Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2539
Творів: 45871
Рецензій: 89733

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

Пригоди Сніговичка (розділ I)

© Олексій Тимошенко, 13-03-2008
Сніговичок і Юрась Крапочка

В одному  невеличкому місті жив собі Сніговичок.
Зліплений з чудового білого снігу, він мав  оченята – вуглики, довгий червоний ніс – моркву  та гарну усмішку. Ще у Сніговичка були справжні  жовті черевики  (звісно не нові, але були вони ще досить пристойного вигляду), а на руках - справжні рукавички.  
Зліпили Сніговичка  веселі хлопчики та дівчатка тієї школи, на подвір’ї  якої  тепер і знаходився наш казковий герой. Зліпили  аж напередодні чудового зимового свята –Нового Року! Отож Сніговичок  дуже радів, бо тепер можна святкувати  два свята одночасно  - і День народження  і Новий Рік. Мало хто може похвалитись такою кількістю казкових свят одночасно!    
На жаль, коли Сніговичок вперше розплющив очі, то встиг побачити лише спину хлопчика, що віддалявся від нього.
– Агов! – крикнув Сніговичок хлопчику.
  Проте хлопчик  звернення Сніговичка не почув, а  може просто не звернув уваги,  адже  на подвір’ї школи, крім нього самого, нікого вже не лишалось,  а отже, і звати  ніхто не міг. Окрім,  звісно, Сніговичка. Та хлопчик навіть  в думках  припустити не міг, що  цей гарний Сніговичок у жовтих черевиках та з усмішкою на обличчі   міг  розмовляти.  Що ж, напередодні Нового Року  ще й не таке диво трапляється!  
Раптом  зі школи вилетіла  ще трійця хлопчаків. Сніговичок  щиро зрадів – от і компанія! Можна і  День народження  відсвяткувати, і  Новий Рік. А ще можна  потанцювати, або заспівати. Ні, краще пограти в піжмурки!
В цю мить один із них, той, що  вискочив першим,  із  ластовинням на обличчі та рудим волоссям,  підскочив до Сніговичка і закричав:
-  О-о! Яке опудало тут стоїть!
Сніговичок ще не знав значення слова  «опудало», але припустив, що святкування Дня народження і Нового Року поки що відкладається. Схоже так воно і було.
- Ти ба  який!
- Генчику, це страховисько!! – додав другий хлопчик, в червоній в’язаній  шапці. – Жертва  фантазії  п’ятого  Б класу!!
-Ги-ги!
- А може давайте трішки його змінимо, -  весело запропонував  Генчик, - зробимо з нього -є – є ...
- Ще більше страховисько!
- Ага!
Сніговичок аж зовсім розгубився. Яке ж  він страховисько? Цього не може бути.  
В цю мить Сніговичок  побачив, як Генчик підняв ногу, щоб його вдарити. Від несподіванки  Сніговичок аж очі  на мить закрив. Невже саме так починається його життя?
-Єй! А ну лиште Сніговичка у спокої! -  неочіковано почув  він чиїйсь голос. Це кричав той хлопчик, який повернувся до школи. Сніговичок із зацікавленням роздивлявся свого заступника. Хлопчик  був невеличкого зросту, з кирпатим носом. В сіренькому пальто та кольоровому шарфі. Він,  щосили розмахуючи руками, швидко біг до Сніговичка та до компанії на чолі із рудим  Генчиком.
- Пхе! Юрась-карась...- зневажливо  процідив крізь зуби Генчик, – дивіться, хлопці, а ось і п’ятий Б біжить.
- Крапочкін- тапочкін...
Юрась  зупинився  неподалік від  Сніговичка і сказав:
-  А ну залиште в спокої Сніговичка, а то..
- Що ти? – нахабно поцікавився Генчик.- Ти  один, а нас ось...
- Троє!
Схоже було, що Юрась на мить захвилювався, огледівся по сторонах, мовляв: «чи немає допомоги», а потім промовив вже не так впевнено:
- Ну то й  що...
Сніговичок не витримав і  чемно сказав:
- Я, звичайно, перепрошую, але ж Юрась не один, є ще я...
При перших словах Генчик і компанія відсахнулись від Сніговичка  в різні сторони, а сам Генчик злякано запитав:  
- Хто тут?! Хто це  говорить?!
- Це я – Сніговичок! – радісно  промовив Сніговичок. Він  навіть подумав, що може хоча б тепер з’явиться якась надія  на знайомство. Однак Генчик щосили закричав:
- Тікаймо!!
І він сам чкурнув так, що його друзяки ледь встигли за ним бігти.
-Хлопці! – кричав Сніговичок, - а потанцювати? Чи заспівати?
Біжать хлопці, не озираються.
Юрась весело помахав рукою втікачам і повільно підійшов до Сніговичка.
- А це ти говорив?
- Звісно я,  – мало не образився Сніговичок. - Невже тут є ще хтось?
- Немає, - погодився Юрась, - але ж дивно це так.
- Що?
- Ну,  що ти розмовляєш.
  - Нічого дивного тут немає, адже напередодні Нового Року  бувають усілякі  чарівні  події.
- Бувають.
- А в мене сьогодні День народження! – раптом похвалився Сніговичок.
- Вітаю.
-Дякую! Може відсвяткуємо?
- Ну, не  знаю. Може якось іншим разом, бо мені вже... - Юрась  ніби щось згадав, -  додому треба. Я і так... затримався, а мені ще до Старого Міста добиратись.  Ну, я пішов. До побачення!
- До побачення!
За мить Сніговичок залишився  на самоті.
*                                                                      *                                                      *
«Прикро, звичайно, що не вдалося  влаштувати свято,  - думав Сніговичок, - а Юрась  хлопчина нічого – непоганий, навіть можна сказати – герой!»
-Ой! – раптом згадав Сніговичок, - я ж не подякував Юрасю за допомогу! Соромно як!
- Ой! – це Сніговичок помітив, що у його кишені знаходиться якийсь предмет. І це виявилось... ( Сніговичок витягнув предмет з кишені).
«Щоденник» (ви звичайно можете здивуватись: як це – Сніговичок -  і вміє читати, але ж погодьтесь,  напередодні Нового Року і не такі події можуть відбуватися!)
Дивина та годі! Якийсь «щоденник»... Звідки  ж він міг узятися   у Сніговичка? «Так-так, - міркував Сніговичок, - а що  ж це написано?»
«Учня п’ятого Б класу  Юрася Крапочкіна!» Ось як! Юрася Крапочкіна! Це ж того самого, який... якому Сніговичок не встиг (бо не здогадався!) подякувати за допомогу. Сніговичок захвилювався  і   вирішив: «Треба знайти Юрася і повернути йому щоденник - ось, що слід зробити!»
Після такої гарної думки Сніговичок аж затанцював, застрибав на місці. А що - ідея вельми непогана! Тим більше, що Юрась щось там говорив про Старе місто, а значить є всі підстави думати, що можна знайти хлопця. І Сніговичок  рушив на пошуки Юрася...



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Цікава казка

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ігор Скрипник, 16-03-2008

Сподобалось

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олег Derim, 14-03-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 4.1338529586792 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …