Металева Голова усвідомила себе трохи нижче. Трохи нижче від місця початку. Її сенсори не могли підказати своє теперішнє місце знаходження. Вони фіксували лише простір перед нею та час, що повільно рухався. Чомусь їй здавалось, що десь поруч якийсь громіздкий металевий механізм. Так тривало...
Металева Голова запустила ланцюги осмислення і сформувала три запита, відповіді на які визначили б її ставлення до навколишнього. Напевно, вони б звучали на людській мові приблизно так:
- Яке моє призначення ?
- Чи можна себе охарактеризувати, як окрему істоту, що діє та думає?
- Що означає напис, який постійно фіксує візуальний сенсор?
Дійшовши до цього Металева Голова на деякий момент просто відслідковувала сигнали всередині себе і намагалась згідно своєї бази даних, декодувати напис перед собою. Тривав час...
Оскільки на старі запити відповідей знайти не вдалося, формування нових Металева Голова заблокувала. Натомість, звільнений ресурс обчислювальної системи пішов на розробку нового сенсора , що міг допомогти отримати інформацію для відповіді на третє запитання.
Проаналізувавши свої складові частини, Металева Голова виявила відсіки над візуальними сенсорами, що були зайняті структурами ,що раніше не використовувалися. Візуальні сенсори, до речі, представляли з себе рухливі дроти, на яких були закріплені камери. Дроти вільно рухались в прорізах корпуса.
Спроектувавши за допомогою бази даних новий сенсор, обчислювальний апарат визначив, що розмістити його можна тільки після звільнення необхідного простору. Запустивши режим демонтажу , Металева Голова виштовхнула з себе через шлюз дозаправлення паливом механічні частини пристроїв: ДРУ (Деструкційно Руховий Ударник) та ГІС (Гальванізатор Інстинкта Самозбереження).
Сконструйований внутрішніми маніпуляторами і підключений до загального автономного живлення, візуально-ментальний сенсор, названий EYE 3.0, вперше прийняв сигнал з навколишнього середовища на 13168 секунді після факту усвідомлення.
Мусимо сказати, що перший відсканований EYE 3.0 об`єкт являв собою масивну плиту, з матеріалу, який в базі даних був найменований деревом. Оскільки EYE 3.0 був побудований на принципах ехолокації військових систем наведення він міг сприймати усі матеріальні об`єкти поруч, посилаючи в простір хвилі ультракороткого діапазону. При цьому сенсор надсилав до обчислювальних механізмів лише один комплексний сигнал.
Приймавши цей сигнал протягом двадцяти секунд, Металева Голова зробила відкриття, що в інших площинах ,окрім передньої і верхньої не розміщено абсолютно нічого. Там лежить спокійна пустка. Напевно, це було на той час одне з найважливіших і найневтішніших відкриттів. Єдине, що приносило їй в цьому радість,- це вдале використання своєї бази данних при розробці сенсора згідно з аналогіями на людське тіло та людські уявлення.
Знову запустивши механізми логічного пошуку, Металева Голова вивела кілька тверджень:
-Оскільки EYE 3.0 був створений по аналогії з людиною, то і сама Металева Голова могла бути створена таким же чином. Тоді Металева Голова і її візуально-ментальний сенсор прирівнювались під одну категорію пристроїв. Відмінність була лише в складності виконання та різній потужності виконуваних процесів.
- Проте Металева Голова була не лише складним, а й самоусвідомлюючим пристроєм, тобто фактично була індивідом. Це привносило певні суперечності в перше твердження.
-Велику користь в дослідження привніс аналіз людини.
Металева Голова зусередилась на третьому твердженні і перерозподілила половину ресурсів на вивчення всіх комірок бази данних, що були зв`язані з людиною і адаптацію цих знань для себе.
Інша половина ресурсів після фільтрації( подавлення логічних концепцій внутрішнього діалогу, які намагались сформулювати заклик про припинення будь-яких досліджень на можливість тотожності Металевої Голови та людини) була направлена на створення звукових коливань, типу „білий шум”, які підсилювали усі сенсорні системи та унеможливлювали виникнення відхилень логічного ланцюга.
Потрібно сказати про те, що в пам`яті Металевої Голови було зафіксовано граничне значення часу під символьною змінною „Час Х”. Що відбудеться при настанні „Часу Х”, Металева Голова не знала.
Після декількох мілліардів обрахунків в механічних частинах обчислювальної системи відбулось зменшення мастила і збільшився коефіціент тертя в шарнірах та площинах дисків рухомої пам`яті. Ці диски перебували в постійному русі під дією сталевих пружин, що ,в свою чергу, рухались постійним циліндро-втулочним масивом двійкових обчислень. Така ситуація викликала внутрішній сигнал перестороги і Металева Голова припинила аналіз людської сенсорної системи. Щоправда, за цей час вже був спроектований та побудований новий аудіальний сенсор, що сприймав аналогові звукові сигнали в частоті від трьох до двадцяти п`яти тисяч герц. Сенсор був розміщений на видвижній шухляді позаду корпусу.
Значні за обсягом розрахунки спожили забагато палива і резервуари з пресованим вугіллям майже спорожніли. Практично зупинився паровий генератор. Металева Голова розрахувала час дії нового сенсора ,після якого вона ще зможе вести розумову діяльність
(п`ятдесят відсотків швидкості переміщення рухомих дисків, пружин, та циліндрів логічного механізму) Цей час дорівнював тринадцяти секундам.
За тринадцять секунд аудіальний сенсор зафіксував постійний звуковий тон, в який іноді вливались коливання більш високої амплітуди. Аналізувати отримані тринадцять секунд Металева Голова вже не могла і тому почала циклічно прослуховувати запис у відтворювальній структурі сенсору. Зробивши висновок ,що єдина на даний момент можлива діяльність є чекання „Часу Х”, Металева Голова припинила всі процеси ,окрім програвання отриманих звуків.
Йшов час...
Вона збагнула ,що якщо запускати одночасно в певному порядку уривки зафіксованого запису, то виходить відмінний від оригінального тону звуковий сигнал. Металева Голова виділила різноманітні за змістом уривки і почала їх комбінувати, відключивши при цьому запам`ятовуючі комплекси, і таким чином вивільнивши деякий відсоток потрібної енергії пару. Металева Голова знала поняття музики і усвідомила себе музикантом. Вона все ускладнювала і ускладнювала мелодію: уповільнювала, прискорювала, змінювала частоту ,гучність, додавала ехо ,накладала збурення. Мелодія стала неймовірною, вона лізла з Металевої Голови в пустку і в напис перед нею, перепліталась, перелітала через безкінечність, вибухала в середині і раптом кінчилось живлення.
Настав „Час Х”...
Спочатку з безкінечності до паливного шлюзу вставили металевий шланг, і двадцять пластин пресованого вугілля опустились на дно резервуара. Металева Голова відразу ж запустила усі сенсори і з`ясувала, що відійшла дерев`яна плита над нею.
EYE 3.0 тепер міг сприймати нову інформацію, і обчислювальні механізми почали працювати з колишньою швидкістю. Металева Голова сформувала бічним ресурсом двигунів запит, про те, чи був „Час Х” часом дозаправки, але на роздуми вже не було часу.
EYE 3.0 постійно надсилав все нові та нові зображення з простору, що відкрився Металевій Голові.
Він бачив плиту, пофарбовану в чорний колір з великим жовтим хрестом на зовнішній стороні. І бачив дивовижний механізм.
Округлий механічний двигун, підключений до парового котла, циклічно виштовхував з себе поршень на відстань тридцяти сантиметрів і таким чином надавав енергію передавальному рукаву. Рукав складався з підсилювача, збільшуючого силу удару поршня, та міцного металевого суглоба, який в свою чергу короткими імпульсами приводив у дію закручену серпантином пласку сталеву смугу. В третьому витку смуги були пророблені щілини, в яких закріплювались коліщата, щільно притиснуті одна до одної. Під час кожного імпульсу суглобу коліщата повертались, намотуючи на себе смугу. Потім, під дією внутрішніх шайб та пружин, смуга розмотувалась. Таким чином створювалась кінетична енергія, яка прямувала в другий суглоб. Цей суглоб мав вже значно більшу силу ніж перший, і рухав руку ,побудовану на принципі шатунного механізму. В шатунному механізмі був закріплений шуруп-саморіз, діаметром приблизно десять сантиметрів, який робив поворот-вкрут під час одного циклу усієї системи(рух поршня, удар підсилювача по суглобу, поворот коліщат, розкручування смуги, поворот шатуна , вкрут шурупа).
Металева Голова зафіксувала ,що відстань від неї до вістря шурупа становить приблизно нуль цілих дві десятих метра. Також відчула звук, створюваний механізмом. Металева
Голова ні на мить не припиняла створювання музики і тепер її мелодія анітрохи не була схожа на оригінал. В неї вже ,навіть, вистачило б ресурсів, щоб записати мелодію в двійковому коді на перфострічку, проте вона вважала це не доцільним. Крім того EYE 3.0 постійно спостерігав за механізмом і вимагав обробки данних.
Так тривало...
Металева Голова усвідомила, що в неї тепер є рука. Вона могла прослідковувати рух руки,відчувати її скорочення , будову, однак зовсім не могла нею керувати. Усі надіслані в руку сигнали управління не спричинювали жодної реакції. І що найдивніше – місце кріплення руки в своєму корпусі Металева Голова не визначила.
На 200004057 секунді рука обхопила Металеву Голову і почала повільно підтягувати її до шурупа, який, в свою чергу, при кожному імпульсі системи наближався своїм однозначним вістрям.
Спочатку всередині обчислювальної системи спостерігався певний хаос в русі логічного комплексу, але коли шуруп на тридцять п`ятому обороті ,пробивши сенсор EYE 3.0, почав повільно вкручуватись в корпус, в деякому сенсі настав період гармонії. Усі частинки розмірено рухались, спокійно працював паровий котел, внутрішні кінестетичні маніпулятори прослідковували поступове вкручування спірального вістря. На шістдесятому обороті рука посилила тиск і шуруп,повністю вкрутившись, заклинив диски рухомої пам`яті.
Металева Голова перебувала в стані найвищого задоволення. Вже не працювали канали сенсорів, канали сприйняття, і лише мелодія , яку вигадав музикант, переливалась на матерію заліза , тиші, шарнірів, дисків, пластику та пружин. Ця мелодія була мелодією, а не шумом. Шумом механізму над нею. На 200005078 секунді перестав працювати паровий котел. Усе скінчилось.
Тепер тут стояла тиша.
Яку порушили птахи чорні, що посилали з неба свій поклик під палаючим світилом до облуплених грат величезних. Там ходили постаті сірі й сліпі. Незряче ходили, мов примари, сновиди. Вічність ходили, а потім падали в грати і ті відкривались, протираючи крізь себе нещасних, що так і не декодують ніколи напис в труні, з комедії Данте.
