ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 720
Творів: 10810
Рецензій: 16417

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

«Розенкранц і Гільденстерн мертві». Кінорецензія.

© Олег Derim, 21-03-2008
   Авторе, перед тим як вбивати своїх персонажів, подумай, чим вони завинили перед тобою. Твій твір можуть читати або грати на сцені століттями, і з кожним читачем/глядачем вони гинутимуть знов. Ти в змозі поручитись, що одного дня вони не усвідомять себе і не спитають тебе: за що?
   Ви коли-небудь задумувались, що робили Розенкранц і Гільденстерн протягом часу, проведеного в Ельсінорі? Про що розмовляли? Де гуляли? Де… мились?
   Маєте нагоду дізнатися. Заодно з цим ви побачите, як Гільденстерн перешкоджає Розенкранцу випередити час і винайти: закон всесвітнього тяжіння, шлюз, паровий двигун та багато чого іншого. Вряди-годи з гулких коридорів палацу вибігатимуть зграйки основних (у Шекспіра) героїв, тільки щоби прокричати свій монолог-діалог-полілог в нікуди і умчатися геть. А одного разу філософствуючі студенти зіткнуться з Полонієм, котрий чомусь стоїть за килимом.
   Розенкранц і Гільденстерн – це ми, глядачі. Бідолашних студентів втягнуло у вир Ельсінора, в цей контрольований Шекспіром хаос. В нас теж ніхто не питав дозволу з’являтися в цьому світі. Автор прирік Розенкранца і Гільденстерна на смерть. Це, також, і наш фінал. Можна, подібно до них, мучити себе екзистенціальними питаннями, а можна просто грати своє життя, як це роблять мандрівні актори, які теж виходять на передній план цієї історії. Ви досі вважали, що актори сумлінно репетирували написану Гамлетом «Пастку» перед показом Клавдію, Гертруді та двору? Помиляєтесь – актори підзаробляли, граючи перед слугами. А що вони грали? «Гамлета», звичайно. Ще не заплутались? Добре, закінчую.
   Я не знаю, до якого жанру віднести цей фільм. Це не пародія і не комедія. Це – зразок, як з кореня однієї історії можна виростити паросток нового вида дерева. Якщо вам подобається «Той самий Мюнхгаузен», то, напевно, прийдеться до вподоби і цей фільм. Адже тут теж все побудовано на майстерних діалогах та прекрасній грі акторів. До речі, в головних ролях: Тім Рот, Гері Олдмен, Річард Дрейфус. Фільм 1990 року. Так поволі колишній хуліганський веселий проект поволі перетворюється на класику кіно.

PS Виникає одне питання: як же тепер дивитися «Гамлета» Олів’є, де шановний сер Лоуренс викинув як зайвих Розенкранца і Гільденстерна з сюжету своєї стрічки? Якби ж знаття, що знайдеться такий собі Том Стоппард, який напише п’єсу і зніме за нею фільм про нібито другорядних персонажів.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Silverwolf, 24-03-2008

Комедія абсурду

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Січеславець, 22-03-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 21-03-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00972700119019 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif