

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	660
Творів:	10027
Рецензій:	15150

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Поема

Мистецтво потребує жертв

© Оля BarabOl'ka:) Купріян, 03-03-2008
Він стояв перед чистим шматом тканини й мовчки видивлявся в ній якийсь глибинний, тільки йому відомий смисл. Полотно було пусте й порожнє, біле, навіть непоґрунтоване. В кімнаті темно й пусто. Ліжко, ослінчик і мольберт. Тут жив Мистець – художник, який ось уже кілька тисячоліть поспіль малює свій єдиний шедевр. А полотно досі пусте й порожнє, навіть непоґрунтоване... Раптом очі йому запалюються вар’ятським вогнем, пальці тягнуться до пензля й хаотично змішують фарби. Жовті, білі й червоні. Й у кімнаті враз стає так світло від тих барв, як ще ніколи не було до того. Він усміхається самими вустами – боїться сполохати натхнення. Робота пішла... Лише за п’ять днів на нього з мольберта глипав своїми великими очима цілий “Світ”, і все ж цьому світові чогось бракувало. Світові було душно й самотньо, хотілося ярмарку, життя. Завтра його відвезуть до галереї й, можливо, продадуть якомусь тлустому “поціновувальникові” справжнього мистецтва. Світ висітиме в його багатій оселі й кілька днів тішитиме очі таких самих “поціновувальників”. Потім світ припаде пилом, і на його місце повісять іншу картину, інший “світ”. А зараз... зараз над Мистцем панував дух натхнення, йому хотілося творити. І це було добре. І знову очі Мистцеві заграли, і здумав він зліпити іграшку. З багна. А потім Мистець узяв рештки фарби й удихнув у неї життя. Зовні фігурка вийшла барвиста, Мистцеві радісно було нею бавитися, дивитися, як покірно світяться її мальовані очі, як віддано складені її руці, як тихо б’ється її багнисте серце. Завтра барвиста іграшка йому набридне, й він поставить її в галереї – царювати у своїм мальованім раї. Й іграшка буде покірна Мистцеві від удячності й удачі своєї – іграшкової. Вона радітиме своїй примарній райській волі, доки якась малолітня бешкетниця не випрохає в татунечка купити їй нову барвисту іграшку й не розіб’є її на мільярди дрібних шматочків. З багна. Мистець знав, що так буде. Приймав це й розмальовував собі далі. І подумав він: недобре якось, що іграшка одна. Взяв ребро від першої фігурки й згадав рядки з Андруховича: “Я віддав би своє ребро / в анатомічну майстерню...”. Мистцеві якось стало дивно й радісно: так буває, коли хтось раптом у тексті впізнає знайому цитату. Все це дуже нагадувало біблійний сюжет. Але Мистець не читав Біблії, він читав Андруховича: “Може, щось би вийшло із нього – / якась рибина, / чи жінка, / чи гілка / забутого дерева / ґінкго…” Нова іграшка вдалася ще барвистішою, ще гарнішою. І чоловікові з багна більше не було самотньо в акварельному раю. Мистець був вдоволений: завтра в його ошатній галереї покірно стоятимуть дві барвисті людські фігурки й незрівнянної краси полотно. Прийдуть критики й “поціновувальники”. Мистця назвуть генієм. Пізніше геніальні речі можна продати. Натомість намалювати нову картину, зліпити нові іграшки. А потім – розбити й викинути. Бо ніщо – на жаль – не є вічним, бо є пил і волога, бо навіть геніальні речі псуються, бо, зрештою, в галереї бракує місця... Бо мистецтво потребує жертв.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Про пусте і порожнє
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© М.Гоголь, 03-03-2008

А білоруською це звучить як Мастак
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Антон Санченко Статус: Експерт, 03-03-2008

Згенеровано за 0.00939583778381 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Мистецтво потребує жертв

Про пусте і порожнє

А білоруською це звучить як Мастак