Мені знову наснилась кров
Моя кров і мілка вода
Вони гречно взялись за руки
Й протікають по дну душі
Кров все рветься доверху в сон
Та її розбавля вода
Й трішки дивно сміється в даль:
«Я чиста й жива»
Ніби справді чиста і дійсно жива
****************************
Моє ілюзійне духовідтворення сьогодні вип’є за благородний спів крові та проникливість води. Вони обидві в мені ніколи не цураються одна одної. Хоча інколи можуть здійснюватити ритуал священної недовіри. Я гадаю, мабуть для того, щоб мати змогу відчути себе на деякий час відокремленими від дна. Моя кров майже завжди у воді. Вона потребує її вміння очищуватися після повеней і хімічних чи ще всіляких викидів. Моя кров вчиться у води. Вона пливе проти хвиль і милується нею, водою душі. Остання ж, коли з’являється у моїх снах разом з кров’ю, завжди чиста й мілка. Моя вода розведена кров’ю – дзеркало, вона не містить в собі страху – завжди можна піти у брід.
Кров і вода. Згустки води й кров’яна течія. Ще два виміри мого буття й небуття. В смерті віднайдеться знову життя.
