Лєна сиділа за вчительською партою поряд із подругою і розчісувала волосся. Крізь запилене вікно проникало сонячне світло, яке просіювалось і просипалось крізь штори і падало на обличчя. Сітчасті квіткова тінь на волоссі, жовтий прямокутник, який міг так легко торкатися її мякої шкіри , гріти вушко, шийку і створювати тінь у впадинці між ключицями.
Дві хвилини назад був дзвоник. По шкільному радіо крутили пісню “Давай за ...” Любе. Більшість розбіглися на перерву.
Коли зубчики гребінця розтинали і розпушували пасма волосся мій погляд мимоволі зупинявся на повільних розчісуваннях і поглажуваннях. Густе світле волосся, білі смужки тендітної плоті між нього. Вона була одягнена в сірий спортивний костюм з мякої тканини, що так привабливо огортав найприємніші частини її тіла. Напіврозстібнута куртка засвідчувала наявність лише топу під нею. Шкільна секс-бомбочка.
Такою вона стала не відразу. В молодших класах Лєна була худесеньким сірим мишеням, але минув рік-два і воно, набравши кілька кілограмів у потрібних місцях, перетворилося на гарненьку кішечку, яка любила розпушувати свого хвостика і лащитися до котів. Тут таки почав проявлятися її справжній характер.
- Що ти так дивишся на мене, - зверталася Лєна до мене.
- Нічого, просто дивлюся.
- Може хочеш підсісти ближче?
- Та ні.
- Ну чого ти? Не соромся, я не кусаюсь. Я хочу з тобою поговорити.
Мов загіпнотизоване, моє тіло перемістилося на вільне місце прямо перед Лєною.
- Я тобі подобаюсь, - питала Лєна вкрадливим голосом ледь нахилившись вперед. Колихання пухкеньких груденят – демонстрація жіночої зверхності. Демонічне порух, що перетворює власника в божество, наділене здатністю пробуджувати незбориме бажання володіти.
Тоді я ще не читав П. Вінсента, не дивився науково-пізнавальних передач, не тримав у руках журнал Men’s Health і не розумів чому мені так приємно дивитися на груди, чути жіночий голос. Я не знав, що при статевому дозріванні виділяються гормони, які впливають на голосові звязки, що здатні зцього моменту певним тоном голосу приваблювати протилежну стать, що разом із потом можуть виділятися феромони і створювати сексуальний запах і що вигляд жіночих округлостей здатен впливати на процеси у мозку.
- Так звичайно,- казав я і робив вигляд, що не витріщаюсь на неї.
- Дивись, ти змусила його почервоніти, - втрутилася подружка Леся.
- Нічого я не почервонів, - відповів,- бо якби таке сталося, то я давно відчув би.
Навіть якщо на моєму обличчі і не спалахнули вогники сорому, все ж дурнуватого виразу воно не позбулося . Моя спина і те, що нижче прикіпіли до стільця, а все що я хотів - це залишатися поряд з Лєною іще кілька хвилин. Навіть не дивлячись на те, що я бачив як однокласник Олег обмацував її.
Це сталося на уроці фізики, ми писали контрольну роботу і, коли закінчувався час, здавали її на стіл викладачеві. Коли Олег і Лєна проходили між партами, я побачив як його рука ковзнула по округлій траекторії її сідниць, а вкінці свого шляху стиснулась. Мене це не здивувало, не засмутило, навіть трохи збудило. Приємно було думати, що Лєна всього-навсього легкодоступна сучка, і не менш приємно було на неї дивитись.
- У тебе вже є дівчинка ? – питала Лєна.
- Ні.
- А увечері ти ходиш гуляти ?
- Ну взагалі у вільний час я готуюсь до занять, читаю.
- І все... Ти незайманий?
З цього моменту я проковтнув язика, і Лєна, вирішила, що вже можна ставити галочку навпроти одного з пунктиків щодо свого звеличення, то ж не затримуючись попрямувала з подругою на перекур.
Саме розпочинався урок хімії. Однокласники поверталися з перекуру. Не міг терпіти, коли від дівчат тхнуло тютюном. В моїй уяві, яка потерпала від підлідкових фантазій, ідеал краси був не сумісним з тлінням сигарети і псуванням здоров’я.
Більша половина класу з тривогою ставились до предмету. Головною причиною була Тамара Григорівна, хімічка, така собі жінка з принципами. Коли вона заходила до класу запановувала абсолютна тиша. Було чутно лиш галас вулиці і цвірінькання горобців. При словах “Хто піде до дошки ?” декотрі починали панічно переглядатися і запитуюче ворушити губами – “може ти підеш?”. Так як добровольців було небагато, ТГ замовляла виконавця і потенційного об’єкта тортур водночас: чим більше було неправильних відповідей, тим жорстокішим ставав допит. Часто жертва здавалася на першому питанні, тоді вона отримувала ту оцінку на яку заслуговувала і вороття не було. Далі викликався наступний, допоки ТГ не воліла завершити опитування.
Такий стан речей не міг не викликати у широких мас обурення. І тут-то почали запалюватися вогники саботажу. В голові руху опору стала Лєна зі своїми прибічницями. План дій був таким: зірвати наступний урок хімії на якому мала бути контрольна. Задля цього з дому був принесений флакончик “Тройного” одеколону і розбризканий на штори біля столу викладача.
- Спробуй-но тільки заложити, - істерично шипіла Лєна, дивлячись на мене, - пошкодуєш!
- Я і не збирався нікому казати, - відповідав я.
Цю стерву, так і хотілося відтягати за патли. Але розборок мені не хотілось.
- Хто, це зробив? – голос ТГ.
Тиша як на цвинтарі.
“Ну от почалося. Чому всі повинні отримувати через якусь невдоволену тупоголову дурепу. Хімія мені подобається, а як хто не доганяє, то його проблеми”, – думав я собі.
Урок було зірвано, ТГ пішла і попередила нас щоб ніхто не виходив з класу поки вона не повернеться з директором. Директор не поспішав і ми дихали радянським ароматом до його приходу. Відчинені кватирки мало допомагали.
Моя любов до Лєниного тіла переростала у ненависть до її поводження.
Проте вже на уроці фізкультури я її пробачив. Пробіжка 60 м. того коштувала, та ще й додаткова спроба (шкода, що не крос). Чого тільки не пробачиш дівчині з такими формами.
