

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	686
Творів:	10324
Рецензій:	15697

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Казка

Пригоди Сніговичка (розділ 4)

© Олексій Тимошенко, 04-04-2008
Сніговичок і Бабусі-Прабабусі «Що ж робити? - міркував Сніговичок, – де шукати Юрася? В якому –такому Старому Місті?» - Юначе, а у вас костюм неправильний! – почув він чийсь голос. Сніговичок зосередився й побачив просто перед собою усміхнену жінку. – Ви помиляєтесь, такими Сніговички не ходили! - А якими вони ходили? – здивувався Сніговичок. - Вони не ходили такими замріяними! От що я вам скажу! Слухайтесь, друже, прабабусю Марію Петрівну! - Ото ви вірно говорите, сусідко! – пролунав ще один голос. Сніговичок озирнувся. Поряд з ним стояла ще одна бабуся. І теж усміхалась. Оце пригода! Сніговичок стояв біля п’ятиповерхового будинку з червоної цегли. Неподалік від нього розміщувався невеличкий парк із височенними деревами. А снігу навколо було – сила-силенна! Він якось непомітно у своїх мандрах зайшов до тієї частини міста, де людей на вулицях було небагато (навіть напередодні свята!). І машин теж. А от бабусі є! - Тоді були ще більш замріяними! – продовжила незнайомка. - Так що не соромтесь, можете ще помріяти! Це вам говорить прабабуся Надія Іванівна! - Сусідко, - промовила прабабуся Марія Петрівна, - я звичайно, розумію, що ви колись приймали участь у шкільній самодіяльності, де виконували роль Снігової Королеви, але таки трішки помиляєтесь... Сніговички напередодні свята Нового Року ще мали таку гарну прикрасу як червоний шарф. - Ні, сусідко, це ви, вочевидь, щось сплутали, бо, коли я виконувала роль Снігової Королеви ( і мала успіх, між іншим!), ви тоді сиділи вдома, бо посварились зі мною і три тижні не розмовляли.. Так що мовчить, як риба! Сніговички ходили без шарфів, але от черевики у них були точно не такі! Жовтих черевиків тоді не носили! - Отож бо й воно! Як можна було взувати жовті черевики, якщо вони не пасували до червоного шарфа? - Єгеж, Сніговичок, який себе поважає, вдягне тільки чорні черевики! - Слухайте, - не витримав Сніговичок, - вам не набридло сваритись? - А хто свариться? – щиро здивувалась Марія Петрівна. - Дійсно, хто свариться? – здивувалась і Надія Іванівна. - Як хто?Ви-и! - Ми ?? – організовано та дружньо запитали бабусі - прабабусі Марія Петрівна і Надія Іванівна. - Надія Іванівно, ви тут сваритесь? – поцікавилась бабуся Марія Петрівна. - Що ви, Марія Петрівно, нехай в мене язик заболить! Я і робити цього не вмію! То може ви тут сваритесь, Надія Іванівно? - Та ви що, шановна Марія Петрівна! Хіба ж ми з вами коли-небудь сварились? - Ні! Ми ніколи не сварились, - організовано та дружньо промовили бабусі -прабабусі Марія Петрівна і Надія Іванівна. - От і добре! – усміхнувся Сніговичок. – Я не люблю, коли є якесь непорозуміння. - Молодець! – похвалила Марія Петрівна. - Ви, юначе, робите успіхи, - підтримала Наді Іванівна, -я одразу побачила, що у вас є щось особливе.. - А ви напевно на Новорічний Карнавал? - Я? Ні.. Я шукаю Юрася Крапочкіна, мого гарного знайомого, але не можу знайти... - Крапочкіна? А що потрібен дуже? - Потрібен! – кивнув головою Сніговичок. - Не знаю, що й сказати, - сказала Марія Петрівна. - А я знаю! -Ви-и? –здивувалась прабабуся Марія Петрівна. - Так, - відповіла Надія Петрівна, - знаю. Але не скажу. - Не може бути! - Може. -А от не може бути! -А я кажу –може! - То ви, шановна сусідко, нас із Сніговичком просто обманюєте! - Дуже мені треба вас обманювати! Я даремно свій час на пусті балачки не витрачаю! - А я не витрачаю! Бо теж знаю, як треба діяти цьому симпатичному Сніговичку! - Єгеж, - втрутився у цю суперечку Сніговичок, - не витрачаєте! Які молодці! Сказали б вже, що робити.. Бабусі - прабабусі після цих слів Сніговичка замовкли. Подивились одна на одну, потім на Сніговичка. А потім почали так швидко говорити, що наш герой ледве встигав ловити їх слова. - То тобі, Сніговичку треба звернутися за допомогою до дуже чемної... - Чи дуже скромної... - І сором’язливої.. - І ненав’язливої.. -Веселої ... - Кумедної.. - Небалакучої.. - Ерудованої.. -Бабусі-прабабусі... - Надії Іванівни... - Чи бабусі-прабабусі... - Марії Петрівни! - Так от я і звертаюсь до вас.. до обох.. за допомогою! - То чого ж ти раніше мовчав! - Так би одразу! - Скажу тобі так, друже Сніговичку! – промовила Марія Петрівна. – Насправді, тобі може допомогти людина, яка є винахідливою... - Володіє сучасними комп’ютерними технологіями! - Гарно навчається і багато читає! - Завжди чемно вітається і допомагає нести важку сумку! - Це... Віктор Вікторович Книголюб. - Єгеж, Віктор Вікторович Книголюб, який живе на першому поверсі в нашому чудовому будинку, в якому мешкають ще багато гарних людей (наприклад, прабабуся Надія Іванівна та прабабуся Марія Петрівна), ось в цьому під’їзді. В «другій» квартирі. - Як добре! - усміхнувся Сніговичок. - Ото й гарно! На першому поверсі, - повторила бабуся-прабабуся Надія Іванівна. - А ми ще поговоримо! - Правильно. Давно ми не бачились, сусідко. - Що є, то є, – зітхнула бабуся-прабабуся Марія Петрівна. Знайомство із Віктором Вікторовичем Книголюбом Якби Віктор Вікторовича Книголюб дізнався б, якої думки про нього місцеві прабабусі, він би напевно зрадів. Адже приємно знати, що ти є винахідливим...і володієш сучасними комп’ютерними технологіями...і гарно навчаєшся... і багато читаєш.. і завжди чемно вітаєшся.. та ще і допомагаєш нести важку сумку.. Та для Віктора Вікторовича Книголюба таке знання особливої користі не принесло б. Відверто кажучи, він дійсно був досить незвичайною та особливою людиною. Про це свідчить і те, що його сусіди ( і особливо прабабусі Надія Іванівна та прабабуся Марія Петрівна) називали його Віктором Вікторовичем. А між тим, цьому винахідливому і чемному Віктору Вікторовичу було одинадцять років, ще у нього був кирпатий ніс, який був надзвичайно чутливим до всіляких пригод, руде скуйовджене волосся і окуляри, крізь прозоре скло яких веселими вогниками блимали маленькі блакитні оченята. Віктор Вікторович знаходився вдома, у квартирі №2 і перебував зовсім не в гарному настрої. Якби прабабусі його таким побачили, вони напевно трішки змінили б свою думку про нього. Справа в тому, що сьогодні у Віктора Вікторовича разом з його другом Федьком, який теж був винахідливим...і володів сучасними комп’ютерними технологіями... ... і чемно вітався ..і гарно навчався (хоча ні, навчався він вже не досить гарно, або ж зовсім не гарно!) була запланована одна дуже важлива акція, яка вимагала від них усіх їхніх зусиль та здібностей. На жаль, батьки Віктора Вікторовича були іншої думки щодо його захоплень. І вони теж запланували акцію, яку можна назвати: «Прибирання!». Зрозуміло, що для Віктора Вікторовича така акція була непривабливою і просто небажаною. Хоча він був не проти прибирання, як такого, «але ж... а тут... як же так! ..о- хо – хо!... І що скаже Федько?»
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.00939798355103 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design