Він вийшов з душу, прочалапав босими ногами на кухню, вхопив пляшку пива і жадібно вижлуктив життєдайну вологу. Вихаркав в мийку згусток вугільного пилу, обтер рукою губи і поліз в холодильник по другу пляшку. Тепер можна було б завалитися на диван перед телевізором, якби...не Вона.
Сів за стіл, дістав зазделегідь куплену «валентинку». Цього разу Він не опростоволоситься, як торік, коли привітав Її пляшкою шампана. Цього разу Він подарує Їй...вірша.
Зима.
Морози.
Заметіль.
Тебе нема.
Лиш сльози
Й біль.
Лиш кров
Кидається до скронь. Любов
Пекуча як вогонь. Любов
У грудях стугонить.
Чекаю знов
Жадану мить.
Перечитав. Засопів задоволено. До дупи телевізор. Cпати.
* Вона відклала вбік бібліотечні формуляри і посміхнулась. Видобула з сумочки листівку, поцілувала пробите стрілою серце і знову посміхнулась. На окремому аркуші каліграфічним почерком була виведена строфа – плід ранкових мрій.
Мій чорний вершнику з підземних полонин !
Тобі навстріч я розчахнула душу.
Бери усю ! Щоб на снігах перин
Не залишилось жодної з окрушин.
Скривилася. Занадто відверто. Ні, навіть не те... Занадто складно... для нього. Краще простіше. Ось так.
Любий М. З Валентином тебе ! Кохаю !
Твоя N.
Тепер можна додому.
*
Наступного дня вони кохалися. До ранку.
