...Боже, яка фігура...а голос...ні, це неможливо...так не буває...це напевно-таки сон... але з такого сну й не хочеться прокидатись... ні, не йди...
Але пальці намацали знайоме тепло і я заспокоївся. Ах, яка шкіра... Куди там шовку! Криється й оксамит... А яка засмага... Боже, я починаю втрачати голову від Неї... Але доки лунає Її голос, не страшне ніяке божевілля - вічно б слухав цю прекрасну мелодію... Й милувався цими такими м'якими, округлими й такими довершеними формами... Після того, як побачив ТАКУ красу, гидко вмикати телевізор - там і близько ТАКОГО не покажуть...
...Кохана, що сталось? Чому ти плачеш? Хто образив мою Красу Неземну? Порву гада, як Тузик качку!!! Не дозволю, щоб у Твоєму голосі бриніли сльози!!! Що кажеш? Дієз з бемолем переплутали? І тому Ти засмутилась? Не плач, сонечко! Зараз ми все виправимо... Дивись, ось беру олівець, ррраз - і все добре. Ну, чого Ти... все добре... давай продовжим...куди тим лосям осягнути таку тонку матерію, як Музика...
***
Музикант поклав олівець на край пюпітру і поправив скрипку. Все. Мінор у творі більше не загрожує. Можна продовжити партію... А то ще від диригента завтра дістанеться...все-таки концерт на носі...
