Треба прокинутися раненько, поки всі сплять, навіть баба, і бігти до зали дивитись під ялинку. Під нею,біля гноміків – подарунки (тато їх туда поклав). Думаєте Дід Мороз? Брехня! Кожен знає, шо Дід Мороз (аби не перестрітися з татком в районі серванту) ховає подарунки під подушку! Я писав йому в листі, шо дуже хочу справжню рушницю, але торік він приніс мені сині рейтузи зі штріпками. І як здогадався?! Бо свої фізкультурні я порвав, коли ми з Редькою перевіряли, чи обірветься канат, якщо ми висітимем на ньому вдвох.
Редька – лучший мій друг! І коли ми разом, то все так ловкенько виходить! Він уміє надувати шкреків. Плюється з трубки навіть дальше чим я. А ще у нього є кутьонок породи ротвейлєр. З мокрим носом, добрими очима і скавчить.
Я тоже хочу собаку. Взагалі у нас є Тузік, але то не пес, а нєдоразумєніє. Якось засунув морду в лілії та бігав пів дня з жовтим писком, лякав доярок. А колись в юності він вкусив нашу врачіху Зинаїду Карповну, і після цього її доцю Аліну (соплі-по-коліна) перестали ставити зі мною в пару на утрінніках, в садіку. А почали ставить Люду, яку вічно крутили на бігуді і рясно поливали “Прєлєстю”.
Якось на святі мене нарядили Буратіной, а Люду відповідно Мальвіной (невдала, скажу, Мальвіна, бо коли смикнув за волосину, виявилось, шо то її мами крашений парік).
А я ж був ох і файний! – мама нашила на шорти зірочки із золотінок і пошила плащ червоний із занавєски,що нам тьотя Лєна дарує кожен рік. А бабуню зробили мені нос. На різінкє. Довгий і справжній. Але в той день Люду напшикали дуже сильно, то я не втримався і, коли ми танцювали “лодочку”, апчхикнув, і рєзінка порвалась. Дуже було неочікувано, особливо для Люди. Я хтів було розстроїтись, але потім до мене підійшов Андрій і, глянувши на носа, що я тримав у руці, авторитетно заявив: “ Класна штука! Зроблю собі такого і будем гулять в грачів!”
З тих пір Редька – мій друг і бойовий товариш.
