

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	722
Творів:	10881
Рецензій:	16566

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Роман

Дикунка (ІІ частина)

© Вітер Ірина, 02-03-2008
Вона не знала чи вміє ще говорити. Так давно ні з ким не спілкувалася. Важко було вимовляти слова, складати їх у речення. Любила думати і мовчати, дивитися на захід і на схід. Вночі не було світла.І так приємно спостерігати за сяйвом нічних зірок. А він десь там у теплій хаті, у м’ягкому кріслі читає казку її донечці. А Катя знову падає на пісок, згадує, уявляє. Відчай захоплює її в полон, закуває в тенета, і залишає... Якщо заглянути в очі дівчини, там не побачиш нічого крім смутку, розчарованості. А цей чоловік покинув її віч-на-віч з горем, з солоними морськими хвилями, що наближаються й колихають душі. Химерні тіні розкидані по всьому острові і нагадують крила чорних воронів, з яких обсипається пір’я. Вони піднімають крила в небо, але те не бере їх до свого покою. Насамперед, якщо простій людині переїхати на острів, звичайно, її охопить страх перед життям, що чекає ту особистість, яка чи зламається з першим вітром, немов тоненька гілочка, чи попливе, як риба проти течії. Чи замінять ті зорі й місяць людині, що привикла до міського ґвалту, ліхтарі? Мабуть, так. Адже перед нами живий приклад. Колись Катерина жила красивим міським життям і нічого не потребувала. Сидівши у розкішному кафе, пила чорну каву і курила. Здавалось, вона була пригніченою, свавільною. До повного образу їй справді бракувало собачки-пуделя на рожевому повідку, але дівчина ненавиділа собак. Вона взагалі погано ставилася до природи. Не любила звірів, птахів. Лише красиві рослини. Колючі троянди. Найкрасивіші. Щойно зрізані. Якщо б хтось приніс їй польових квітів, ними радувався б найближчий смітник. Подруги були того ж кругу, але найчастіше, Катерина проводила час сама: без друзів, без рідних. Не кожен міг розгледіти у дівчині відчай, що з роками накапував у душу. Якраз навпаки, Катя завжди ховала смуток під яскравою, виразною, з легкими манерами, посмішкою.Хлопцям, чоловікам це подобалося. Гламурна пані, що постійно кудись спішить, залишивши номер мобільного телефону... Адам був англійцем з аристократичного роду. Уже, коли ти бачив його тінь, хотілося повернутись і подивитися хто це стоїть. У нього було темне волосся, карі, глибокі очі, наповнені думками. Батьки Адама – Ендрю і Єлизавета, забезпечили сина до кінця його днів. Симпатичне обличчя, гроші, належне виховання – це саме те, чого потребували київські безробітні дами, що мали безліч красивого одягу і косметики, якого накупили їм колишні чоловіки. Проте дамам хотілося щастя, багато любові, грошей, багатих статків; наприклад, будиночок, вікна якого виходять на морське узбережжя. Адам, звичайно, міг забезпечити таку жінку, та навіть не прикладаючи до цього багато зусиль. Але якби все було так легко і його приваблювали саме такі жінки. Звернемо увагу на те, що такі як він, хочуть складностей, адже біля них криється нескінченна пристрасть і, погодимося, життя стає цікавішим і насиченішим, якщо ти прагнеш досягнути чогось (чи когось) і стрімко ідеш до своєї мети! Батьки Адама майже не звертали уваги на особисте життя сина. Напевне, були впевнені у ньому. Хлопець був кваліфікованим юристом, любив свою спеціальність. Вас цікавить яке він має відношення до вишуканої Катерини, що потім стала дикункою і опинилася сама на острові? Про це і розповім вам далі у третій частині.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.00970697402954 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design