Вечорами Він приходив і розчісував пожовклі фіранки. З його старих очей вилітали метелики, що слізьми осідали на дерев’яних лакованих стільчиках. Вимагаючи хоч якоїсь поживи, вони гнівно кричали на нього, роззявляючи свої беззубі роти, заслинені й смердючі. Він був Дідом.
Далі були філіжанки з німою кавою. Вона не розповідала йому про часи, коли була коханкою чи, скоріше, повією в одній із малорозвинених південноамериканських країн. Вона просто гірчила, як гірчить хороше вино між сухим язиком та зморшкуватим піднебінням.
Років двадцять тому він міг бути шахтарем із великого індустріального міста в старій Англії. Його не цікавило, ким би міг стати його син, яку ідеологію сповідувати. Всі ці панки, скінхеди... Дурна музика, бійки на футбольних матчах, дивний одяг, наркотики… А син став футболістом. Відомим. Тож батько міг кожного ранку купувати дороге баварське пиво, дорогі французькі круасани, а ввечері спостерігати за дорогим англійським блювотинням
Років двадцять тому він міг бути радянським генералом і мріяти про знищення Америки, захоплення влади в Ефіопії. Його донька – навчатися в МГИМО на економічному. Натомість вона злягалася з якимось хіпі, вилетіла з престижної англійської школи, незважаючи на вмовляння тата-високопосадовця. Він через це спився, завів собі коханку, від якої пахло ефіопською кавою.
Років двадцять тому він міг бути власником магазину різної індійської фігні, морочити голову товстозадим європейцям. Його тіло було б обвішане вервечками бісеру, натомість на ньому була безліч маленьких дірочок від алюмінієвих сережок, які губилися кожного разу, коли він купався в океані при світлі повного місяця, що й сам скидався на величезну алюмінієву дірку на тілі величезного індійського неба.
Років двадцять тому його взагалі могло не існувати. Натомившись виправдовувати скурвленого ангела перед консервативними ченцями, Господь міг викинути неслухняного на землю перед телевізором у старі, вологі, та все ще пухнасті капці.
Але життя пройшло, тільки ніяк не закінчувалося.
Руки нервово посіпувалися, вода кипіла і дріботіла у стінки чайника.
Не вставляв його вже запах ефіопської кави, що моторошно мовчала на дні філіжанок, запашні круасани із темним пивом. А темні дірочки позаростали мохом, з яких сочився червоний солоний сік(томатний?).Стіною крокував годинник, подарований колишніми співробітниками. Дід розчісував фіранки.
