Панна Оксана. Знайома із паном Ігорем, але ніколи не бачила панни Наталі. Втім, чітко намалювала собі її образ із розповідей сторонньої (четвертої) особи.
Пан Ігор. Особа у цій історії, здавалося б, нейтральна. Однак, за суттю своєю – Сірий Кардинал, без котрого не було б ні панни Наталі, ні панни Оксани, ні сторонньої особи.
Панна Наталя. Особа радше віртуальна. В уяві панни Оксани постає такою собі світською дамочкою, Трефовою Королевою, скуластою мулаткою із безсоромно висвітленою шкірою та до хворобливості гнучким станом. Панна Оксана вважає панну Наталю не такою вже й привабливою і завжди керується гаслом, що хорошої жінки має бути багато.
Панна Наталя. Не підозрює про існування панни Оксани. Однак, чудово знає пана Ігоря. До стороньої особи ставиться із показовою ввічливістю, за якою приховує свою світську байдужість до всього, що не освітлює її парсуни.
Пан Ігор. Намагається бути добрим до всіх, однак всім видається, що він трішки егоїст або настільки байдужий, наскільки обертаються події.
Стороння особа. Переживає за кожного зокрема, але у події безпосередньо не втручається. Хоче переженити усіх з усіма. Бажає щастя не так собі, як іншим, адже своє щастя тепер їй тільки сниться. Взагалі-то, у сторонної особи щось на зразок другої молодості. І це дуже помітно. Навіть панні Оксані.
Пан Ігор. Спробуй не спокуситись на його карі очі, і я куплю тобі 25 кілограмів зефіру. А ще у нього чорне хвилясте волосся. А з лиця – такий нічогенький. Зате „офігенно” пахне... Іншого слова тут просто не підбереш. Те, що треба...
Панна Оксана. Доволі сильна особистість, тому деяких просто відлякує. За сильною особистістю криється вразлива романтична душа, повітряні замки, середньовічна музика і жага до мандрів.
Пан Ігор. Працює водієм на дальніх рейсах. Відверто кажучи, він давненько зустрічається із панною Наталею, але гадає, що про це нікому не відомо. Однак, панні Оксані про це розтеревенила стороння особа. Не зі зла, звичайно, а тільки із метою побажати щастя... Якщо чесно, то...
...стороння особа маніакально закохана у закохані парочки і всілякі там романтичні дурнички... Вона дає настанови чужим і малознайомим; смакує морозивом та розповідями про... її постійно обходять пікантні історії у межах дозволеного і сняться ще цікавіші історії за межами недозволеного.
Панна Наталя щось відчула... Мабуть, інтуїтивно збагнула, що десь там у тривимірному просторі існує панна Оксана. Не просто якась там абстрактна панна Оксана, а конкретна особа із двома паспортами (українським та закордонним), із постійною пропискою, власними бажаннями і претензіями на життя. До того ж, панна Оксана, мабуть, сильна особистість, і з цим доведеться миритись. Або ж просто боротись.
Панна Оксана. Відкрила для себе пана Ігоря цілком випадково. Хоч його існування тривало вже не перший рік. Він наче купив їй нові окуляри... Суто ділові стосунки стали цікавішими. Суто не діловими.
Котрась із панночок. Вже потайки у їхньому лексиконі з’являються такі пікантні слова, як „сучка”, „суперниця”, „хтовона”, „щосьнетак”... Авжеж, ідеться не про собак жіночої статі... Суто жіноча інтуїція, яку так недолюблюють чоловіки. Особливо пан Ігор.
Пан Ігор. Значно розумніший, аніж видається спочатку. Він не лякається самого себе, відтак не лякає інших. І це добре. Прогрес полягає у тому, що цей парубок починає порівнювати одну із другою. Якби вони були пластилінові, то змішав би їх докупи і виліпив щось ідеальне... А втім, може і не варто змішувати два і без того гарні кольори... Почекає ще трохи. (?!)
Панна Оксана спілкується із сторонньою особою, як... стороння особа. Вона ігнорує розповіді про пана Ігоря та панну Наталю. Спочатку. А потім... Стороння особа все подає занадто барвисто. І це приваблює панну Оксану. Яблуко спокуси котиться під її стіл. Найцікавіше те, що стороння особа й не підозрює, ЩО робить своїми розповідями!!! Що робить? Міняє фігури на шахівниці!
Пан Ігор випадково опиняється в тому місці і в той час. Стороння особа вдає, (або ж і справді не помічає), що все чікі-пікі... Вони просто здороваються. Традиційно. Та між ними перебігає біла кішка. (Не завжди ж чорним котам здавати крос)... Панну Оксану дуже цікавить, чи знає пан Ігор про зміни у газеті... Відтоді проминуло понад три роки. Газета стала цікавішою, змістовнішою, і панні Оксані є чим пишатися.
Панна Оксана впевнена, що ніхто із дорослих цю газету не читає. Але за півроку приходить кілька листів, і жити цікаво. Втім, є чимало сторонніх осіб, які створюють поміхи і не дають вловити ту єдину частоту на ультракоротких хвилях...
Панна Наталя зараз далеко. Це добре. Вона вже починає хитатися. Думає, чи то не кинути часом пана Ігоря.
Панна Оксана вважає думку панни Наталі цілком правильною, адже пан Ігор ніколи не погодиться змішувати два гарні сорти пластиліну. Та й взагалі, йому не до того – в перервах між роботою він встигає навчатися заочно, допомагати сторонній особі. Коли ж він тоді розмірковує про життя? Коли їде? Коли їде! Це точно.
Стороння особа радить панні Оксані більше слідкувати за своєю зовнішністю, і панна Оксана визнає правду. Віднині заховає у найдальший куточок шафи старе дрантя і витягне трохи новіше дратня. Щомісяця, а той частіше ходитиме до перукарні, всім усміхатиметься по-американськи, виявлятиме неймовірну впевненість і чарівність. Так хоче стороння особа. Так повинна захотіти сама панна Оксана.
Панна Наталя розхитується ще більше. Їй набридло чекати пана Ігоря. Та й взагалі, вона вже знайшла собі якогось італійця. Життя на два фронти спочатку її приваблювало, а тепер втомлює. От приїде пан Ігор, і вона з ним поговорить, як мужчина з мужчиною. Хоча – ні. Так не вийде. Вона скаже йому як жінка: звалить всю вину на нього, звинуватить у половині смертних гріхів і ображено почимчикує до свого італійця.
Пан Ігор. Що зробить пан Ігор? Спочатку, мабуть, трохи здивується. Ну, потім довго думатиме в дорозі. Почне забувати і згадувати. Згадувати і забувати. Стороння особа неприховано розмахуватиме руками, адже вона так хотіла побувати на їхньому власному весіллі.
Стороння особа. Сприймає панну Оксану як свою підлеглу. Довго не запрошувала її навіть до себе додому. Та змінились обставини, слова і події. А може, просто споважніла і захотіла трішки уважності до себе.
Панна Оксана. Попри сильну особистість, є ще гіперчутливою до інших. Нюхом чує, що стороння особа зачаїла для своєї підлеглої холодок м’ятної цукерки. Щось недоговорене, недосміяне, недолюблене. Перевіряє на вошивість? Тримає на довгім повідку?
Пан Ігор. Встигає думати про все потроху. І ні про що більше не хоче думати. Він щиро обурений вчинком панни Наталі. Хоче відімстити. Впасти на коліна, і вже потім смачно і назавжди відімстити. Або спалити ці кілька сторінок, а попіл розвіяти над минулим.
Панна Наталя. Сучкою себе не вважає. Світські манери притримує для вишуканих європейських вечірок. Додому повертатись не збирається. Розкішний палац її цілком влаштовує.
Стороння особа. Впевнена у панні Наталі та її вишуканій порядності. Звістку про якогось там італійця сприймає як першоквітневий жарт. Хоча, взагалі-то у першоквітневі жарти не вірить. Манія світських манер їй симпатичніша, аніж сила особистості.
Пан Ігор. Освдічується панні Оксані у тім, від чого сам утікав ці два з лишком роки. Його хвороба „наталіт” нарешті минає. Щоправда, панна Оксана сумнівно закопилює губки: а раптом пан Ігор хоче відстрілятися панні Наталі і за італійця, і за марно пережиті роки... і за попіл над минулим...
Стороння особа готує зарошення і вписує у них дату: 20 серпня на другу годину. Приходьте всі. Буде весело.
