Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2606
Творів: 47439
Рецензій: 92261

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза чоловічі побрехеньки

Вінегрет олів`ястий

© Василь Триндюк, 28-03-2008
-А, знаєте, що, колеги, хоч і, як кажуть, що добре сидимо, але щось я себе якось не так почуваю. От, заявилася у мене, паньмаш тут, одна ідея і дуже стрімко переходить у нав`язливу. Аж ніякі, окрім однієї єдиної, думки не можу докупи стягти. Що, і у Вас те саме, Миколо Семеновичу? І в тебе, Василю? Та, ви, що? Це ж дуже цікаво... Звичайно із наукового боку. Ну, Теорії Відносності, наприклад. Але, пренія у такий момент чомусь завжди ведуть до підвищення відносної вологості репутації зокрема аж до 100 відсотків. Отож, пішли вже всі разом та якнайшвидше, паньмаш тут.
А морозяка ж там надворі, аж бувалий штахет рипом репається. От, знаєте, що:
А, нікуди ми, паньмаш тут, з теплої хати не підемо. Бо, як на такому морозі, то будь-який просцатит веде прямісінько до простатиту. А вітряка там, он такий лютий, мов білий ведмідь у схарапудь . Як ухопить, ото, за саму пудю, то вже й, паньмаш тут, не відчепиться. А, як від усього цього, мов той штахет репнуть і пропадуть всі доступні можливості? Коротше, хто як хоче, а я зараз надвір на двір нізащо не піду.
-І куди ж, ото, Григоревичу, ми всі оте що робити будемо?
-Не бійсь, колеги. Там, он в сінях, біля мітли та віника дикою вуткою гніздиться тещине старе відро. І, якраз це у неї саме для таких справ, паньмаш тут,, під час складної метеорологічної обстановки.
Та, от Ви мені скажіть, Миколо Семеновичу і ти, Василю:
Що можуть робити одночасно троє мужиків і не можуть троє бабів?
-Стара байка, мов бульбина кухвайка.
-Ну, я й ні на мить не сумнівався, що тобі, Василю, як колись історику, звичайно й це відомо. А от у красі та гордості радянської міжколгоспної фізкультури та ще арміського спорту паньмаш тут, я зовсім не певен. Що, Миколо Семеновичу? А, таки й не знаєте.
-Та не знаю-не знаю. Не тягніть вже. Бо ваші пренія ведуть до запренія.
-Добре, тоді я вам скажу:
Троє жінок, на відміну від такої ж кількості чоловіків, паньмаш тут, однозначно не зможуть справити писанину на одне відро!
-Ги-ги, гими. То пішлись тудись і ми.
-Добре-добре, пренія-вбік!
-Наскільки одразу легше жити стало, паньмаш тут... Як наш сільський йог, знахар і віщун Кунделіні каже, що мов після глибокої медо... меду... менди...
-Медитації, Григоревичу!
-А, медитації, паньмаш тут. Точно! А то я вже згадувати почав, оту, сестру, Віні – Пуха, тільки, паньмаш тут, брунетку скрізь і повністю...
Да, відчувається Ваську, що ти, хоч і тракторюга, але із наших, з освітян. Проступає, паньмаш тут, інтелект побіля подекуди.
А, тепер, шановні колеги, як кажуть китайці:
Треба зберегти лице.
-То, Ви, що макіяж на вутятині нанести на обличча пропонуєте, Григорію Ігоревичу? Звиняйте, але я зовсім не сечопивець.
-Та, самі, Ви, даруйте мені, сечопийця, паньмаш тут! У Вас, що електрони за елерони заплуталися, шановний колего?
-Ну, Ви ж самі таке сказали...
-Самі... Та, щоб я колись та вмістом вутки своє табло протирав, вже не кажучи про причащання  вустами сахарними? А як же їх потім перед невинними і чистими дитячими обличчями, осяяними невтамовною спрагою до знань, розтуляти? Та, паньмаш тут, ніколи у житті! І, взагалі, я ж зовсім інше мав на увазі. А Ви, не дослухали і вже підійшли аж чисто по–професійному.
-Хто, я?
А що, хіба ні? Ще скажіть, що у теперішньому курсі шкільної фізкультури та валеології, паньмаш тут, теми сечопийства і немає?
-Немає!
Ну, тоді, а чи не є, особисто Ви, паном Хлєстаковим із Уринбурга?
-Ви, що вже так впились, що забули як я називаюся? То скажу:
Микола Семенович Нетудинатха. І прошу любити не жаліти.
-А звідки ж тоді таке глибоке та ґрунтовне, паньмаш тут, знання предмету? Мовчите?
-Та вже майже всі слова повтікали руки на Вас розчухувати...
-Ого... А, то ж, Ваша попиває, Миколо Семеновичу... Згадав, Ви ж колись самі мені сказали... Ну й на здоров`я, хоч і без усякої закусі приймає. Але, як колега і, найперше, друг сердечний, паньмаш тут, то якнайщиріше пораджу:
Цілунками тепер, паньмаш тут,  не зловживайте. Щоб вона з Вашими ерогенами своїми естрогенами  підступно не виробляла. А, щодо ж мене, то це аж зовсім не мій предмет. І, взагалі, паньмаш тут, малося на увазі зовсім інше. Збили Ви мене з думки, Ваша Встятість...
-А якщо зараз дати тобі та й прямо у рило свиняче?
-Кому? Мені? Тобто, у це лице добре й статечно–благородне? Колезі Вашому, куму, друзяці сердечному, паньмаш тут, зразковому сім`янину й батькові двох повнолітніх діточок і така  дяка й шана? Га, Миколо Семеновичу?
-А, що ж Ви ото таке мелете? Вже он аж зовсім всі межі перемежало.
-Ну, Ви, й гарячий, паньмаш тут, мов у купі гній коров`ячий...
-Ти, що знову?
-Вибачте, вважайте, що ми з Вами одне одного, паньмаш тут, не зрозуміли, але тепер вже такі квити, що гарні, мов ті квіти.
-Добре. Ваші вибачення прийняті.
-Ну й чудово... Да, отож, я ж, взагалі, про китайський вислів казав, щодо втрати лиця. Тобто, у нашому випадку це, паньмаш тут, як співав Утьосов:
Лопні, но дєржи фасон.
Ото й ми з вами... Звичайно причини у нас були, паньмаш тут, воістину світлі та суворо значущі, але, наші прості односельці можуть геть не зрозуміти благородних прагнень авангарду, паньмаш тут, місцевої інтелігенції до міцного статевого здоров`я. Почнуть задавати одне одному питання на кшалт, і чому, ото, троє здоровеннецьких мужиків, а мов та столітня бабця, паньмаш тут, припадають та на відро?
-А, чого ж, таки можуть.
-Отож, і подумають, значить, що не встигла потенція дременути і одразу впав, а недобьог, паньмаш тут, підступно й напав. І усьо! А, ми ж то? А, ми, насправді ще ого-го! Але поговір по селу, то страшна штука, а особливо, якщо від моєї дорогої тещі витік інформації станеться. А, у її роті, паньмаш тут, пітьму від світла ще не відділено.... Чорнющий наклеп сажею на нас осяде геть неомийною...
Коротше, треба тихенько знищити увесь можливий компромат, паньмаш тут. Тобто, треба одним махом і ювелірно, щоб без зрадницьких патьоків у сінях та на порозі, вихлюпнути відро через вхідні двері та на тещин квітник. А там хурделиця рятівна швидко й надійно нашу чоловічу таємницю обілить, паньмаш тут, і покриє.  
Три–чотири... В десятку. Аж самому удівітєльно, паньмаш тут. А що?
-Та, Ви, Григоревичу, прямо снайпер якийсь.
-Ага. Отож, по-снайперськи влучив. Хоч і в біле, але, паньмаш тут, не в молоко. І з цілою клумбою квітів у фіналі, тобто, теща влітку...
Доречі, це мене ще у армії відмінно поціляти навчили. І, взагалі, на службі був я, паньмаш тут, відмінник бойової і політичної підготовки. Навіть старшого сержанта отримав у нагороду. Цілого генерал - майора врятував, паньмаш тут, а не курячу лапку...
-То розкажіть, куме.
-Ага, залюбки послухаємо. Ось тільки остограмимося задля достойного розповіді збудження уваги спочатку.
-Годиться, наливайте усім, Миколо Семеновичу. Будьте на цьому столі центральним наливаючим.
-Готово.
-Ну, будемо здорові!
-Будемо!
Ну,  а тепер склали руки на партах і уважно слухаємо, паньмаш тут, вчителя...
Отож, до армії я ДТСААФ скінчив на водія і на службі мене майже одразу посадили за кермо. Спочатку ЗІЛа водив, а потім, як генеральський шофер, мій земляк, йшов на дємбєль, паньмаш тут, порадив командиру на заміну мене обрати. Генерал-майор й погодився. Хороший був мужик комдив, простих солдатів ніколи без толку для себе не кривдив.
Коротше, якось забирав я генерала від його однополчанина, паньмаш тут, командира сусідньої частини. Сів комдив у машину і ми поїхали. Тільки-но від`їхали з кілометр від їхнього КПП, чую з-за спини команду:
Стань, паньмаш тут,  Григорію!
Зупинився, ото я, відчинив дверцята, а генерал прожогом збіг з насипу дороги і почав криком виганяти із себе надвір однополчанинове частування... Як закінчив вигони, то ми й рушили далі. Заїжджаємо до нашої частини, а на КПП доповідають, що прибув командуючий округом, паньмаш тут. Генерал і командує мені:
До штабу!
Наближаємося, а командуючий саме на порозі і вже когось пеком пече. Плавно стаю, бігом відчиняю командиру дверцята, він вилізає з машини... І тут, я помічаю, що у нього бідолахи, паньмаш тут, спереду права пола шинелі й холоша з черевиком дружно тримають рештки успішно спровадженої в дорозі назовні, паньмаш тут, однополчанинової гостини. Якийсь вінегрет олів`ястий яскравими фарбами розкішно буяє і...перегар на гектар... Ну, думаю, влип товариш генерал, мов простий капрал. Але, хоч і не в бою та, все одно, треба командира, паньмаш тут, рятувати.  Я мерщій стаю між командуючим, що вже почав косувати у наш бік оком, та генералом, рвучко кланяюся командирові майже до асфальту і ревом реву зображуючи стрімке виверження, паньмаш тут, вулкану під назвою Ригувій. Тут всі, мов по команді повертають до нас голови. Мій комдив сердито кричить:
Да ти чьто, паньмаш тут, охренєл, боєц?!
І почалося...
Коротше, поки був у нас командуючий, я сидів на губі, паньмаш тут, чекаючи губи. А тільки – но він відбув, то в той же день отримав місяць відпустки додому. А як повернувся, то з єфрейтора, паньмаш тут, став одразу аж старшим сержантом. Дуже залюбив мене після цього випадку генерал. Служба одразу сальцем заблищала і медом потекла духм`яним. А, як прийшов час на дембєль, запропонував він мені залишитися і поступати до військового училища. Та я, паньмаш тут, дурило дурильське, відмовився. Відітє лі, плани мав інші. Педінститут мене манив сяйвом, паньмаш тут, очей тьми студенток своїх... Да, п`ять років лайфу у кайфу, а тепер інтерференція, кавітація, геморой та професійна деформація...
-Не нийте, Григоровичу, бо на додачу до цього надбали ще й багато доброго та хорошого.
-Твоя правда, Василю. А тепер, давайте, паньмаш тут, як мій знайомий батюшка отець Онуфрій каже, возліяніє справимо. Наливайте всім, шановний пане центральний наливаючий.
-Готово.
-Отож, вип`ємо за те, щоб всі можливості, що й так на список дарує нам Доля, не репнули по нашій недолугій волі, мов той штахет на доброму, паньмаш тут, морозяці.  
(збірка "Історії Малої Історії", 2007)

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Ригувій...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олег Derim, 31-03-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.90685820579529 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …