Я йшов вулицею. Був один з небагатьох, сонячний день цього вересня. У мене був хороший настрій і я роздивлявся людей, які рухались вулицею назустріч. Прямо намене йшов хлопець. Він був одягнутий у спортивні штани та відпуцовані пастою мешти з довгими носиками. Відразу над мештами починалися спортивні штани синього кольору. На голові у хлпця був чорний кашет.
От придурок! — подумав я. — Думав що вже перевелися люди, які до спортивних штанів одягають мешти.
Я продовжував іти. Надворі було спекотно, тому я скинув куртку і рухався у самій футболці. Через сотню метрів я побачив ще одного парубка. Він був одягнутий у чорну шкірянку. Під шкірянкою виднівся грубий в'язаний светер. З під светра виглядав комір сорочки. Хлопець на додачу жував гарячого чебурека.
Ото придурок! — подумав я. — Він би ще собі лижі на ноги одягнув. І по асфальту з ними біг. В таку спеку куртка, светер і сорочка!
Я пішов далі. На дорозі стояли двоє хлопчаків і билися. З вигуків було чути що б'ються вони через те, що один в другого кинув зеленим каштаном.
Нє, ну на придурки! — вкотре подумав я. — Каштан навіть синяка певно не набив, а малі вже один одному носи порозбивали, одяг в грязюці виваляли та портфеля одного порвали.
Я пішов далі. Від побаченого у мене був хороший настрій. Я насвистував якусь веселу мелодію. Назустріч ішла красива дівчина у короткій спідниці. На землі стояла недопита банка пива. Я “смачно” замахнувся та копнув бляшанку. Траєкторія польоту виявилась не такою як я планував. Банка, разом з шлейфом пива, який вилився з неї полетіла прямо у дівчину у короткій спідниці. Пиво влучило прямо у її рожеву куртку з штучної шківи. Бляшанка ж потрапила прямо в голову.
Придурок!!! — дуже голосно закричала дівчина. Вона дуже швидко махала руками і кричала. — Придурок-придурок-придурок!!! Не вгавала дівчина. Та я тебе...
Я зупинився, посміхнувся та відповів, — та всі ми придурки. Що тут зробиш.
Дівчина перестала кричати. Вона декілька секунд подивилась, посміхнулась і пішла своєю дорогою.
