

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	660
Творів:	10028
Рецензій:	15150

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Сатира й гумор

Півень Пінь

© Микола Цибенко, 05-04-2008
Поданий нижче текст - уривок із гумористичної казки "Півень Пінь", яку автор надсилав на конкурс "Золотий лелека" і не переміг (конкурс був для дітей молодшого шкільного віку, а в мене казка вийшла, мабуть, для більш доросліших дітей). Проте зараз мова не про конкурс. М.Ц. Півень Пінь (уривок із розділу 12 ) Гриць тримав зошита, звичайного загального зошита, в якому було біля ста сторінок, і не наважувався його відкрити. Хлопець боявся розчаруватися в цих жартах, адже головним героєм тут мав бути дорогий Пінь, оригінальний друг і побратим. Коли ж Гриць відкрив зошит, то ось що було там написане. Пінь у дитячому садочку * * * Діток удень поклали спати. Пінь крутиться в ліжку, ніяк не може заснути. – Ти чому не спиш? – шепоче йому вихователька так, щоб не розбудити дітей. – Хочу пі… пі… – шепоче у відповідь Пінь. – Тобі горщечок принести? Пінь крутить головою. – Тобі пити дати? Пінь знову крутить головою і широко розкриває дзьобика. – А-а-а – здогадується вихователька, – ти співати хочеш? Пінь киває головою. Вихователька вкриває півника з головою, а зверху ще й подушечку кладе. Чекає-чекає, а Пінь мовчить. – Чому ж ти не співаєш? – піднявши ковдру, запитує вихователька. – Співати? Без публіки? * * * Пінь вчиться додавати. Вихователька: – Пінчику! Дай відповідь: було 5 курочок, а до них з базару привезли ще 5 курочок. Скільки стало всіх курочок? – Скільки-скільки… Це вже цілий курятник… – А все-таки – скільки? – наполягає вихователька. Пінь довго думає і відповідає: – Одинадцять! – Чому одинадцять? – Що це за курятник без півня?! * * * – Ніно Іванівно! Чому Пінь лягає в ліжко одягнений, а мені не дозволяєте? – питає один з новеньких хлопчиків у дитсадочку. Пінь сердито глянув на хлопчика і замість Ніни Іванівни відповів: – От коли ти навчишся прокидатися серед ночі і кукурікати, тоді й тобі дозволять спати одягненим. * * * Пінь звик говорити на «стілець» по-курячому – «сідало». Вихователька намагається відучити його від цього слова: – Запам’ятай, Пінчику… с-ті-лець… От на чому я сиджу? Пінь здивовано дивиться на виховательку: – Хіба ви не знаєте?..Ви сидите на сідалі, а з-під вас виглядає стілець… * * * У дитсадочку обід. Хлопчик, що сидить поруч Піня, просипав пшоняну кашу із ложки на стіл. Пінь дуже швидко поклював кашу так, що вихователька навіть не помітила, бо в цей час виходила з кімнати. Коли вона через хвилинку повернулася , то схопилася за голову – ввесь стіл був завалений кашею, а поміж тарілками хазяйновито походжав Пінь, вправно визбируючи кожну пшонинку. * * * Пінь ніяк не навчиться вимовляти літеру «р». Вихователька: – Пінчику! Скажи «рак»… – Гак… – Скажи «рука»… – Гука… – Добре, – терпеливо продовжує вихователька, – уяви, Пінчику, що ти собака… – Уявив… – А тепер загарчи на мене… Пінь швидко знайшов вихід: – Гав-гав!! * * * Пінь приходить із дитячого садочка додому. Пірат запитує: – Що цікавого було сьогодні в дитсадку? – Мене вчили вимовляти літелу «л»… – Мабуть, літеру «р»? – здогадався Пірат. – Так-так… – Панькалася з тобою вихователька. От якби вона тобі за кожну не вимовлену літеру «р» нам’яла гребінь, то ти швиденько б навчився. Зрозумів? – Зрозумів… – раптом сказав Пінь, чітко вимовивши літеру «р». – От бачиш! – зрадів і Пірат. – Тепер закріпимо вимову. Скажи мені: «Я поклав зерно»… – Я покрав зерно! Пірат бере півника за гребінь і легенько мне його. – За що? – обурюється Пінь. – Здогадайся! – Я ж вимовив «р», а ти мнеш мені гребінь… – Мну гребінь, бо довгих вух немає. А мну тому, що красти гріх! * * * Пінь навчився читати. До виховательки в дитсадочку: – Ніно Іванівно! Якщо я десь зустріну зозулю, то запрошу її до себе в гості… Вона – моя родичка… – Чому це родичка? – Ось читайте: по-зозулячому ку-ку, ку-ку, а по-півнячому ку-ку-рі-ку… Всього на один склад відрізняється! – Ох ти мій розумнику! – дивується вихователька. * * * Пінь читає казку: «Жив собі на світі дід, один як палець…» – Ніно Іванівно! – звертається Пінь до виховательки. – А я знаю, як цю казку перекласти на курячу мову! – Як же? – «Жив собі на світі старий когут, один як кіготь…» Правильно? – Вірно, Пінчику… Який же ти ростеш розумненький! Якщо ти придумаєш курячу казку, то пообіцяй, що розкажеш мені першій. Добре? – Клянуся пухом і пером… ой, а я ж про Пірата забув… – Нічого… Я не ображуся, якщо ти йому першому розповіси.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.00959086418152 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design