

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	686
Творів:	10348
Рецензій:	15742

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Роман

Дикунка (частина І)

© Вітер Ірина, 24-02-2008
Заснулі хвилі гойдалися на узбережжі легкими ривками. Тепер неможливо було відділити небо від моря. Було два світи зірок: один – занурений у море, а другий - у небо. Місяць дивився у дзеркало і милувався своїм світлом. Вона стояла із напруженим поглядом углиб нічної феєрії. Може, чогось чекала. Може, виглядала когось з болем на душі. Пальці на ногах уже привикли до мокрого піску. Щовечора дівчина стояла і дивилася... А може хтось помітить її, а може... У її очах горіла зневіра. Кожного разу вона запевняла себе, що це уже останній раз і зараз вона стане русалкою, попливе з хвилями. І кожного разу не вистачало сміливості. Катя була закохана. В серці сичав пекучий щем. Дівчина прекрасно знала, що не допливе до того краю, хоч як чудово вона вміє... стояла і дивилася. Невідомі голоси говорили їй:»Катя, ти знаєш...Вода допоможе тобі. Ввійди в неї і більше ніколи не виходь. Тоді ти будеш бачити його кожної секунди, спостерігати за кожним кроком коханого. Ти будеш щаслива. Тобі лиш віддати останній подих. Ти станеш вітром, полетиш до нього. Ти станеш русалкою, попливеш. Віднайдеш справжнє життя з взаємним коханням. Кожна хвилина здаватиметься щастям. Ти співатимеш для нього, принесеш йому зорю з неба, а не сльози, які зараз котяться по щоках. Він ненавидить цього, і ти це прекрасно знаєш! А потім полюбить тебе всім серцем. Подивися, які щасливі ці русалки. Вони знайшли щастя. Ти його знайдеш...» Холодний бриз розкидав її волосся, що немов різало повітря. Вона як завжди, побачила, що усі сподівання й надії - марнотратство і легкими кроками поверталася до будиночку на узбережжі. Зайшла в будиночок. Перше, що там привертало увагу – це був малюнок, написаний простими акварельками, злегка прибитий до стіни. Здавалось, що він зараз впаде, як маленький листочок з дерева. Зліва від дверцят стояло солом’яне крісло. А у кутку маленький стіл, на якому дивний зошит – пошарпаний, розмальований. Підлога була застелена пальмовим листям. Було чотири вікна. На кожній стіні - по одному. То був світ, де не існувало електрики, хоч вона вже добре знала що це таке, проте не хотіла жити у цьому світі. У будиночку була ще одна кімнатка, яку Катя добудувала власними зусиллями з дерев’яних дошок. Кухня, де вона тримала їжу: рибу, м’ясо дичини, красувалася візерунками. Дівчина вміла дуже гарно малювати. Якби б подивитися на цю кухню, зразу видно – творча душа. На дошках були зроблені дивні візерунки. Вона власноруч викарбувала їх шпилькою від волосся. І та шпилька нагадувала так багато про минуле життя, зле життя та, водночас, життя хвилинного щастя. Отже, вона зайшла в хатинку. Сіла у крісло і почала хитатися. На щастя, її не зморювала гірка буденність машинного міського життя. Жила сама для себе. Одне, що примушувало її продовжувати жити далі і спіткатися об каміння на узбережжі – це любов. Думки занесли її у світ сну. Катя, гойдаючись, заснула. Ранок зустрічав її теплими подихами, море – хвилями, горизонт – стражданнями.Вийшовиши на ще холодний з ночі пісок, вона сіла на землю. Знову дивилася вдаль, наче чогось чекала, когось любила. Засмучена... Лягла на землю. Солоні сльози знову потекли по білому лиці. Руки бавились мокрим піском, а серце щеміло, наливалося байдужою вже тепер кров’ю. Зняла ту шпильку з волосся, подивилася на неї. Пригадала те, що досі мучить її серце і морозить душу. Не виліковує час, не виліковує зникнення коханої людини і кровинки, яку він забрав від неї. Уже стільки років, не бачить Катя своєї дочки. Виглядає щовечора зорю, загадує бажання, але що з того...
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00927305221558 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Дикунка (частина І)

Перша частинка маленька, але вже можна читати