Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 8306, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.81.165.210')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Авторська проза

Ти у мене остання

© Dan_lw, 20-02-2008
Ти у мене остання. Довга, тонка і біла... Мої пальці і ти. Це єдине. Ти – продовження. Тонке відгалуження моєї плоті. Спалах. Вогонь відбився в дзеркалі ока і згас. Твій дотик. Губи розслаблені.  Вдих.  Яскраво-червоне марево на кінці білої дороги... Дим. Запах. Твій смак по тонких тунелях проникає всередину... Легені дихають тобою. Видих... Все як завжди. Не вперше. Але востаннє. В очах вже не вогонь, а тільки кволе тління. Стою боса на коридорі. Чекаю на Нього.

Вдих другий. Глибший і повільніший. Він ще має час. Він може встигнути. Це тільки початок. Даю йому дорогу вздовж своєї останньої цигарки. Я чекаю... Видих спрямовує струмінь диму кудись у порожнечу. Тепло. Всередині все затихає. Щось густе і таке рідне проникає до усіх капілярчиків і рухаєтья ними вздовж тіла... Рука застигла у повітрі. Очі спостерігають за тоненькою цівочкою сірої туманоподібної істоти, яка прямує вгору – вітру сьогодні немає...

Вдих третій. Нарешті відчуваю твій справжній смак. Гірка і трішки солодка. З домішками полину, сліз, сонного неба і чиєїсь холодної руки. Видих. Дим не хоче виходити з мене. Я не насмілююсь виганяти. В Нього все ще є час... Пальці струшують попіл додолу. Попіл опадає легенькими пір’їнками на червоний килимок під порогом. Це ніби сніг – тільки сірий і не важкий. Попіл не стане водою і не зникне безслідно. Попіл залишиться лежати на тонких ворсинках, протиснеться крізь них і заляже глибоко всередині гарячим спомином. Час іде...

Вдих четвертий. Більший, глибший, довший. Затримую всередині, ніби найприємніші пахощі і висмоктую все єство. Видихаю уже себе – те, чого давно хотіла позбутись. Він має поспішити – я захоплююсь...

Вдих п’ятий. Навколо темно. Поодинокі тіні бродять десь вкінці коридору, не наважуючись порушити мого спокою. Пусто. Усмішки причаїлись на стінах і переховуються від людей. Маленька червона жаринка серед вічного спокою. Змінюю руку –

вдих шостий. Ілюзія чиєїсь присутності. Це не Він. Він пахне інакше. В його мовчанні немає заздрості. Його очі ніколи не відбивали світло моєї цигарки. Мої пальці ніколи не були його світлом. Вони завжди холодні. А він любить тепло...

Вдих сьомий. Жаринка збільшується. Ще одна порція цигаркового праху впадає у небуття. Очі призвичаюються до темряви. Стіни тепер засліплюють білизною, і я вже можу розпізнати вчорашні сліди на крижаній підлозі. Його слідів тут немає. Він завжди ходить босим. Це на нього схоже.

Вдих восьмий. Дим наповнює. Бажання підняти руки і стрибнути високо у повітря, розчинитись, розсмоктатись у небесах і випасти наранок прозорою росою на Його очі. Натомість даю Йому ще час. Час моєї цигарки.

Вдих дев’ятий. Знайомий дотик, смак і спомин. Спомини пахнуть цигарковим димом. Смак у них не зовсім далекий, тільки трохи віддалений. Пальці вільної руки торкають стіну і стирають з неї краплинки Його подиху. Він був тут колись. Пройшов. Спинився. Задивився. Часу небагато...

Вдих десятий. Наповнення. Ситість. Брак відсутній. Запах зливається з моїм, смак стає схожим на мене. Попелу вже не помічаю. Попіл сам по собі. Я – сама. Притискаюсь ще більше до стіни. Намагаюся злитись з нею, щоб відчути те, що й вона. Щоб Він ще раз прийшов сюди – прибіг, прилетів, примандрував. Зупинився, торкнувся рукою щоки, хай це буде лише стіна, і видихнув. Потім устами. Легенько, ледь торкаючись. Я змовчу – не видам своєї присутності. Він не помітить – піде назад до свого раю. Моя щока горітиме рум’янцем. Вуста блищатимуть краплинами Його роси...

Вдих одинадцятий. Його нема. Часу майже не залишилось. Цього вистачить лише на одного. Гіркий дим-видих-завмирання. Крізь шибку пробився промінь місяця, і, злякавшись мого блідого обличчя, зник. Його блідість проти моєї – рум’янець. Розтягую хвилину. Якщо Він почне бігти, то ще встигне. Принаймі, побачить у мороці зблиск тепла і знайде дорогу до мене...

Вдих дванадцятий... Довгий. Як і Його дорога. Густий, повний відчаю і непевності. Самодостатній. Насичений. Єхидний. Нема? – питається у мене дим. Нема – кажу. Ще нема. І дим розвіюється довкола, закутуючи мене в сіру пелену байдужості. Йому байдуже. Тобі теж. Мені...

Вдих тринадцятий... останній. Час закінчився. Він програв. Дорогу втрачено. Тринадцятий видих. Тепер я знаю, що означає це число. Пальці стискають м’який недопалок і втискують його в щілину між підлогою і стіною. Останні конвульсії диму і він зникає... Там ще залишився відтинок призначеного для тебе шляху, але тобі вже його не здолати.. Час вичерпано... Дорога згоріла. Потріскана бруківка затиснена у шпарині між минулим і майбутнім. Тишу розрізає глухий стук. Здаля долинають чиїсь кроки. Хтось впевнено і швидко йде. Поспішає. Біжить.... Різко розганяю залишки диму рукою, розтираю п’яткою іскорки ще тліючого жару і щільно протискуюсь в стінку – привиди не курять... Хай це залишиться нашою останньою таємницею....

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Про переваги паління.

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Жан, 21-02-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0334589481354 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …