гнівається і показує на гриль:
– Подивися, де зараз буде твоя природа! От тільки я дуже втомився і поки що не буду тебе карати. Я трішки відпочину, а ти мене охороняй, в разі небезпеки – негайно буди.
– Згоден. Я буду мух відганяти.
Пірат улігся на арені, підклавши кулак під голову, і голосно захропів. Пінь крилом відганяв мух, потім двічі обійшов навколо клоуна, глянув на свого годинника:
– Пора будити! Знайшов місце, де поспати!
Півень вискочив на клоуна і з усієї сили закукурікав. Пірат підхопився, став на коліна і розгнівано закричав:
– Піню! Ти чому так рано мене розбудив?
– Не треба спати на роботі! – півень дорікнув клоуну і звернувся до глядачів. – Він хоче спати, а я повинен за нього заробляти гроші!
Пінь повернувся до клоуна і благальним тоном попрохав:
– Піратику! Я знаю, що твій гриль чарівний, бо може не тільки смажити курей, а й робити навпаки – оживляти їх. Чи не міг би ти оживити ось цю курочку, що в тебе?
– Що ж, якщо це буде цікаво глядачам і вони аплодисментами попрохають оживити курочку…
Глядачі оплесками заглушили клоуна. Пірат піднявся, взяв у руки курочку і урочисто підійшов до гриля. Поклавши курочку всередину пристрою, клоун закрив дверці, зробив руками ритуальні рухи і повернув переключатель. Гриль загудів, затрусився, захитався і тільки за деяким часом притих. Пірат, який увесь цей час ходив навколо гриля (а Пінь бігав поруч з ним біля правої ноги клоуна), підійшов до дверець і тихенько їх відкрив. Із гриля вилетіла… голубка. Вона облетіла арену кругом і спокійно всілася на плече Пірата.
– Ти, Піратику, не тільки клоун, а й умілий фокусник! – похвалив півень Пірата.
– Бачиш, Піню, оживити курочку я не зміг, бо не вистачило матеріалу, тому довелося її оживити голубкою.
– Піратику! Зроби ще одну спробу – раптом удасться все-таки оживити курочку.
– Я ж тобі пояснюю, що не вистачає матеріалу! – Пірат уже майже розгнівався на Піня.
– Тоді я сам це зроблю! – викрикнув півень і, підлетівши до маленької голубки, схопив її лапками і вправно вкинув у гриль, поспіхом зачинивши дверці.
Пірат тільки усміхнувся, але підійшов до гриля і включив його. Пристрій знову загудів, затрусився, захитався… Коли ж клоун відкрив дверці – із них вилетів… горобець. Пташка підлетіла аж під купол і зникла там.
– Оце тобі… – Пінь тільки й зміг промовити.
– Я що тобі говорив? – запитав Пірат, хоча й бачив, що Півень уже й сам усе зрозумів. – Хоч тепер, Піню, ти дозволиш мені відпочити?
Півень повернувся до клоуна і глузливо запитав:
– Розкажи всім – де ти вештався всю ніч?
– І зізнаюся! – Пірат не посоромився сказати. – Я був у корчмі, пиво пив…
– Корчма називається «Адмірал Бенбоу»? – запитав Пінь.
– Яка різниця як вона називається? Я тебе, Піню, попереджаю – дай мені доспати, бо вже спливає час нашого виступу.
– Ти повинен смішити глядачів? От і сміши! Чому я повинен за тебе працювати? – сердився півень, з докором поглядаючи на Пірата.
– Багато будеш розмірковувати – швидко в суп потрапиш, – клоун знову почав погрожувати Піню, хапаючись правою рукою за шпагу.
– Гаразд… спи… – згодився півень, бігаючи навколо Пірата, коли той якнайзручніше вмощувався спати.
Як тільки клоун знову захропів, Пінь поскаржився глядачам:
– Отак завжди – щось не так скажеш начальству і начувайся… В суп, в суп… А чому не в гриль? Я ж не поскаржуся на Пірата директору цирку, бо, скажу вам по секрету… тихо… директор всю ніч був разом із Піратом у корчмі. Зараз, мабуть, спить…
Пінь уважно подивився на свого іграшкового годинника і рішуче проголосив:
– Надійшов час других півнів, треба кукурікати!
Півень вистрибнув на Пірата і щосили закукурікав. Але клоун продовжував спокійно спати.
– Нічого собі… Оце розіспався! – здивувався Пінь. – Мабуть, доведеться переводити стрілку зразу на третіх півнів…
Пінь уважно подивився на годинника і якнайголосніше заволав:
– Ку-ку-р-р-р-і-ку-у-у-у!
Пірат продовжував спокійно спати, так що півень навіть розгубився – що ж далі робити:
– Наш час закінчується, а як же його розбудити? Зараз на арену мають вибігти тигри і я уявляю, що вони зроблять з Піратом… Так можна і в халепу потрапити! Стійте! Згадав! Я знаю вихід!
Пінь заглядав під піджак клоуна, шукаючи те, про що згадав. Шукав довго і настирливо, аж сам під піджак забрався. Нарешті задоволено вистрибнув із-під піджака, тримаючи в дзьобику… засушену тараньку.
Піднісши тараньку до носа Пірата, півень помахав нею і навіть торкнувся до губів. Клоун, відчувши запах тараньки, почав принюхуватися і повільно підводитися. Задумка Піня повністю вдалася. Поволі, потихеньку, на «чотирьох лапах» так і вийшов Пірат за куліси.
Наступного дня після описаної вистави в місті з’явилося оголошення, що з технічних причин цирк припиняє свої гастролі.
