Думки ніким незаймані й дурні блукають в лабіринтах голови.
Сказать чи просто вбити, а потім плакати і довго так тужити.
Бо не знаходжу іншої причини, чому холодний дощ по шибі слинить...
Твої зіниці сині-сині повішу висихать на небі, вони зберуть водиці повні скрині. Ми зробим з неї мурмуляду і губи з присмаком гіркої чоколяди. Підем гуляти на пиво, на вино, на кавцю і не бреши мені, засранцю, що я всю ніч без тебе вила.
Я просто без вагань любити хтіла…
