Говорять, що два століття тому на нашій землі українській стояло село прокляте, що Лукавщиною називалися, але всі величають його Диявольським, бо прославилося нелюдськими страхіттями. Знаходилося воно біля річки Псел, а точно, мабуть, ніхто цього вам не повідає, бо якщо і знає про це яка-небудь старенька бабуся, то ніколи не зізнається, бо не захоче гріх на душу брати.Чула, що в Диявольськім усі сиві-сиві ходили, такі страшні речі там коїлися. А наслала прокляття чорне одна відьма, котру люди виловили й за нечисті справи воді придали, а поки топили, та прошипіла свої останні слова, покликавши біди нечувані. Ніхто не міг із того села втекти, бо чародійка не відпускала й на тому світі лукавщінців, а якщо хто й вийде за ворота, то відразу мертвим падав. Кожного дня відьма вигадувала нові тортури, намагаючись всіх завести до царства Аіда. Як там було все насправді, ніхто не знає, але ходили чутки, що вода в річці та в колодязях зробилася багряного кольору й неймовірно смерділа, риба сама викидалася на берег, навіть очерет згнив. Корови й кози замість молока давали кров, із курячих яєць вилуплювалися жаби, земля нічого не родила, а на городах навіть бур’ян не ріс. Жінки, народжуючи мертвих дітей, втрачали розум, а чоловіки, кволі та знесилені, покірно піддавалися новим й новим вигадкам чаклунки. Це село оминали десятою дорогою люди й звірі, його навіть ніколи на карті не позначали та й про нього згадувати боялися, а якщо й говорили, то тільки пошепки, так прокляття боялися. Усе ж таки загналя клята відьма всіх лукавщінців у могилу, а коли погубила душу останню, Диявольське ніби розтануло в повітрі, тому мало хто й вірив у застережливі слова старців, а вони-то знали правду. Хтось говорив, що на тому місті й зараз пустир, а чаклунка й досі ховається в глибинах річки, чекаючи свого часу. Наче й до сьогодні не вгамувалась відьма : кожної ночі вона підкрадається до берега й чарівним молодим голосом співає пісні, заманюючи у свої нечисті нетрі хлопців, а як підійде парубок ближче, вона й протягне холодні зелені руки за ним та змусить служити сто років у підводному царстві.
Нехай люди не вірять й відмахуються руками, але я точно знаю, що може й не все, але більша частина цього чиста правда, адже просто так такі плітки не з’являються серед народу. Звісно, що може з часом трохи видозмінюються й прикрашаються, але все ж таки суть залишається, як би ми цього з вами й не хотіли.
