

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	660
Творів:	10028
Рецензій:	15150

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Фантастика

Astra futura 001

© d_mind, 15-03-2008
Фем та Ел були звичайнісінькими дітьми, заглибленими у серце внутрішнього світу. Вони насолоджувалися життям, спостерігаючи мінливі картини неба, гру Сонця і хмар, ліси та величезних птахів, що раз у раз злітали-сідали на віддалених скелях. Перебуваючи далеко від племені, малеча вправлялася у своїй самостійності, здобутті нових знань, оглядаючи навколишнє середовище з широко розплющеними очима. Багато часу займали вивчення нового каміння, планування та виготовлення знарядь. Проте їх це не хвилювало, бо вони вільні, їм дано повну свободу, у них є ціла вічність, і навіть для подорожей. Як усі юні та допитливі створіння вони не пропускали нагоди, щоб вибратися зі своєї печери й помандрувати десь далеко-далеко на Захід Сонця, чи Схід Місяця, або ж просто куди прямують очі, куди веде цікавість, куди кличе “голос”. За їхнім домом розкинулося величезне безкрає болото де-не-де розмежоване невисокими пагорбами вкритими різноманітною рослинністю, а за болотом – пустельні дюни серед яких була величезна кількість цікавих знахідок. Не раз там траплялися цінне коріння та різний підручний мотлох, який можна було використати в побуті. Вірний мамонт ніколи їх не підводив, впевнено несучи в заданому напрямку, розсікаючи воду, проходячи трясовини, минаючи інші підступні перешкоди. Ел був від нього просто в захваті. Він сам дбав про свого волохатого друга, напував, розчісував, купав й ніколи не нехтував своїми обов'язками. Фем, часто, пустотливими руками заплітала в шерсть кольорові стрічки та різноманітні прикраси, одного разу навіть привязала до вуха яскраво-червоний прапор, мотивуючи це тим, що так він ніколи не загубиться. Тварина покірно мовчала, служила вірою та правдою, завжди допомагаючи юним бешкетникам. Не раз, сидячи в теплих обіймах біля багаття, Фем та Ел спостерігали за зірками та їхнім падінням. Бавлячись, вони простягали в синє небо руки, пробуючи дістати хоча б одну зорю, але це ніяк їм не вдавалося. Наївний дитячий розум намагався впіймати частки сяйва в посудину з водою, але і це було марне. Вони згадували величезних птахів, які наче прилітали з самого Сонця, і мріяли, що добре було б осідлати хоч одного й полинути в висоту, настільки високо, щоб зібрати всі перлини розкидані по темно-синьому небокраю. Сягнути яскравих вогнів – це напевне так приємно! На пошуки, потрібно їхати на пошуки птаха! Ел завів ховеркрафт та вирішив протестувати двигуни. Нещодавно він доставив дві турбіни та налаштував нову навігаційну систему, оскільки в старій полетіли кристали і її довелося розмонтувати та розпаяти на елементи. На корпусі Фем доводила флюоресцентні вогні, що нагадували хвости голубої комети, чи хвилі неспокійної морської води. Інфрачервоний сканер був у нормі, так що орієнтування забезпечено. Зібравши комп'ютери, креслення, аптечки та інший цінний матеріал, вони закривають базу. Старі ворота стискаються зі скрипом, сопла свистять, випускаючи пару. Код введено. Все герметично замкнено та законсервовано. Правда, навряд чи вони сюди повернуться – вони ж летять до зірок. Фем пише на металі цифри для тих, хто захоче знайти притулок у їхньому сховку. - Полетіли! Машина піднялася над землею, розганяючи навколо пісок. Натиск на акселератор і друзі злітають над рідним болотом. Їхні погляди проводжають очерет та затоплені цистерни. Брудна вода розлітається бризками з-під повітряних подушок. Фем вирішила зробити кілька фотографій на пам'ять, але це виявляється не просто при швидкості п'ятсот кілометрів на годину. По добре знайомі трасі Ел нісся, як вправний гонщик, навіть не підозрюючи, що на тисячі кілометрів навколо йому просто немає рівних. З легкістю маневруючи поміж стовбурами та залізо-бетонними руїнами, яких тут було безліч, він розумів, що це залишки якогось давнього невідомого міста, вкриті водою та порослі мохом. Звідки воно тут взялося йому невідомо, так само як і невідомо, що роблять тут різноманітні літальні апарати та чому він і вона – вони обоє – самі, наче залишені кимсь, навмисне, серед пустельних просторів... Титановий бункер... Анабіозні камери... Їхні знання технологій... Хто вони? Глухий шум двигунів злився зі звуком води. Він відчув ніжну щоку Фем, її м'яке волосся. Вона притуляла його руку до себе, дарувала йому посмішки, тепло та постійно мріяла – мріяла про те, як вони удвох полетять до зірок. ______________________________________________________ astrum (грец.) – зоря futurus, a, um (лат.) – майбутній, -я, -є Фем – від англ. familiar – близький Ел – від англ. alien – чужий кристал – процесор ховеркрафт – транспортний засіб на повітряній подушці анабіоз – максимальне обмеження життєвих функцій організму -=14.03.08=-
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Astra futura 001
© Guess who, 27-03-2008

Поїхали! Сказав Гагарін.
На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Андрій Меаковський, 17-03-2008

Згенеровано за 0.24413895607 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Astra futura 001

Astra futura 001

Поїхали! Сказав Гагарін.