Окуповую сайт, своїми недолугими новельками, які писав на свою газетку щотижня протягом якогось кавалка року. (прикиньте, це друкували!):)
Павло годинами вистоював біля дверей одного з київських “Макдональдсів”. Він спостерігав за всім, що там відбувається. Цікавився, з якою періодичністю проходить охорона повз вхід у заклад, в який час там найменше відвідувачів, та вивчав найкоротші шляхи відступу у плутані вулички Києва, які оточували обраний Павлом “Макдональдс”.
Павло у Київ приїхав з Тернополя на запропоновану йому творчу роботу у одній престижній фірмі. Щодня, після роботи, він купував собі пиво та прогулювався набережною Дніпра. Коли пиво закінчувалося, він якраз доходив до 4-го “Макдональдсу”, перед яким ось уже три години зараз чатує, викидав пляшку та йшов “зливати” випите пиво у безкоштовний туалет фаст-фуду. Три дні тому на туалет поставили замок і заходити туди могли лише ті, у кого був чек від сьогоднішньої покупки. Павло вирішив будь що домогтися права безкоштовно сходити у цей туалет, не купуючи перед тим жодних продуктів. Ціллю “теракту”, після якого все мало помінятися, Павло обрав ляльку-чоловічка Рональда Макдональда, який був “візиткою” закладу і зустрічав своєю усмішкою усіх відвідувачів.
— Час настав! — сказав до себе Павло, вичекавши момент, коли надворі було найменше людей, а у охорони настала перезмінка. — Зараз або ніколи! Але краще зараз!
Павло підтягнув на обличчя хустку, побіг до Рональда, який самотньо усміхався йому при вході. Удар коліном по ляльці, і вона вже у руках новоспеченого терориста. Залишається лише відступити. Двоє білявих дівчат з німим шоком дивляться на Павла з Рональдом Макдональдом, і коли він зникає за найближчим житловим будинком, починають дико сміятися.
Павло першу частину місії виконав. VIP-заручник, візитна картка закладу, у руках, які змусять його зробити свою роботу! Павло переходить до другої частини місії... через день адміністратор закладу знаходить у своїй поштовій скриньці анонімного листа. На пожовклому аркуші формату А 4 хтось вирізаними з газетних заголовків літерами склав напис:
“Відповідальність за викрадення Рональда Макдональда беремо на себе ми, підпільна революційна організація “Бій фастфудам”. У випадку, якщо ви повідомите міліцію або почнете самостійні пошуки Рональда, його буде негайно знищено. Щоб повернути свого духовного наставника, вам необхідно виконати єдину базову вимогу, яка зробить ваш заклад корисним! Відкрийте свої туалети для всіх! Лише виконавши цю вимогу, ви отримаєте Рональда назад! В іншому випадку ми повернемо його частинами...”.
...Минуло три дні, але туалети і далі були зачиненими для не клієнтів. Місце, де колись стояв Рональд, було пустим. Павло наважився на радикальний крок. Наступного дня хтось із відвідувачів залишив за одним із столиків руку...пластикову руку Рональда. Проте очікуваної паніки фаст-фуду Павло не побачив.
—Ховають емоції....професіонали! — вирішив Павло. — але я їх доб’ю.
Далі частини тіла Рональда адміністратори, прибиральники та касири знаходили у найрізноманітніших місцях. Ногу Рональда, скажімо, знайшли на парковці. Обрубок руки — на кухні! А відрізану пилкою голову — у туалеті. Частини тіла закінчилися...Проте Павла “добило”, коли на восьмий день після викрадення він помітив, що місце, яке було пустим після Рональда Макдональда, вже не порожнє. Там стояв новенький, ідентичний попередньому Рональд! Тепер він був прикутий ланцюгом до вмурованого у землю кільця.
— Крах! Фіаско! Все....більше не треба жити! — Вигукнув Павло і кудись зник. Через 5 хвилин він повернувся. У руках була пляшка пива. Допивши його, Павло просто зайшов у парк і “злив” його прямо під дерево, не зважаючи на обурення двох молодих мам, які прогулювалися тут з малятами. За 10 хвилин Павла вже повели до відділку двоє міліціонерів, щоб не мочився де не треба...
Р.S. Автор не знає, де зараз знаходиться Павло і як його звати насправді, тому допомогти міліції у пошуках “терориста” не може.
P.P.S. При будь яких репресивних діях проти підпільної революційної організації “Бій фастфудам” Рональди Макдональди зникатимуть з усіх закладів. Це, як казав Павло, не погроза. Це попередження!
