

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	660
Творів:	10027
Рецензій:	15150

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Сатира й гумор

Півень Пінь (початок)

© Микола Цибенко, 06-04-2008
Хто такий півень Пінь? Розмістивши про нього анекдоти, я не подав початку казки, тому виконую це зараз. Хотілося б узнати враження не дорослих читачів, а їхніх дітей ( чи менших братів та сестер ). Автор. П І В Е Н Ь П І Н Ь К а з к а І Цирк Із-за лаштунків на арену цирку повільно крокував клоун Пірат. Ліва нога клоуна закінчувалася дерев’янкою , взутою, як і права нога, у звичайний клоунський черевик із закопиленим угору носком. Одяг у Пірата – повністю піратський. Голова, із заплетеною ззаду кіскою, навскіс перев’язана через праве око чорною пов’язкою. З лівого боку висіла довга шпага, а на плечі сидів… ні-ні – не папуга, а півень Пінь. Глядачі бурхливими оплесками зустріли Пірата з півнем. Клоун, дякуючи глядачам за оплески, низько вклонявся, а Пінь в цей час з плеча клоуна встигав перебиратися на спину і теж чемно вклонявся. Коли Пірат підійшов до краю арени, Пінь злетів на бар’єр і смішно застрибав по ньому, наче горобець. – Пінчику! – голосно звернувся Пірат до півня. – Скажи, будь ласка, котра зараз година? Пінь зупинився, підняв лапку, до якої був прив’язаний годинник, і два рази прокукурікав. – Пінчику! Але ж зараз не друга година! – присоромив клоун півня. Треба зауважити, що хоча півень не папуга, але вродився таким талановитим, що навчився розмовляти. Тому, після зауваження Пірата, гордовито глянув на нього і відповів: – Старий жлобе! Якщо купиш мені не іграшкового, а справжнього годинника, тоді я буду правильно визначати час! – Ич, чого забажав! – клоун аж сів на манеж. – Я тебе годую, виховую, забезпечую роботою, а тобі цього мало? – Дякую за все! – глузливо промовив Пінь. – Я росту, розумнішаю і мої потреби з часом теж ростуть… – Виховав на свою голову! – клоун простягнув до глядачів обидві руки, мов просив у них співчуття, потім знову звернувся до півня. – Може, ти ще скажеш – купи мені телевізор, комп’ютер, підключи Інтернет? – Може і скажу! – погрозливо відповів Пінь. – Якщо не виконаєш моє прохання, то відмовлюся виходити на арену. От так! – Оце так ? – Пірат підхопився на ноги і закричав. – Помічники! Несіть сюди гриль! Доки помічники виносили гриль на середину арени, Пірат підбіг до Піня і схопив його двома руками. – Якщо ти відмовляєшся слухатися, то зараз трішки погрієшся! – клоун налаштувався рішуче. Пірат закрив Піня в пічці, а сам звернувся до глядачів: – Я його трішки полякаю, щоб слухався мене, і витягну… В цей час гриль ввесь затрясся, почувся стукіт, брязкіт. Пірат звернувся до глядачів: – От бачите, що буває з неслухняними! Нехай Пінчик пострибає в пічці! Чи, може, вже пора його витягати? Із залу почулося багатоголосе: – Пора! Пора! Пірат підійшов до гриля і витягнув… обсмажену до темно-рудого кольору курячу тушку. Схопивши тушку, клоун став на коліна і розпачливо заволав: – О, бідненький Пінчику! – Як же це ти так швидко засмажився? Де ж я тепер знайду такого дотепного і розумного товариша? Пірат не бачив, що із гриля вилетів Пінь, тримаючи в роті сигарету. Півень тихенько підійшов до Пірата і лапкою постукав ззаду по нозі. Доки клоун повертався, щоб подивитися, хто його чіпає, Пінь непомітно, вже з іншого боку, постукав клоунові по нозі. – Хто там? – волав Пірат. Погравшись із клоуном, Пінь вилетів йому на плече і замахав крилами. – Любий Пінчику! – Пірат зворушено звернувся до півня. – Так ти цілий? А що це в тебе у дзьобику? Пінь виплюнув сигарету додолу: – Тьху! Яка бридота! Оце все, що залишилося від молоденької курочки… вона сама у тебе в руках… Уявляєш, Пірате, які яєчка вона несла б – із запахом диму! – А я думаю – чому це вона так смердить димом? – висловив здивування Пірат. – Я зараз її побризкаю пахучою рідиною… Клоун витягнув із кишені величезного пульверизатора. – Ой ні! – Пінь злетів із плеча Пірата. – Не треба витрачати на неї одеколону. Краще побризкай мені… – Добре, – згодився Пірат, – куди тобі побризкати? Пінь підняв одне крильце, потім друге, а клоун бризкав пульверизатором. – Тепер, Пірате, прикрий мене хустинкою… – Для чого? – дивується клоун. – Та-а-а… При всіх не буду говорити, – півень соромливо нахилив голівку. – Гаразд, Пінчику, – Пірат прикрив півня хустинкою так, що з-під неї виглядав тільки хвостик. – Тепер бризкай! – попрохав Пінь, а клоун довго «пшикав» під хвостиком. Півень вистрибнув із-під хустинки, став на бар’єрі і звернувся до залу: – Друзі! Чи є в залі хоча б одна курочка? Якщо є – я запрошую її на побачення! Немає? Шкода! Передайте своїм знайомим курочкам, що я запрошую їх познайомитися, окрім тих, кому до вподоби смоктати сигарети. Пірат рішуче підійшов до Піня: – Ти чого оце тут розбазікався? Ще не вистачало, щоб у цирку ти мені влаштував курятник! – Піратику! – дивується Пінь. – Так у мене ж така природа – бути з курочками… Пірат гнівається і показує на гриль: – Подивися, де зараз буде твоя природа! От тільки я дуже втомився і поки що не буду тебе карати. Я трішки відпочину, а ти мене охороняй, в разі небезпеки – негайно буди. – Згоден. Я буду мух відганяти. Пірат улігся на арені, підклавши кулак під голову, і голосно захропів. Пінь крилом відганяв мух, потім двічі обійшов навколо клоуна, глянув на свого годинника: – Пора будити! Знайшов місце, де поспати! Півень вискочив на клоуна і з усієї сили закукурікав. Пірат підхопився, став на коліна і розгнівано закричав: – Піню! Ти чому так рано мене розбудив? – Не треба спати на роботі! – півень дорікнув клоуну і звернувся до глядачів. – Він хоче спати, а я повинен за нього заробляти гроші! Пінь повернувся до клоуна і благальним тоном попрохав: – Піратику! Я знаю, що твій гриль чарівний, бо може не тільки смажити курей, а й робити навпаки – оживляти їх. Чи не міг би ти оживити ось цю курочку, що в тебе? – Що ж, якщо це буде цікаво глядачам і вони аплодисментами попрохають оживити курочку… Глядачі оплесками заглушили клоуна. Пірат піднявся, взяв у руки курочку і урочисто підійшов до гриля. Поклавши курочку всередину пристрою, клоун закрив дверці, зробив руками ритуальні рухи і повернув переключатель. Гриль загудів, затрусився, захитався і тільки за деяким часом притих. Пірат, який увесь цей час ходив навколо гриля (а Пінь бігав поруч з ним біля правої ноги клоуна), підійшов до дверець і тихенько їх відкрив. Із гриля вилетіла… голубка. Вона облетіла арену кругом і спокійно всілася на плече Пірата. – Ти, Піратику, не тільки клоун, а й умілий фокусник! – похвалив півень Пірата. – Бачиш, Піню, оживити курочку я не зміг, бо не вистачило матеріалу, тому довелося її оживити голубкою. – Піратику! Зроби ще одну спробу – раптом удасться все-таки оживити курочку. – Я ж тобі пояснюю, що не вистачає матеріалу! – Пірат уже майже розгнівався на Піня. – Тоді я сам це зроблю! – викрикнув півень і, підлетівши до маленької голубки, схопив її лапками і вправно вкинув у гриль, поспіхом зачинивши дверці. Пірат тільки усміхнувся, але підійшов до гриля і включив його. Пристрій знову загудів, затрусився, захитався… Коли ж клоун відкрив дверці – із них вилетів… горобець. Пташка підлетіла аж під купол і зникла там. – Оце тобі… – Пінь тільки й зміг промовити. – Я що тобі говорив? – запитав Пірат, хоча й бачив, що Півень уже й сам усе зрозумів. – Хоч тепер, Піню, ти дозволиш мені відпочити? Півень повернувся до клоуна і глузливо запитав: – Розкажи всім – де ти вештався всю ніч? – І зізнаюся! – Пірат не посоромився сказати. – Я був у корчмі, пиво пив… – Корчма називається «Адмірал Бенбоу»? – запитав Пінь. – Яка різниця як вона називається? Я тебе, Піню, попереджаю – дай мені доспати, бо вже спливає час нашого виступу. – Ти повинен смішити глядачів? От і сміши! Чому я повинен за тебе працювати? – сердився півень, з докором поглядаючи на Пірата. – Багато будеш розмірковувати – швидко в суп потрапиш, – клоун знову почав погрожувати Піню, хапаючись правою рукою за шпагу. – Гаразд… спи… – згодився півень, бігаючи навколо Пірата, коли той якнайзручніше вмощувався спати. Як тільки клоун знову захропів, Пінь поскаржився глядачам: – Отак завжди – щось не так скажеш начальству і начувайся… В суп, в суп… А чому не в гриль? Я ж не поскаржуся на Пірата директору цирку, бо, скажу вам по секрету… тихо… директор всю ніч був разом із Піратом у корчмі. Зараз, мабуть, спить… Пінь уважно подивився на свого іграшкового годинника і рішуче проголосив: – Надійшов час других півнів, треба кукурікати! Півень вистрибнув на Пірата і щосили закукурікав. Але клоун продовжував спокійно спати. – Нічого собі… Оце розіспався! – здивувався Пінь. – Мабуть, доведеться переводити стрілку зразу на третіх півнів… Пінь уважно подивився на годинника і якнайголосніше заволав: – Ку-ку-р-р-р-і-ку-у-у-у! Пірат продовжував спокійно спати, так що півень навіть розгубився – що ж далі робити: – Наш час закінчується, а як же його розбудити? Зараз на арену мають вибігти тигри і я уявляю, що вони зроблять з Піратом… Так можна і в халепу потрапити! Стійте! Згадав! Я знаю вихід! Пінь заглядав під піджак клоуна, шукаючи те, про що згадав. Шукав довго і настирливо, аж сам під піджак забрався. Нарешті задоволено вистрибнув із-під піджака, тримаючи в дзьобику… засушену тараньку. Піднісши тараньку до носа Пірата, півень помахав нею і навіть торкнувся до губів. Клоун, відчувши запах тараньки, почав принюхуватися і повільно підводитися. Задумка Піня повністю вдалася. Поволі, потихеньку, на «чотирьох лапах» так і вийшов Пірат за куліси. Наступного дня після описаної вистави в місті з’явилося оголошення, що з технічних причин цирк припиняє свої гастролі.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00948905944824 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Півень Пінь (початок)

Півень і гриль