Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2697
Творів: 51477
Рецензій: 95968

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 8512, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '98.84.18.52')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Сатира й гумор

Трактат про калюжу

© Антоніна Аністратенко, 07-03-2008
      Калюжа – це особливий наслідок недбалого ставлення до вітчизняних доріг. Наші віковічні проблеми: дурні та дороги. Гірше - замість того, аби начхати на дурнів і робити дороги, у нас чхають на дороги і роблять дурнів (закон генотипу). Тому калюжі можуть стати благодатною темою науки систематики. Розмаїття форм і видів цих утворень дивує найхворішу фантазію. Від невеликих баюр до вічноживучих ні-взимку-ні-влітку-не-висихаючих-калабань. Особливо цікаві для наукового дослідження поодинокі натротуарні каламутні, зубаті багнюки-довгожителі. Великі, темно-зелені музеї минулих дощів, магнітом притягують до себе дітей, мудаків та зосереджених філософів – усіх, хто «ловить лягав» та замріяних кенгуру на вулиці. Вони мають честь вступити в Калюжу. А потім залишають відбтки своїх черевиків – Шерлок Холмс поповнює ряди безробітних.
Крім цих, як би то сказати, марґінальних особин, калюжами цікавляться півбожевільні вчені, що остаточно втратили глузд, через чергу на захист дисертації, і як жовтопресні журналісти, чигають на сенсацію.
А у калюжі живуть майже інопланетні мешканці: старі етикетки, недопалки, трупи перетинчатокрилих (бо крапля нікотину вбиває навіть морську коняку, наче «Рейд» вгодованого комара з реклами). Плавають там ще черепки, амеби , синьо-зелені водорості, доісторичні жуйки та петарди. А хімічний склад просто не підлягає описанню. Навіть домішки води мають неземну кристалічну решітку. Розташуванню атомів позаздрить і свята вода.
Це про калюжі природного походження. Але ж у нашому чарівному, європейському місті трапляються і зовсім інші. Ареали «інших» калюж: під’їзди будинків, тротуари поблизу супермаркетів і кафе. Крім того НАШІ люди можуть і наплювати цілу калюжу (це коли вибори тимчасово закінчуються і у телеекрани нецікаво плюватися).
Розлиті кефіри і йогурти біля продуктових магазинів – окрема тема. Якщо ваш щоденний шлях пролягає повз магазин, то протягом місяця ви матимете честь спостерігати метаморфози розлитих і розсипаних продуктів. Буденне життя може бути зараховане, як практика спеціаліста харчової промисловості.
І не лише харчової. Приблизно з часу, коли дитина починає самостійно мислити, до неї приходить усвідомлення: для чого все-таки побудовані під’їзди. Але дитина ще розуміє, що це – погано. А от дорослі чоловіки і коти – ні. Якщо такими темпами розвивати практичний матеріал дослідження калюж, то в дуже близькому майбутньому не лише прислів’я «Хочеш чисте повітря – не відкривай вікно» перестане сприйматися жартома, а й із дитячих книжок зникне «Мойдодир».
Антоніна Аністратенко


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Що таке Верховна рада?

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Пилип, 10-03-2008

«Мойдодир» вічно живий

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Максим Руднєв, 10-03-2008

не знаю

© Олексій Тимошенко, 07-03-2008

Забутий жанр

© Дана Рудик, 07-03-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.046519041061401 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати