А
А я знаю, як змусити тебе... Зробити свої примхи твоїми бажаннями, а потім хвалити за те, що ти сам до цього дійшов своїм таки власним розумом. Цікаво? Професійно!!! Поки за вікном зриваються петарди, а ти все ще дивишся телевізор, я сиджу в кутику і щось шепочу. Пахне чимось терпким і ніжним.
Б
Будьмо разом! Поборімо цей страх, обнімімось, станьмо обличчям одне до одного! Трискладові рефрени повторяють тепер навіть діти – котрі не вміють ще ні говорити, ні брехати. Трискладовими гаслами сигналять машини... Мені сподобалась одна проповідь. Священик говорив, що люди повинні бути, як здорові руки – долонями одне до одного. І так, як права рука допомагає лівій, а ліва не може обійтися без правої, так само і ми...
В
Вірити, надіятись і знову вірити. І головне – щоб не боятися... Нікого й нічого. Та найперше: себе. Страх не дає нам бути ні успішними, ні багатими, ні вільними.
Вузькими середньовічними вуличками просуваємось на головну площу. Над головами мерехтять смолоскипи. Під ногами чавкає грязюка. Підносимось із фіолетово-синіх барв до яскраво жовтих. Оранжева десь посередині між червоною та жовтою. Звісно, це не я вигадала, і навіть не перша помітила – це знак. Віщий знак. Всюди віщі вказівники. Візьми всіх – веслуй вперед, веди, віщай, веселись!!!
Г
Голосуй за букву „Ю” – будеш жити, як в раю!!!
Д
Два-три постріли, і все залишиться у минулому. Не всі зустрінуть цей рік... Давно. Далеко. Дістати неможливо. Ти був добрим, дбайливим, далебі далеким. Тепер ти – спогад. Гарний, але... спогад. Дякуємо тобі за все. Пам’ятатимемо. Ходитимемо тими дорогами, які ти відремонтував. Ти вчинив добре: залишив по собі добру пам’ять. І рівні дороги.
До речі, про тепле... Його так багато, що не витримує земна кора. Поки ми тут святкуємо перемогу, там тріскає шкіра Землі. (Продовження дивись на літеру Р у слові „радість”).
Е
Коментарі зайві. (Не дивись на жодну із літер. Це тобі не допоможе).
Є
Єдність стала всенародним вітаміном, якого тепер не позбутися, як і отрути...
Ж
Життя нарешті стартувало у наших жилах. Жити, радіти, а не скніти й існувати. Навіть маленька комашка страшна великому мандрівникові, якщо у неї є сила духу. Якщо вона жива.
З
За нами гаснуть ліхтарі. Поруч співає Марічка Бурмака – люблю слухати, як співає Бурмака. І Росаву люблю. Особливо її пісеньку „Наша Україна”.
Запалімо свічки. Жодної метушні, жодних тем і проблем. Просто запалімо свічки і посидімо у напівтемряві. Будемо дивитися на сміливе полум’я і згадувати прийдешнє... Гм, або забувати рік, що минув – зрештою, це те ж саме. Згадувати, забувати і просто жити...
І
І складається враження, що вся територіальна Україна – від Рави-Руської аж до Краснодону вболіває за Донецький „Шахтар”. Країна футболу, море шестигранних м’ячиків. І я вболіваю, бо хвиля підхопила мене так високо – верещу, аби було веселіше падати.
Ї
Їжа духовна стала нашим насущним хлібом. Молили і вимолили тієї ласки. Про все інше – словами не передати.
Й
Йти. І не спинятись. Збирати дорогою діаманти знайомих емоцій. Визбирувати так, ніби завтра маєш за них купити останню миску теплої зупи. Або вмерти. Щоб народитися новою людиною.
К
Коли хтось... (дивись на літеру Й). А якщо ні, то... (дивись на літеру П). Бо інакше... (нерозбірливо)... (дивись на літеру Я).
Л
Люди такі різні, що не встигаєш до усіх звикати. І не треба. Просто дивись, як горить і тане свічка.
М
Море опинилось між двома поїздами дального сполучення, котрі мчать у різні боки. Вітер свистить у вухах, і є велике бажання пірнути з головою... Хоча б для того, аби намочити волосся.
Н
На площі повно люду. Тепле море з Любові й терпеливості хилитається на скрижалях Історії. Воно підтопило уже перші поверхи усіх будинків. Завтра на одязі й меблях залишиться рудий пісок. І тоді ліньки буде його стирати, милуючиьс тим, як усе стильно... наче тонована чорно-біла знимка.
Нація дозріла. Нація радіє. На Майдані, кажуть, відкопали давнє капище слов’янського бога. Потужним сифоном ринула вгору енергія. І впала на усіх нас. (Дивись на літеру Є у слові „єдність”).
О
Одіозна фігура. Політика сипонула перцем у склянку з коханням, а спеції (на зразок „хмелі-суенлі” та „каррі гострий”) перемішалися із цукром-пудрою.
Одним помахом (і зовсім не чарівної палички) змінилися кольори.
П
Прийди! Проголосуй!
„П’яні, розгублені, пригнічені й забуті – хто вони?” – питають мене із натовпу. Придивляюсь: геть усі сині, навіть блудними синами важко назвати... Чого вони тут? Що їм тут треба? Себе шукають... (У такий час і в такій ситуації себе знайти допоможуть лише інші).
Р
Радість і сум неодмінно мусять ходити попід ручки. Як старе подружжя, що тримється радше зі звички. Розпиляти, розділити, розлучити ці дві химерні постаті не під силу навіть землетрусові.
Разом нас багато! Нас не подолати!!!
С
Свободу не спинити! Хіба у цім ще хтось сумнівається!? (Дивись літеру Т).
Сипляться картярські будиночки, крушиться між пальцями скло... знову хоче стати піском, із якого було зроблено... Гарне видовище – падіння хмарочосів, якщо ти не всередині. Якщо... ти не хмарочос.
Стрибати на одній нозі. Бажано по колу, за годинниковою стрілкою Загадувати бажання при цьому не обов’язково. Можна просто пострибати, перетинаючи межу між теплим і холодним.
Т
Тарабанять залізні бочки. Так, що хочеться затулити вуха собі й сусідові однією парою очей. Або перекричати повінь. Або...
Тішить, коли на більшість пропозицій відповідаєш упевнено: „Так!”
У
Україна!
Ф
Фактично все тепер зрозуміло. Аполітичним уже нема що... А якщо... (далі дивись на літеру Х від слова „хтось”).
Х
Хочу Різдва за містом, у тому будинку, який щойно збудувала у своїх планах. Із друзями, котрі зараз здають сесію або мандрують Європою. Із добрими винами, які ще не вистоялися у льохах. Із живою музикою, яка не здогадується про моє бажання. Із дивовижними зигзагами петард, які здійматимуться у темному небі, бо ніхто в селі не стріляє так, як тут, за вікном. Потім ми будемо дивитися фільм. Скажімо, „Заздрість богів”... Або сидітимемо перед камином і говоритимемо про все на світі... (Ні, мабуть, все на світі таки треба закреслити. І залишити „про те, що хочеш”). Так, говоритимемо про те, що хочеш.
Хтось востаннє кукурікне і вдавиться власною слиною. Підло!? Та залишаться повнокровні, котрі заповнюватимуть слвоники нової ментальної орфографії. Вони ретельно перебиратимуть слово за словом, добиратимуть до сташих стереотипів нові поняття і будуть гріти над згарищами нових дітей. Покинутих або тих, котрих знайшли випадково.
Ц
Цілком темно. Я навіть не бачу власного носа. Лечу у невагомість. Цим світом завтра буде правити хтось рідний і близький. Він мужній і теплий. Ти знаєш його? Я знаю! Це Хтось. Він житиме у кожній хаті. Ходитиме дорогими ковролінами, вимитими дошками селянських підлог, пахнутиме молоком і дорогою випічкою. А ще відбиватиметься у ритмі кожного небайдужого серця. Не вимовляй його імені, адже всі його вже знають, це ім’я.
Ч
Часто сниться зелений ліс. Мабуть, змішалися фарби і звуки. А ще я таки справді переконалась у силі карпатського відпочинку. Тепер і сниться. І навіть... (далі читай на літеру Р).
Чому ти так прискіпливо дивишся на мене? Перелякався? Зустрілися так раптово. І жодна у світі сила не зупинила ні тебе, ні мене. Та це не так важливо. А що ти робив потім, коли я пішла!? Здавав екзамен? І здав його добре? А я співала. Так натхненно і щиро, що позаздрили б усі миші в оркестровій ямі старого погорілого театру. Співала. Не могла слухати музики, бо сама була музикою. Інші дивились на мене зачувано... А я просто співала. Треба якихось пояснень? Джазові іскри в очах, блюзові ритми у жилах, вальсові вистукування у кроках. Цього досить, аби зізнатися, що я тебе люблю попри всі заборони світу. Все одно ти нікуди від мене не втечеш. (А тепер уяви собі, що я грайливо підморгнула тобі оком). Уявив? Завтра і ти співатимеш. Попри все на світі.
Ш
Шал шумить – шаман шепоче. Шанс швиденько в щось ускочить; полетіти світ за очі; шансоньє замовив пісню. Нам тепер тут дуже тісно. Шафа пахне все шафраном; шарудить щось за диваном. Шапки скачуть вгору-вгору. У таку веселу пору тільки в шахи треба грати. В шахтах щось видобувати... Шати модні – всенародні. Швидко падають безодні. Шельми, шльондри і шахрайки позбиралися у зграйки. Щось шепоче Шепетівка. Шерхнуть шибки, шифоньєрки. Шиють шуби – шанс шмигнути; шлях шипами перетнути. Шифрувати: шито-крито – білими нитками шито. У шатрі вожді зібрались. Щось із чимось поєднали. Шок в одних, відрада в інших. Шоколад... по вінця. (Хочу, щоби було солодко. Всім. Без винятку. Бо нас не поділити).
Щ
Щедрик-щедрик, щедрівочка. Прилетіла ластівочка... Отже, скоро весна. Зимно і тепло водночас. Незабутні враження. Важливо, що у повітрі пахне життям. І всі повинні з цим змиритися.
Ю
Юля. Всі полюбили її одразу ж, як тільки. Вона асоціюється у нас із такими словами, як: юність, ювелірна робота, юрма народу.
Я
Я хочу, щоби було зовсім тихо. Немов перед початком казки. Нехай десь іщбоку рипне вікно, по глибокому снігу перебіжить кіт, не стригнувши у ньому. Але хай буде тихо. Зовсім тихо. І казково.
