Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2540
Творів: 45899
Рецензій: 89793

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

Пригоди Сніговичка (розділ 3)

© Олексій Тимошенко, 19-03-2008
Сніговичок у магазині «Тисяча  і одна дрібниця»

В Дитячому  Садочку було весело. Такий висновок зробив Сніговичок. Гарні дітлахи, гарна Снігуронька і особливо подарунки. І він, Сніговичок, теж не розгубився, кожна дитина – хлопчик чи дівчинка отримала  чудовий подарунок і не один, а цілу купу! Який же він молодець! Ось так, вихваляючись  перед собою, Сніговичок  йшов по вулиці.
Він продовжував роздивлятись все навкруж, адже те, що він бачив, було для нього геть цікавим. Ось проїхала якась громіздка машина, напевно дуже старовинна, бо її мотор аж захлинався. Дир-р-р-р!!!!Р-ааа!Дир-р-р-р!
А онде маленька дівчинка у червоній шубці тягне за собою височенного  вусатого дядечка, який  ніяк не хотів слухатись свою доню і намагався стояти на місті. І при цьому  постійно наголошував: «Таню, припини! Таню, припини! Ми туди не підемо!».
Ось  йде невеличке  біле собача з  чорним вухом. Воно певно було дуже засмученим, бо пленталось, опустивши голову, по доріжці, край дороги.
- Привіт! Зі святом Нового Року! – звернувся до нього Сніговичок.
Біле собача із чорним вухом підняло голову, подивилось на Сніговичка,  і як йому здалося, усміхнулось.
Ось йде  симпатична жіночка і несе дві великі, і, схоже, важкі сумки. За нею, відстаючи на декілька кроків, суне кремезний дядько з пакетом в руках. Жіночка  зупиняється, розвертається до чоловіка і говорить: «Петре, тобі допомогти?». Той ніяково усміхається. Як те собача.
На зустріч Сніговичку  біжить ціла купка дітлахів. Їм весело. Вони кричать, стрибають, регочуть.  Сніговичок на мить приєднався до них, і йому  теж стало радісно. Він  почав за компанію з ними кричати, стрибати, реготати.  Ще мить – і дітлахи побігли далі.
- Запрошуємо у наш магазин «Тисяча і одна дрібниця!». Запрошуємо у наш магазин «Тисяча і одна дрібниця!» – раптом почув Сніговичок.
Вгледівся  - це перед якимсь файним приміщенням, вдягнуті у  чудернацькі костюми, голосно репетували юнаки та дівчата.
«Тисяча і одна дрібниця» -   наш магазин працює від сьогодні  і назавжди! Тільки  у нас ви зможете знайти будь-яку дрібницю!!»
«Не проходьте повз наш магазин!»
«Зробіть собі свято - придбайте дрібницю!»
« Дрібниця, але ж приємна!»
«Як? Ви ще  не  були в  нашому магазині, а це ж така дрібниця!»
Сніговичок не встиг роззирнутися, як ноги його самі понесли у відчинені двері   магазину.
«Тільки туди і назад», - пообіцяв собі Сніговичок. А в магазині на нього чекали усміхнені продавці, яскраве світло, полиці, на яких стояли різні  предмети, ящики в яких лежав різний мотлох.
Сніговичок підійшов до найближчої полиці і вгледівся  в ті предмети, які на ній стояли. Там були:
книжки із чистими сторінками, для  того щоб їх власники
самі могли написати те, що хотіли, а потім читали;
клей, щоб склеювати клей;
сонячні годинники, і світильник, щоб можна було побачити  який час;
пристрій для ремонту пристроїв;
пристрій, за допомогою якого можна легко знайти пульт управління від телевізора;
пристрій, за допомогою якого можна знайти пристрій, який знаходить пульт управління телевізором;
ключі від замка, але без замка (має значення для тих людей, хто постійно губить ключі, а потім не може відкрити замок);
шпалери, які можна не лише  мити, але й прасувати;
праска для того, щоб прасувати шпалери, які  можна не лише мити;
та багато – багато інших предметів...
Звичайно для Сніговичка ці предмети були досить безглуздими,  тож їхнє призначення  його мало турбувало, але загалом  йому було досить цікаво на них дивитись.
- Щось підказати? – підскочив до Сніговичка  юнак  у блакитному костюмі та краватці.
-  Ні. Не треба, – відказав Сніговичок.  
-  Може, ви хочете більше знати про якусь дрібницю?
- Ну, не знаю. Ось це – що воно  таке? – тицнюв Сніговичок пальцем правиці в найближчий предмет.
- О! – одразу зрадів юнак. – Це -  пристій для зав’язування шнурків! Дуже корисна дрібниця, термін дії - десять років, не потребує  особливого догляду.  Розрахований на те, щоб зав’язати більше ніж десять кілометрів шнурків. До речі, може не лише  зав’язувати, але й навпаки, розв’язувати шнурки. Є і гарантія.
- А... навіщо?
- Що – навіщо? – не міг второпати юнак. – Я ж кажу, зав’язує шнурки – тож така економія часу... і сил.
- А руки для чого? – Сніговичок  теж  не міг зрозуміти  юнака.
- Ви що, зовсім  дурний,  - почав він репетувати, - руки потрібні, щоб вмикати пристрій!!!
- А- а-а-а....  дійсно, якось навіть не здогадався.
- А це?
- О! Це просто фантастична річ. Уявіть. Ви   йдете рибалити ... Ви ж любите рибалити?
- Не знаю.
- Байдуже. Отож, ви йдете рибалити і берете з собою...Щ-о?
- Друзів?
- Вудки! При цьому важко сказати, чи ви щось спіймаєте, правильно?
- Правильно, – чемно погодився Сніговичок.
- І от ми вам пропонуємо супер - вудки вже з рибою! – урочисто промовив юнак  і продемонстрував супер-вудку  із рибою
-А це? - тицнюв Сніговичок ще на одну дрібницю.
- Це  універсальний  автовідповідач. Річ  просто необхідна  у вашому господарстві. Він відповідає за всі ваші безглузді вчинки. От скажімо, батьки вам кажуть: «Синку, не можна їсти багато солодкого». Що робити ви?
- Слухаю, що мені кажуть.
- І тихенько їсте свої солодощі.  А батьки на це знову вам кажуть: « Хто з’їв усе печиво?» А ваш автоповідач відповідає, що це зробив він. Як вам?
Сніговичок мовчав. Схоже, що ноги його занесли не туди, куди треба. А так хотілось подивитись на щось вельми незвичайне! Він дивився навкруги і думав про те, що цей магазин таки дивний. Навколо ходило багацько людей і  розглядали дрібниці, що лежали на полицях і в ящиках. Щиро дивувались, торкались їх пальцями і схвально кивали головами. Певно їм у житті не вистачало таких необхідних і важливих речей. Дрібниць. Сніговичок зазирнув   у добрі очі юнака і  поцікавився:
- Мене цікавить тільки одна дрібниця – де у вас тут  вихід?
Ось так Сніговичок відвідав магазин  «Тисяча і одна дрібниця». Тепер він йшов по вулиці і думав про те, що в його житті повинно бути якомога менше таких дрібниць. Можливо тому, що в нього  є  руки, та й відповідати за себе він може поки що сам. Без допомоги якогось автовідповідача.  А рибалити  він взагалі не збирався...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Сподобалось, але...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олег Derim, 20-03-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.4745960235596 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …