Семен Яковлевич – кантор. Семен Яковлевич ходить з чужими родичами до чужих могил та читає молитву. Із сідура. Яке буває: приходить один чоловік – сам єврей, мати єврейка. Ось приходить він до маминої могили та хреститься. А кантора читати просить. Раніше, кажуть, євреї всі молитви читали самі, а тепер багато хто просто не вміє. «Омейн!» - повторюють вони за Семеном Яковлевичем. «Омейн». І, виходить, ниби-то вони самі все сказали.
Це зараз можна запросто йти по місту та розмовляти на ідіші. А раніш Семен Яковлевич дуже соромився і по сторонах дивився.
Раніше взагалі все було по-іншому. Двір більше. Стеля вище.
Сьомі подобалася Лєночка з парадного напроти. Вона пригощала хлопчаків яблуками, терпляче чекала, коли ті розхапають ранетки, а собі завжди брала останнє, як правило, маленьке та зморшкувате. Тому Сьома, коли приходила його черга вибирати яблуко, забирав найгірше, щоб воно ну точно дівчинці не лишилося.
Михайло Скобцев, батько Лєни вів у школі гурток авіамоделювання. У нього не було почуття гумору, і правої ноги теж не було. І те й інше він втратив на Великій війні, а вночі, захлинаючись від ридань, сухими очима шукав у темноті сигнальні вогні та ходив в атаку, збиваючи під себе накрохмалені простирадла.
В 64му Скобцеви переїхали в Саратов. На лавці під грушею Сьома видряпав цвяхом «Лєна-назовжди». Наступного літа лаву перефарбували.
Семен Яковлевич гуляє у дворі. До Семена Яковлевича прийшла осінь. Із сусідом бахнули по рюмашечці, закусили помідором, теплим.
Прибігла Катя.
- Татко, привіт! Гуляєм сьогодні, тато! – і з сумки коньяк виймає. Дуже дорогий.
- Дитинко? Звідки?
- Місця знати треба, - сміється.- Ти пий, тато, Пий! І дядь Славі налий. Я ковбасу дістала хорошу. І мені налий, татко!
- Катюня, а гроші звідки? Ти ж на море збиралась.
- А я не поїду! Я – передумала. Передумала. Я…маю…- і завила. Губу закусила, головою хитає, і тільки плечі тоненькі дрижать.
- Я в кабінет до нього …а там він з цією курвою! Куди я тепер поїду?! Куди?! Та пішов він!
На третьому вікно з геранню делікатно відчинилося.
- Бу-бу-бу – голосив приймач.
- Йоп-та-нах – вторив йому дядько Слава.
- За добу…регістровано…злочинів…три погра…зґвалтування…навмисне…
Холодно ввечері.
А десь під сходами два пацюки ніжно любили один одного.
