

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	753
Творів:	11419
Рецензій:	17315

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Оповідання

Кожному по кавалку

© Оля BarabOl'ka:) Купріян, 22-03-2008
Уявіть собі кулика-сороку на ймення Haematopus ostralegus. Він живе на Трухановому острові, з молодою куличкою-сорочихою й жовторотими куличатами-сорочатами. Втомлений куличиними докорами й жовторотим галасом у затишному куличиному гнізді, він викурює одну з куличачих цигарок і летить до Києва. Він – один з тих, хто запросто долетить до середини Дніпра. Сяде на вершечку Пішохідного мосту, віддихне й перелетить увесь Дніпро. За Дніпром він бачить двох закоханих. Вони цілуються в цілковитій певності, що ніхто в цілому світі їх не бачить. Haematopus ostralegus сідає на одній з гілок, що нависають над закоханими, кілька хвилин мовчки спостерігає, крукає і летить вглиб міста. Там, майже в глибині, він сідає на підвіконня й мирно засинає… Він утомився. Хай поспить. За вікном сидить ще один утомлений птах. Горобець. Його звуть Кавалок, і він поет. «Кавалок. Видатний український поет, лавреат численних конкурсів, непересічний талант, подеколи геній, надія української поезії. Народився тоді-то, навчався там-то, друкувався ось тут і ще тут. Член НСПУ. Для більшості – просто Кавалок». Кавалка знають усі. Пора, пора… Напевно, що пора. Зараз іду. Допиваю своє одиноке пиво. Черговий поетичний вечір, я читаю свої вірші. Я трохи поплутав ролі. Не пам’ятаю, хто я сьогодні: поет чи тільки «модератор»? Зрештою, можна поставити між ролями риску, й усе буде, як треба. Я не можу писати таких віршів. Я – лиш Кавалок. Страх як хочеться курити. На Кавалкові два тонких светри й зелені штани, шапка з брудного волосся й шрам на обличчі. На мені весела усмішка, неголена пика й жмуток жартів. Він стоїть на сцені й грає свою роль. Haematopus ostralegus на мить прокидається. У вікно йому видно, як низенький чоловічок невизначеного віку виходить у коридор і спирається на перила. Він якось поспіхом робить кілька затяжок і блаженно опускається на підлогу. Ще з півгодини й треба їх розпускати…З кімнати чутно: «Кавалку! Кавалку, агов! А давайте хором погукаємо Кавалка? Ка-а-а-в-а-а-а-л-ку!» Кожному по Кавалку, кожному по Кавалку, пам’ятаєш, Романе? Він гасить цигарку й ховає недокурок до зеленої кишені. Заходить до кімнати – звідти знову чується радісний сміх. В кімнаті кричать і розмахують руками. Пахне алкоголем, тютюном і рвотними рефлексами. Авдиторія в екстазі. Всі люблять Кавалка, це видно. Всі мене люблять, я знаю. Я відчуваю їхню любов, я нюхом чую, як вони мене обожнюють. Сміються. П’яні поети поволі виповзають на сцену й тоненько хіхікають, голосно регочуть, дико гиржуть. Вони обступають Кавалка й заходяться в танку під джаз сміху. Вони підхоплюють Кавалка на руки й підкидають його в повітря. Вони обливають мене кислотою свого реготу, і я від того розтікаюся по підлозі брудними смердючими патьоками. Навіть мої два светри й сині штани розчиняються в їхньому сміхові. Лишається тільки шрам. Хтось із них підбирає мій шрам і обережно замотує його в паперову серветку. Всім – по Кавалку… Частину мене обережно вимочують ганчіркою й викручують у пляшку з-під «Авторського», решту підошвами розтирають по підлозі… Він кричить, щоб вони опустили його на землю. Із зеленої кишені випадає жаданий недокурок… Сміючись, вони ставлять його на землю. Вечір скінчився. Всі йдуть бухати на Труханів острів. Кажуть, там якраз гніздиться доволі рідкісна пташка Haematopus ostralegus. Я кричу: «Закрийте пляшку, придурки! Бо втечу…» Вони виривають кілька сторінок з моєї книжки, закорковують пляшку й викидають з Пішохідного мосту у води Дніпра. Чорт забирай, завжди хотів романтично померти. Haematopus ostralegus прокидається від звуку свого імені. Стріпує гладкими крильцями й летить додому. За півгодини час йому грати свою роль.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.522531032562 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Кожному по кавалку

[ Без назви ]