Поданий нижче текст - уривок із гумористичної казки "Півень Пінь", яку автор надсилав на конкурс "Золотий лелека" і не переміг (конкурс був для дітей молодшого шкільного віку, а в мене казка вийшла, мабуть, для більш доросліших дітей). Проте зараз мова не про конкурс.
М.Ц.
Півень Пінь (уривок із розділу 12 )
Гриць тримав зошита, звичайного загального зошита, в якому було біля ста сторінок, і не наважувався його відкрити. Хлопець боявся розчаруватися в цих жартах, адже головним героєм тут мав бути дорогий Пінь, оригінальний друг і побратим. Коли ж Гриць відкрив зошит, то ось що було там написане.
Пінь у дитячому садочку
* * *
Діток удень поклали спати. Пінь крутиться в ліжку, ніяк не може заснути.
– Ти чому не спиш? – шепоче йому вихователька так, щоб не розбудити дітей.
– Хочу пі… пі… – шепоче у відповідь Пінь.
– Тобі горщечок принести?
Пінь крутить головою.
– Тобі пити дати?
Пінь знову крутить головою і широко розкриває дзьобика.
– А-а-а – здогадується вихователька, – ти співати хочеш?
Пінь киває головою. Вихователька вкриває півника з головою, а зверху ще й подушечку кладе. Чекає-чекає, а Пінь мовчить.
– Чому ж ти не співаєш? – піднявши ковдру, запитує вихователька.
– Співати? Без публіки?
* * *
Пінь вчиться додавати.
Вихователька:
– Пінчику! Дай відповідь: було 5 курочок, а до них з базару привезли ще 5 курочок. Скільки стало всіх курочок?
– Скільки-скільки… Це вже цілий курятник…
– А все-таки – скільки? – наполягає вихователька.
Пінь довго думає і відповідає:
– Одинадцять!
– Чому одинадцять?
– Що це за курятник без півня?!
* * *
– Ніно Іванівно! Чому Пінь лягає в ліжко одягнений, а мені не дозволяєте? – питає один з новеньких хлопчиків у дитсадочку.
Пінь сердито глянув на хлопчика і замість Ніни Іванівни відповів:
– От коли ти навчишся прокидатися серед ночі і кукурікати, тоді й тобі дозволять спати одягненим.
* * *
Пінь звик говорити на «стілець» по-курячому – «сідало».
Вихователька намагається відучити його від цього слова:
– Запам’ятай, Пінчику… с-ті-лець… От на чому я сиджу?
Пінь здивовано дивиться на виховательку:
– Хіба ви не знаєте?..Ви сидите на сідалі, а з-під вас виглядає стілець…
* * *
У дитсадочку обід. Хлопчик, що сидить поруч Піня, просипав пшоняну кашу із ложки на стіл. Пінь дуже швидко поклював кашу так, що вихователька навіть не помітила, бо в цей час виходила з кімнати. Коли вона через хвилинку повернулася , то схопилася за голову – ввесь стіл був завалений кашею, а поміж тарілками хазяйновито походжав Пінь, вправно визбируючи кожну пшонинку.
* * *
Пінь ніяк не навчиться вимовляти літеру «р».
Вихователька:
– Пінчику! Скажи «рак»…
– Гак…
– Скажи «рука»…
– Гука…
– Добре, – терпеливо продовжує вихователька, – уяви, Пінчику, що ти собака…
– Уявив…
– А тепер загарчи на мене…
Пінь швидко знайшов вихід:
– Гав-гав!!
* * *
Пінь приходить із дитячого садочка додому. Пірат запитує:
– Що цікавого було сьогодні в дитсадку?
– Мене вчили вимовляти літелу «л»…
– Мабуть, літеру «р»? – здогадався Пірат.
– Так-так…
– Панькалася з тобою вихователька. От якби вона тобі за кожну не вимовлену літеру «р» нам’яла гребінь, то ти швиденько б навчився. Зрозумів?
– Зрозумів… – раптом сказав Пінь, чітко вимовивши літеру «р».
– От бачиш! – зрадів і Пірат. – Тепер закріпимо вимову. Скажи мені: «Я поклав зерно»…
– Я покрав зерно!
Пірат бере півника за гребінь і легенько мне його.
– За що? – обурюється Пінь.
– Здогадайся!
– Я ж вимовив «р», а ти мнеш мені гребінь…
– Мну гребінь, бо довгих вух немає. А мну тому, що красти гріх!
* * *
Пінь навчився читати. До виховательки в дитсадочку:
– Ніно Іванівно! Якщо я десь зустріну зозулю, то запрошу її до себе в гості… Вона – моя родичка…
– Чому це родичка?
– Ось читайте: по-зозулячому ку-ку, ку-ку, а по-півнячому ку-ку-рі-ку… Всього на один склад відрізняється!
– Ох ти мій розумнику! – дивується вихователька.
* * *
Пінь читає казку: «Жив собі на світі дід, один як палець…»
– Ніно Іванівно! – звертається Пінь до виховательки. – А я знаю, як цю казку перекласти на курячу мову!
– Як же?
– «Жив собі на світі старий когут, один як кіготь…» Правильно?
– Вірно, Пінчику… Який же ти ростеш розумненький! Якщо ти придумаєш курячу казку, то пообіцяй, що розкажеш мені першій. Добре?
– Клянуся пухом і пером… ой, а я ж про Пірата забув…
– Нічого… Я не ображуся, якщо ти йому першому розповіси.
