що ми маємо їм сказати цих п*яним від життя самогубцям. Метрошні подонки як потік свідомості. Що ти тримаєш теперь в руках.якщо біль запікся на металевих рейках нашої піздемки. Твоя кров,це відмазки, це поштовхи до запізнення,святого запізнення,що ти відкрив його нам, випустив,дав ще раз замислитись хто ми такі. Ви,ти конкретно-священослужбовці. Тож покойтесь миром і розглядайте тепер нас,потеціних,але лише вивільнювачів енергії запізнення. З повагою та смутком до вас, ваша принцеса.що невстигла ці своїми відмовами
