

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	686
Творів:	10324
Рецензій:	15699

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Містерія

Дзиґар одвічний

© Оля BarabOl'ka:) Купріян, 03-03-2008
Сьогодні приходили друзі, з квітами й подарунками. Посиділи за столом, випили – все, як у людей. Щастя, здоров’я, Вікусю, кохання великого неземного, принца на білому коні, успіхів у майбутній науковій діяльності, грошей багато… Віка мило всміхалася і навіть поцілувала Андрія в губи. В дев’ятій годині, як годиться, Віка загасила свічки на купленому тортику, тільки забула загадати бажання. Чорт. Іншим разом. Гості пішли. Лишився немитий посуд. І подарунки. Чорт, треба ж було відкрити їх перед гостями. Іншим разом. Косметика, милі дрібнички, фотоальбоми, парфуми, які постійно доводиться комусь віддавати. Вона не користується парфумами. Вона миється. Чорт, порвала такий гарний папір. Можна було ще раз обгорнути. Це щось новеньке. Схоже на пісочний годинник. Симпатична штучка. Віка спостерігала, як із верхньої частини «штучки» пісок пересипається в нижню… Скінчився. Віка розчаровано потрусила «штучку» й перевернула годинник. Пісок так гарно стікав униз, так швидко й весело… Колись такі штуки були в моді серед лікарів. Віка знову й знову перевертала годинник. Їй подобалося, як тече пісок. Їй уже можна купувати алкоголь. Офіційно. Значить, голосувати можна було ще три роки тому. Значить, заміж можна було вийти чотири роки тому, а за «виняткових обставин» – навіть п’ять. А ще це значить, що вдома в селі на неї дивитимуться, як на стару дівку, й при зустрічі питатимуть: «Вікусю, а що там, заміж не збираєшся?», а потім – не питатимуть… Віка дістала маленький календарик. Ще один хрестик. Ще один прожитий день. Добраніч. Вона востаннє перевернула годинник, щоб почистити зуби. Американці радять чистити їх не менше трьох хвилин. Віка планувала зробити цю справу за хвилину, якраз поки тектиме пісок. Тільки годинник… забився. Дірка виявилася замалою. Час застряг. Час утомився йти. Сів і од сліз помер. Скільки було мети! – Скільки марнот тепер... Шкода, що Віка не могла знати ці рядки – вона не читала віршів. Віка, мабуть, була не досить освічена, щоб зрозуміти, як пісок може застрягнути в годиннику. Всі інші дзиґарики в її домі справно показували, що вже далеко за північ і час спати. Годинників у неї було досить, щоб нікуди не спізнюватися. Якось вона спізнилася на співбесіду й через це втратила шанс мати престижну роботу вже на третьому курсі. Тепер вона має купу годинників і купу часу. Немає тільки куди поспішати. Годинник дивився на неї вогкими від сліз очима. Віка не бачила того погляду. Вона щось думала. «От зупинився час, – думала. – Чи залишились ми? – Майже немає нас. Хто є по нас людьми?» Віка навіть не помітила, що думає поезією. Ще годину тому, якби вона заважила в голові бодай натяк на риму, вона б негайно знайшла інші думки, прозаїчні. Майже немає нас... Майже немає нас... майже немає нас? Немає нас? Нас немає? Віка шукала й знаходила нікого, хто б міг заповнити оте «ми» в її житті. Окрім пісочного дзиґарика, дзиґарика, в якому застряг і поламався час. Окрім піску, який переливався з верхньої частини в нижню тисяча чотириста сорок разів на добу... Доки не втомився й не вмер од сліз. Їй захотілося кричати – від безсилля й люті. Від того, що в її квартирі з десяток годинників, а цей, цей посмів зламатися! Віка бігала кімнатою, мов несамовита, збираючи всі свої численні подаровані й куплені дзиґарики. На очі їй потрапив календарик із акуратно закресленими числами – календарик розлетівся тисячею дрібних клаптиків... Дзиґарики пищали й ревіли від болю, розсипалися блискучими коліщатами по підлозі. Буря вщухла. Віка взяла мобільний телефон і набрала чийсь номер. Їй конче потрібно було заповнити оте «ми».
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00962090492249 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Дзиґар одвічний

Веселіше?