Ну малий, про кого тобі сьогодні казочку на ніч розповісти? Ні, про Фредді Крюгера ти
вже не раз чув і про Джека Різника я позавчора розказував. Ось розповім тобі краще про
Трактор майбутнього.
Було це не так давно. Жив-був один збоченець і маніяк Вася Смертежер (ім’я і прізви-
ще з етичних міркувань змінено) і працював він... .Ні не в моргу, а на тракторному заводі. Міліція вже давно шукала пропавших безвісти старшокласниць-гопачок, яких він (Ва-
ся С.) пізнього вечора, після “діскацєки” затягував до себе в підвал і там катував, мордував, ґвалтував, скальпував і вбивав. Потім тіло вбитої гопачки різав на шматки, кістки давав собаці, а м’ясо в діжці солив, або в холодильник клав (пізніше розморожував і відбивну робив).
Можливо всі ці його розваги продовжувались би й далі, якби не стався на тракторному заводі нещасний випадок : нашого Васю С. струмом вбило. Але нам цікаво не те ,в яких муках він вмирав, а те що душа його в один із тракторів вселилася і відчула себе якось незвично і некомфортно в новому тілі. Вася С. зрозумівши (правда, ще не усвідомлюючи що він вже трактор) що в нього тепер замість ніг-колеса, а руки відсутні, то він перш за все вирішив вчитися ходити, і давай по заводському подвір’ї, як скажений гасати.
Чи то збіг обставин, чи вже так мало статися, але якраз в цей час на заводі якась комісія
була і побачивши трактор без водія, який гасає як Шумахер на Феррарі, ці ревізори попросили пояснення цьому явищу у директора заводу. Ну і що йому залишалось сказати перед комісією? –“Це, мовляв – наша остання розробка, останній писк техніки: Т-2000 “Бугай”, трактор майбутнього з “вічним двигуном” внутрішнього згорання, вбудованим автопілотом , кондиціонером , та іншими прибамбасами. А наш Вася С. за характером був холерик і почувши, що його бугайом називають, одразу ж пішов на таран на свого кривдника. В результаті, ревізори з комісії кинулися врозтіч, хто-куди, а директор заводу, так і залишився стояти, не розуміючи що робиться. Вася С. збив директора передом свого кузова і розчавив йому голову заднім колесом, що в того аж очі повилазили, а те, що колись було директоровою головою, тепер нагадувало кривавий млинець, политий білим мозком і відбитками на ньому шини тракора. Після всієї цієї трагікомедії нашого Васю С. на запчастини розібрали.
